Ефективність схрещування абердин-ангуської і шаролезької порід

 

Д. К. Носевич

 

Вивчена продуктивність помісних телиць і корів, отриманих при схрещуванні маток абердин-ангуської з плідниками шаролезької породи Встановлено, що помісні тварини переважають чистопородних ровесниць за живою масою і промірами, мають довший період продуктивного використання і гіршу відтворну здатність.

М’ясне скотарство, схрещування, абердин-ангус, шароле, телиці, корови.

Найрозповсюдженішою у багатьох країнах світу є абердин – ангуська порода, яка вважається неперевершеною за якістю м’яса, відтворною здатністю і легкістю отелень. Із імпортних м’ясних порід в Україні абердин-ангуси залишаються лідером за чисельністю поголів’я [2]. За умов інтенсивного виробництва яловичини тварини абердин-ангуської породи є неконкурентоспроможними [1, 4], вони в молодому віці сповільнюють ріст та інтенсивно накопичують жир за низької живої маси. Підвищити ефективність використання м’ясних порід у товарних господарствах дозволяє промислове схрещування. За умов його застосування уникають стихійних інбридингів, поєднують у потомстві позитивні риси батьківських форм, а також отримують ефект гетерозису. Водночас, схрещування різних порід мало не однозначні результати. Встановлено, що схрещування чорно-рябої породи з абердин-ангуською не сприяє збільшенню приростів і живої маси молодняку, а шаролезька порода поліпшує ці ознаки [7].

Застосування промислового схрещування у спеціалізованому м’ясному скотарстві має поліпшувати не лише м’ясну продуктивність молодняку, а і селекційні ознаки корів. Так, трипородне промислове схрещування у США (абердин-ангус*герефорд*шортгорн) дозволило збільшити вихід приплоду на 6%, телят на час відлучення – на 8 і живу масу відлучених телят – на 10% [8]. Під час схрещування симентальської і герефордської порід в умовах Алтайського краю помісні первістки мали кращі материнські властивості (на відміну від чистопородних тварин, вони всі проявляли материнський інстинкт без втручання людини), мали вищу молочність і коротший сервіс період [5]. Даних продуктивності помісних маток, отриманих при схрещуванні м’ясних порід в умовах України практично немає, тому виникла потреба проведення досліджень, які дадуть змогу обґрунтувати схеми підбору порід.

Одна з найпоширеніших в Україні порід – абердин-ангуська належить до материнських, маток яких за схемою промислового схрещування спаровують з бугаями батьківських або універсальних порід, а помісних телиць залишають для подальшого використання. Серед батьківських порід лідером за частотою використання в Україні є шаролезька. Їх схрещування сприяє підвищенню м’ясної продуктивності молодняку, а доцільність подальшого використання помісних самиць необхідно дослідити.

Мета дослідження – вивчити продуктивність помісних телиць і корів, отриманих при схрещуванні маток абердин-ангуської з плідниками шаролезької породи.

Матеріали і методи досліджень. Дослідження проводили за матеріалами племінного обліку у стаді абердин -ангуської породи ВП НУБіП України НДГ «Ворзель». Вивчали продуктивність ровесниць, розподілених на дві групи за походженням. Перша (15 голів) – чистопородні тварини абердин-ангуської породи (А ч/п), друга (4 голови) – помісі, отримані від запліднення самиць абердин – ангуської породи спермою бугая породи шароле (А / Ш /). Тварин утримували за технологією спеціалізованого м’ясного скотарства. Телиць, у молочний період вирощували на повному підсисі до 6-8- місячного віку. В процесі експлуатації дослідних тварин обох груп спаровували з бугаями абердин-ангуської породи.

У телиць і корів виділених груп вивчали живу масу, лінійний ріст, відтворні якості, молочність і результати довічної експлуатації.

Живу масу вивчали у новонароджених теличок і у віці 210 днів, 15 і 18 місяців та в 6 років. Проміри визначали у корів 6-річного віку.

Відтворні ознаки вивчали за віком першого отелення, тривалістю періоду між отеленнями, збереженістю приплоду та кількістю народжених і відлучених телят.

Молочність корів визначали за живою масою телят на час відлучення, перерахованої на вік 210 днів [3]. Корегування молочності на стать приплоду і вік корови не проводили.

Ефективність довічної експлуатації оцінювали за відсотком вибракування первісток, тривалістю життя та продуктивного використання тварин, їх довічною молочністю, в тому числі із розрахунку на один день життя. Тривалість життя корів визначали за їх віком на час відлучення останнього теляти після 210 днів підсисного вирощування. Результати дослідження аналізували за методами варіаційної статистики [6].

Результати досліджень. Схрещування порід абердин-ангусь і шароле сприяє підвищенню живої маси помісних тварин порівняно з материнською формою. Помісні телиці і корови, отримані від батьків породи шароле в усі вікові періоди переважали чистопородних ровесниць (табл. 1).

 

 

 

Схрещування корів абердин-ангуської породи з бугаями шароле сприяє прискоренню росту потомків ще в ембріональний період. Новонароджені помісні телички були важчими, ніж чистопородні на 54%. У подальшому вони в усі вікові періоди (крім 15-місячного віку) достовірно переважали своїх ровесниць. Помісні корови у віці 6 років були важчими ніж чистопородні абердин – ангуські корови майже на 100 кг. Таким чином, отримані результати підтверджують, що двох породне промислове схрещування порід абердин-ангус і шароле сприяє підвищенню живої маси і швидкості росту помісних тварин.

На позитивний вплив схрещування на ріст тварин вказує і достовірна перевага помісних корів за всіма основними промірами (табл. 2).

 

 

Зокрема, за висотою в холці абердин-ангус-шаролезькі помісі переважали чистопородних корів на 13% (Р>0, 999), косою довжиною тулуба на 10% (Р>0, 999) і обхватом грудей на 7% (Р>0, 99).

Поліпшення м’ясної продуктивності