Дискурс наукових положень щодо розвитку ринків праці

Проте основна особливість кейнсіанської моделі полягає у тому, що найважливішим ринком в ній є ринок благ. У взаємозв’язку «сукупний попит – сукупна пропозиція» провідне значення має сукупний попит. Але оскільки його обсяг корегується в результаті взаємодії з грошовим ринком, то визначальним параметром загальної рівноваги є ефективний попит, обсяг якого встановлюється в моделі сумісної рівноваги.

Головна причина нестабільності економіки в цілому, і ринку праці зокрема, на думку монета- ристів (М. Фрідмена, Ф. Кейгена, К. Бруннера, А. Мольцера), полягає в нестійкості грошових параметрів як наслідку активного державного втручання. Тому монетаристи виступають проти державного втручання в економіку, визнаючи його роль тільки в контролі над грошовою масою, використовуючи інструменти грошово-кредитної політики, зокрема, використовуючи такі важелі, як облікова ставка центрального банку, розміри обов’язкових резервів комерційних банків на рахунках центрального банку, що буде стимулювати інвестиційну і ділову активність і, таким чином, збільшувати зайнятість у країні. На думку монетаристів, грошова політика повинна бути направлена на досягнення природного рівня безробіття, що відображає структурні диспропорції на ринку праці і не пов’язаного з циклічною кон’юнктурою в економіці.

Особливе місце серед концептуальних напрямів займає інституціональний напрям, представлений працями Дж. Данлопа, Л. Ульмана, Дж. Гелбрейта та ін. Ринок праці в рамках цієї школи розглядається як особлива інституційна структура, покликана виявити та узгодити інтереси працівників і роботодавців. Для вироблення алгоритмів раціональної поведінки суб'єктів ринку праці необхідно в першу чергу виключити вплив усіх зовнішніх чинників, що знаходяться у взаємній коллінеарності. Ці алгоритми, або схеми, або матриці поведінки індивідів є не що інше, як інститути, які можуть створюватися асоціаціями продавців праці (наприклад, профспілками), покупцями праці, що створюють формальні і неформальні правила щодо того, які працівники підходять для яких робіт, державою. Деякі з них набувають форму інституційних бар'єрів, які обмежують мобільність робочої сили і, як наслідок, стримуючих конкурентну боротьбу, що веде до посилення дисбалансу на ринку праці, виникненню безробіття.

Інерційний характер ринку праці, його нездатність швидко і адекватно реагувати на зміни, що відбуваються у сфері виробництва, поглиблює ці процеси.

Можна багато говорити про досягнення західної економічної думки і, крім теорій «гнучкого ринку праці», розглянути теорію економіки пропозиції, контрактну теорію тощо. Детальне знайомство з усіма цими економічними теоріями було б дуже корисним, але це предмет історико-економічних досліджень.

У вітчизняній економічній літературі дослідження ринку робочої сили зумовлювалися конкретними історичними умовами функціонування економіки Радянського Союзу, з одного боку, і марксистсько-ленінської ідеології, з іншого боку. Відмінності соціально-економічного розвитку Радянського Союзу та країн з розвиненою ринковою економікою вплинули на хід і характер дискусій про стан, розвиток та регулюванні сфери трудових відносин. Рівень безробіття вважався серйозною проблемою суспільства, тим більше для країн з розвиненою ринковою економікою, а ринок робочої сили – постійним джерелом протиріч та соціальних зіткнень. Основний упор робився на прикладні питання, а до теоретичних проблем багато західних економістів ставилися як до «політекономічних тонкощів, які не мають практичного значення».

Дослідження вітчизняних економістів носили не тільки прикладний, але дуже рідко і фундаментальний характер. Однією з найбільш дискусійних проблем у вітчизняній економічній науці була проблема «товарності – нетоварності» робочої сили. Визнання робочої сили як об'єкта товарно-грошових відносин, означало необхідність визнання існування ринку робочої сили в СРСР, а значить і експлуатації. Тому тривалий час адекватність товарної форми робочої сили умов реальної соціалістичної економіки взагалі заперечувалася, а ринок робочої сили розглядався, як «конкретно-історичне поняття, пов'язане лише з капіталістичним виробництвом».

Будь-які спроби відійти від встановлених канонів піддавалися різкій критиці. Одним з перших з трактуванням робочої сили за соціалізму як товару виступив в середині 60-х років В. П. Корнієнко. Ним була запропонована концепція, суть якої полягає в тому, що при соціалізмі працівники як власники робочої сили пропонують її суспільству (державі), що володіє засобами виробництва, а юридичні відносини найму, в які вступають працівники, лише закріплюють сам факт продажу робочої сили [6, с. 16].

Переломним моментом стала дискусія, що розгорнулася у вітчизняній економічній науці в другій половині 80-х років. Ця дискусія стала закономірним результатом невідповідності теорії нетоварності робочої сили і соціально-економічних відносин в країні, що змінюються, введення системи господарського розрахунку, встановлення прямої залежності між оплатою праці та доходами колективу. У зв'язку з цим була зроблена спроба відійти від шліфування старих і пошуку нових аргументів проти товарної концепції і перейти до позитивного вивченню робочої сили, заснованому на визнанні адекватності товарної форми особистого чинника умовами соціалістичного суспільства. Позитивним явищем в теорії ринку робочої сили в період кінця 80-х – початку 90-х років було не тільки обґрунтування тези сумісності ринку робочої сили з суспільною власністю, а й визнання його об'єктивного існування, хоча і в деформованому вигляді.

