Диспансеризація

При кожному огляді у процесі динамічного амбулаторного спостереження лікар перевіряє або уточнює раніше встановлений діагноз, вносить необхідні доповнення і зміни, визначає лікувальні заходи і частоту повторних оглядів відповідно до змін у перебігу захворювання і соціально-побутових умов, а також визначає необхідність перекладу в іншу групу диспансерного спостереження, призначає необхідні консультації та додаткові дослідження (за показниками). Під кінець року лікар-терапевт проводить аналіз результатів диспансеризації населення на своїй ділянці.

 

 

Диспансерний нагляд за здоровими особами і хворими проводять лікарі різного фаху. Фельдшер і акушерка – незамінні помічники лікаря в проведенні диспансеризації.

Перелік так званих обов'язкових контингентів для медогляду, а також лікарів-фахівців, які проводитимуть його, і потрібних для цього допоміжних досліджень визначає районна СЕС. До тих, хто має пройти комплексний профілактичний медогляд, крім контингентів, зазначених у постанові Кабінету Міністрів, належать передусім механізатори, тваринники, особи, які працюють з отрутохімікатами, працівники торгівлі, громадського харчування, дитячих закладів та ін. Залежно від місцевих умов і за рекомендацією лікаря сільської контингенти медогляду можуть бути розширені.

У сільській місцевості фельдшер складає в двох примірниках список осіб, яким належить пройти профілактичний медогляд, і затверджує його в сільській раді. Один примірник списку він надсилає в районну СЕС. Для контролю за повнотою проведення медогляду доцільно використовувати перфокартотеку. Після того як визначено обсяг роботи в цілому по району, організаційно-методичний кабінет ЦРЛ формує бригаду лікарів і складає графік проведення медоглядів. Його затверджують головний лікар району і голова виконавчого комітету районної Ради народних депутатів. З графіком ознайомлюють працівників усіх ФАПів. Медогляди проводять у грудні- травні в дільничній чи районній лікарнях або на ФАПі.

Фельдшер бере безпосередню участь у медогляді. Він доповідає лікареві про те, коли і з якого приводу звертався хворий за допомогою (на підставі записів, зроблених в амбулаторному журналі), інформує про умови його праці, побуту, спосіб життя. Особливу увагу звертає на випадки тимчасової втрати працездатності.

Виявлених хворих беруть під активний нагляд, складають план заходів щодо їхнього оздоровлення. Звичайно, не саме по собі взяття хворого на облік, а повне й своєчасне проведення оздоровчих заходів зумовлює ефективність диспансерного нагляду.

Із розширенням мережі медичних закладів у сільській місцевості, удосконаленням форм і методів їхньої роботи кількість хвороб, що підлягають активному виявленню, зростає. Нині до першочергових належать медогляди з метою виявлення хворих на туберкульоз, злоякісні новоутворення, шкірні й венеричні хвороби, зоб, цукровий діабет, а також на хронічний алкоголізм, глаукому та інші недуги. Медогляди з метою виявлення шкірних і венеричних хвороб поєднують з комплексними медоглядами осіб певних професій – працівників торговельних, харчових підприємств, дитячих закладів. Якщо треба обстежити тих, хто перебував у контакті з виявленими хворими, медпрацівники пункту беруть участь у залученні цих осіб до обстеження дермато-венерологом ЦРЛ. Зоб і цукровий діабет виявляють у процесі поточного звертання в медичні заклади, зокрема на ФАЛ. Кожному, хто звертається, фельдшер або акушерка повинні зробити експрес-аналіз сечі на глюкозу. Крім того, під час огляду з'ясовують, чи є симптоми захворювання на зоб. За найменшої підозри щодо цього медпрацівник повинен направити хворого в дільничну чи центральну районну лікарню.

Виняткове значення має організація цільових медоглядів з метою виявлення туберкульозу і злоякісних новоутворень. Щоб успішно провести їх, потрібно насамперед точно визначити склад і чисельність відповідних контингентів.

