Диспансеризація

Основні обов'язки дільничного лікаря-терапевта при проведенні загальної щорічної диспансеризації:

облік і огляд населення ділянки;

забезпечення взаємозв'язку і наступності в роботі з лікарями інших спеціальностей;

поділ населення на групи диспансерного спостереження;

відбір хворих, які підлягають диспансерному спостереженню;

забезпечення необхідними діагностичними і лікувально-оздоровчими заходами;

направлення на санаторно-курортне лікування й на госпіталізацію;

надання рекомендацій щодо режиму праці, відпочинку, харчування і т. д., а також обов'язковий контроль за їх виконанням.

До обов'язків дільничного терапевта входить персональний облік населення своєї ділянки з вказанням тих, хто обслуговується у відомчих поліклініках, диспансерах або іншій лікувальній установі. Для цього медична сестра ділянки заповнює на кожного жителя «Карту обліку диспансеризації» (форма № 131/у) незалежно від того, чи одержує він лікувальну допомогу у даній поліклініці, чи ні. Ця карта служить підставою для обліку самого факту проведення первинного диспансерного обстеження за програмою щорічної диспансеризації населення. Бажано, щоб ця карта мала той же номер, що й медична карта амбулаторного хворого. Більша частина «Карти обліку диспансеризації» заповнюється медичною сестрою, але лікар повинен сам добре знати і вміти правильно заповнити її.

Після проведення персонального обліку варто виділити наступні групи населення:

немовлята;

діти 1-2 року життя;

діти дошкільного віку в організованих колективах;

діти дошкільного віку, які не відвідують дошкільної установи;

школярі до 15 років;

підлітки, школярі, учні ПТУ, середніх спеціальних закладів, працюючі підлітки 15-17 років;

інваліди і учасники Великої Вітчизняної та інших війн;

вагітні;

працівники промисловості, будівництва, транспорту, зв'язку, підприємств, організацій, установ;

студенти вищих і учні середніх спеціальних установ;

особи, які перебувають на диспансерному спостереженні;

інші групи населення, які не входять у вищевказаний перелік.

Крім безпосереднього проведення обліку населення лікар-терапевт повинен оглянути кожного жителя ділянки з метою виявлення факторів ризику і захворювань внутрішніх органів на ранніх стадіях, в першу чергу серцево-судинних, онкологічних, хронічних неспецифічних захворювань легенів, ендокринних та інших. При опитуванні виявляються наявність скарг, їх деталізація, анамнестичні дані, спадкоємна схильність до того або іншого захворювання.

Проводячи огляд, лікар повинен звернути увагу на колір шкірних покривів, слизових, стан горла і носоглотки, лімфатичних залоз, щитовидної залози, скелетно-м'язової системи. Необхідно провести перкусію і аускультацію органів грудної клітки, пальпацію органів черевної порожнини.

Дільничні терапевти повинні проводити організаційну роботу на своїй ділянці, включаючи визначення її обсягу, планування послідовності диспансерного огляду різних груп населення, проведення роз'яснювальної роботи про цілі і завдання щорічної диспансеризації. Уточнення кількості осіб, які підлягають диспансеризації на ділянці, необхідно проводити систематично, не рідше одного разу на рік. Дільничний терапевт повинен знати і уявляти, який обсяг досліджень необхідно проводити залежно від віку, стану здоров'я, виявленої патології або передбачуваного захворювання. Він повинен знати і обсяг дообстеження при тій або іншій патології для уточнення діагнозу.

На I етапі щорічної диспансеризації всього населення обсяг обстежень включає наступне:

огляд лікарями: терапевтами, стоматологом, акушером-гінекологом, хірургом (осіб у віці 30 років і більше) ;

здійснення середнім медичним персоналом збору анамнезу по спеціально розробленій анкеті, антропометрії, виміру АД, гінекологічного огляду жінок з взяттям мазка для цитологічного дослідження, виміру внутріочного тиску (особам старше 40 років), дослідження гостроти зору, слуху, проведення туберкулінових проб (підліткам 15-17 років) ;

лабораторні, діагностичні та інструментальні дослідження: аналіз крові (гемоглобін, лейкоцити, ШОЕ), сечі на цукор (кров за показниками), на білок; ЕКГ (особам старше 30 років) ; флюроографія (рентгенографія) органів грудної клітки (щорічно) ; мамографія жінкам старшим 30 років (1 раз на 2 роки) ; кольпоскопія (за показниками) ; цитологічне дослідження мазка у жінок (з 18 років) ; пальцеве дослідження через пряму кишку (особам у віці 30 років і більше).

На II етапі диспансеризації передбачено огляд дорослого населення тими ж фахівцями, що й на I етапі, і такий же обсяг роботи середнього медичного персоналу. Деякі зміни стосуються лабораторно-діагностичного та інструментального досліджень, які включають клінічний аналіз крові, кров на глюкозу, загальний аналіз сечі, запис ЕКГ особам старше 30 років, проведення флюорографії (рентгенографії) органів грудної клітки 1 раз в 2 роки (чоловікам старше 40 років щорічно).

Після проведення диспансерних оглядів з необхідним обсягом обстеження певна частина осіб потребує дообстеження.

Вже на першому етапі диспансеризації дообстеження здійснюється відповідними фахівцями з проведенням розширених лабораторно-інструментальних досліджень для виявлення захворювань серцево-судинної системи, онкологічних, неспецифічних захворювань легенів, нервової системи і т. д.

Дуже важливим питанням у диспансеризації населення є визначення її ефективності. Доцільно визначати роздільно ефективність диспансеризації здорових осіб, які мають фактори ризику, хворих гострими і хронічними захворюваннями.

Критеріями ефективності диспансеризації здорових є:

відсутність захворювань;

збереження здоров'я і працездатності;

поліпшення фізичного стану.

Ефективність диспансерних заходів при гострих захворюваннях визначається на підставі повного одужання і відсутності ознак переходу в хронічне захворювання.

Для визначення ефективності диспансеризації хворих з хронічними захворюваннями запропоновано кілька критеріїв. Найбільше часто використовуються наступні:

відсутність ознак загострення захворювання;

зниження строків тимчасової втрати працездатності;

перехід захворювання у більш важку клінічну стадію;

первинний вихід на інвалідність;

зміна групи інвалідності.

Результати медичного