Радикальність перетворень, що проводяться в нашій країні при переході від централізовано керованої моделі економіки до ринку, визначила необхідність не тільки визнання ринку праці, а й розробки та висунення концепції його функціонування в умовах перехідної економіки. Ряд авторів сучасності: С. Бандур [7], Е. Лібанова [8], Л. Шевченко [9] ведуть активний пошук механізму формування ринку праці в умовах нової системної трансформації.

Концептуальні основи досліджень соціально- економічних процесів у сфері праці, що виявлені в результаті виконаного дискурсу, цілком можуть виступити в якості методологічних передумов теорії ринку праці, що формується в економіці України. Однак слід зауважити, що активізація суперечливих процесів глобалізації та регіоналізації, вплив глобальної та національної пропозиції людських ресурсів на стан регіональних та місцевих ринків праці викликали якісні зміни в змісті і механізмах їх функціонування, що дозволило трактувати ринкові сегменти як еволюційні системи, що характеризуються наявністю міждержавних та міжрегіональних міграційних потоків, а також зростаючої ролі держави, що розглядає заходи регулювання як необхідну умову подолання трансформаційних диспропорцій («трансформаційних шоків») і формування передумов стабільного зростання сучасної української економіки. Це обумовлює необхідність відмови від традиційного для неокласичної традиції розгляду ринку праці відповідно до принципів раціоналізму економічної діяльності, відособленості ринку і його агентів на користь еволюційно-інституційного підходу, який у якості критерію прогресу еволюційного розвитку розглядає підвищення ступеня свободи кожного із структурних елементів при зростанні рівня їх впорядкованості.

Тим самим, на відміну від теорії суспільного добробуту, яка розглядає державне втручання як необхіднуумову подолання «провалів» ринку, запропонований у статті підхід визначає державне регулювання як необхідну умову формування ринкового механізму і, одночасно, фактор ефективної алокації ресурсів відповідно до змісту цільових орієнтирів розвитку суспільства, як передумову когерентності індивідуальних, групових і громадських інтересів. Названий підхід має особливу значущість для держав з наздоганяючим типом розвитку, де процес формування ринкових структур не є завершеним. Запропонований підхід передбачає пошук ефективних способів поєднання інструментів ринкового саморегулювання та державного регулювання, визначених змістом структурних елементів ринку факторів, особливостями галузевих і відтворю- вальних пропорцій економіки, характером домінуючих і не домінуючих господарських укладів, а також фазою економічного циклу.

Таким чином, в результаті дослідження виконана систематизація наукового знання та його продукування щодо існуючого теоретико-методологічного підґрунтя розвитку ринків праці, закладеного попередниками у відповідних наукових напрямках, що дозволяє у концентрованому вигляді наявно продемонструвати основні етапи, зміст та представників того чи іншого наукового напряму, що внесли суттєвий вклад у розвиток теоретичних положень щодо ринків праці. Наявність такого наукового знання повинно слугувати своєрідним базисом для продукування сучасних знань щодо забезпечення ефективного функціонування ринків праці різного масштабу починаючи з внутрішньо фірмового і закінчуючи національнім та міжнародним, що повинно стати предметом пошуку для науковців, що займаються вирішенням питань у сфері соціально-трудових відносин.

 

 

1. Keynes, J. M. ‘Notes on mercantilism' in The General Theory of Employment, Interest and Money [Электронный ресурс]. / J. M. Keynes. – 1936/ – Режим доступа: www. marxists. org/ reference/subject/economics/keynes/general-theory.
2. Меликьян Г. Г. Экономика труда и социально-трудовые отношения / Г. Г. Меликьян, Р П. Колосова. – М. : Изд-во МГУ, Изд-во ЧеРо, 1996. – 623 с.
3. Смит А. Исследование о природе и причинах богатства народов [Электронный ресурс] / А. Смит. – Режим доступа: http: // ir. nmu. org. ua/bitstream/handle/123456789/70320/e6586e522c5a 3fb3904b8f70ac939826. pdf? sequence=1.
4. Маркс К. Избранные сочинения: В 9-ти т. Т 7 / К. Маркс, Ф. Энгельс. – М. : Политиздат, 1987. – 811 с.
5. Кейнс Дж. Избранные произведения: Пер. с англ. / Дж. Кейнс. – М. : Экономика, 1993. – 543 с.
6. Корниенко В. П. Товарные отношения и форма рабочей силы при социализме / В. П. Корниенко // Экономические науки. – 1990. – № 3. – C. 15-18.
7. Бандур С. І. Теоретико-методологічні імперативи державного регулювання ринку праці в контексті реформування економіки України / С. І. Бандур, О. А. Ковенська //Ринок праці та зайнятість населення: виробн. – практ. наук. журнал. К. : ІПКДСЗУ, 2015. – № 2. – С. 9-13.
8. Лібанова Е. М. Ринок праці: підручник / Е. М. Лібанова. – К. : ЦНЛ, 2003. – 224 с.
9. Шевченко Л. С. Ринок праці: сучасний економіко-теоретичний аналіз: монографія / Л. С. Шевченко. Харків: Видавець ФО-П Вапнярчук Н. М., 2007. – 336 с.