Медоглядам з метою виявлення туберкульозу підлягає практично все населення. Особливу увагу слід звернути на так звані групи збільшеного ризику. До них належать хворі на хронічні неспецифічні захворювання легень, силікоз, виразкову хворобу шлунка і дванадцятипалої кишки, цукровий діабет; особи, в яких спостерігаються часті простудні захворювання дихальних шляхів або залишкові специфічні зміни в легенях, а також особи віком понад 50 років і ті, хто два роки чи більше не проходив рентгенофлюорографічного обстеження. Фельдшери складають списки осіб, які підлягають медоглядові, або застосовують спеціальну картотеку.

Для виявлення туберкульозу серед сільської людності велике значення мають подвірні обходи, які проводить фельдшер або патронажна сестра не рідше як тричі на рік. Під час подвірних обходів звертають увагу на осіб, які часто й довго кашляють, виділяють мокротиння, в яких є задишка тощо. Таким особам, а також дітям після одного року життя і підліткам слід робити туберкулінові проби. У разі виявлення віражу цієї проби обстежених потрібно направити в дільничну або районну лікарню для проведення їм рентгенофлюорографічного дослідження. Щороку відповідно до заздалегідь складеного графіка все населення віком понад 12 років, яке проживає на території, обслуговуваній сільською лікарською дільницею, проходить планове флюорографічне обстеження.

Медогляди з метою виявлення злоякісних новоутворень бажано проходити усім жінкам і чоловікам віком 35 років і старте. Особливу увагу звертають на групу збільшеного ризику, до якої належать особи віком понад 60 років, а також ті, що мають родичів, які хворіли на злоякісні новоутворення, Крім них, до цієї групи включають осіб, які зловживають алкоголем і тютюном, хворих на цукровий діабет, осіб з надмірною масою тіла і тих, що часто хворіють на недуги бронхів і легень. До цієї групи належать також незаміжні та жінки, які пізно вийшли заміж (після 30 років), не годували дитину груддю, в яких е порушення менструального циклу, травми молочних залоз, часто бувають запалення статевих органів. До цієї групи зараховують також осіб з передраковим станом.

В обов'язки акушерки входить проведення медоглядів жі-нок. Якщо з'явилася хоча б найменша підозра на захворювання, акушерка зобов'язана направити жінку на консультацію до гінеколога.

Хворі, виявлені під час комплексних і цільових медоглядів, поточного звертання населення за медичною допомогою й узяті на облік, підлягають періодичному активному лікуванню. Медпрацівники ФАПу повинні подбати про те, щоб диспансерні хворі вчасно з'являлися до лікаря, проводять призначене їм протирецидивне лікування, виконують лікувальні й фізіотерапевтичні процедури. Під час подвірних обходів вони з'ясовують стан хворого, цікавляться, чи дотримує він рекомендацій лікаря щодо харчування, режиму праці й відпочинку. Фельдшер і акушерка беруть активну участь у працевлаштуванні хворих, в усуненні впливу на них шкідливих чинників довкілля, в упорядкуванні виробничих приміщень, благоустрої населених пунктів. Вони працюють у тісному контакті з місцевою владою, громадськістю, широко залучають до цієї роботи санітарний актив. На кожного диспансерного хворого оформляють дублікати основних облікових документів (індивідуальної карти амбулаторного хворого). Оригінали їх зберігають у кількох медичних закладах (у дільничній лікарні, ЦРЛ, спеціалізованому диспансері). Зібрані разом на ФАПі, вони значно полегшують роботу медпрацівників.

 

 

Вардинець І. С., Тарасюк В. С., Семків М. П., Козаков Г. К. Соціальна медицина та організація охорони здоров'я: Підручник для вищих навч. мед. закл. I-II рівнів акредитації. – Тернопіль: Лілея, 2002.

Вороненко Ю. В., Прус Л. О., Чуйко А. П., Затула О. А., Оніщенко О. М. Соціальна медицина та організація охорони здоров'я: Підручник. – Т. : Укрмедкнига, 2002.

Голяченко О. М., Сердюк А. М., Приходський О. О. Соціальна медицина, організація та економіка охорони здоров'я. – Тернопіль-Київ-Вінниця: Лілея, 1997.

Закон України “Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення” від 24 лютого 2004 року № 4004-XII // ВВР. – 2004. – № 27.