Ефективність використання сільськогосподарських земель на основі формування ерозійної моделі регіонального рівня

 

Бутенко Є. В.

Харитоненко Р. А.

Фесан І. В.

 

Проведено загальну характеристику деградаційних процесів на регіональному рівні. Встановлено залежність між коефіцієнтами за властивостями сільсь- когосподарських угідь та значенням індексу збереження грунтів. Розраховано збитки по основних сільськогосподарських культурах внаслідок використання орних земель, які відносяться до деградованих та малопродуктивних. Запро- поновано заходи по відновленню ефективності використання цих земель.

Ключові слова: деградація земель, яроутворення, економічна оцінка втрат, охорона земель.

Територія України багата на природні ресурси. Одним із таких багатств є родючі грунти – чорноземи та їх вигідне природне розташування для вирощення сільськогосподарської продукції. Однак грунти зазнають інтенсивного розвитку деградаційній- них процесів. Під деградацією грунтів розуміється природне або антропогенне спрощення ландшафту, погіршення стану, складу, корисних властивостей і функцій земель та інших органічно пов'язаних із землею природних компонентів [9].

За розрахунками науковців в Україні із 32, 5 млн. га орних земель – 6, 5 млн. га припадає на фактично орно- непридатні грунти (деградовані та малопродуктивні землі) [10].

Така ситуація потребує чіткого усвідомлення, що деградовані землі дуже важко, а іноді зовсім неможливо відновити. Вирощення сільськогосподарської продукції на цих землях призводить до зменшення врожаю та отримання неекологічно чистої продукції.

За останні 20 років деградаційні процеси на території України значно прискорились. Зумовлено це різким скороченням державних асигнувань на моніторинг та проекти землеустрою щодо консервації деградованих і малопродуктивних земель та здійснення будівництва (реконструкції) протиерозійних гідротехнічних споруд. У зв’язку з цим проблема розвитку деградаційних процесів не тільки не вирішена, а й загострилася.

Питання виявлення та мінімізації наслідків деградаційних процесів земель є актуальне і потребує детального вивчення. На сьогодні питаннями деградації земель та раціонального використання земельних ресурсів займаються такі вчені: Д. І. Бабміндра, А. В. Барвінський, В. М. Будзяк, С. Ю. Булигін, Є. В. Бутенко, Д. С. Добряк, Й. М. Дорош, О. С. Дорош, О. П. Ка- наш, А. Г. Мартин, С. О. Осипчук, А. М. Третяк, О. М. Чумаченко та ін.

Так, С. Ю. Булигін створив карту протиерозійного районування земель, подав наукову базу і методичне забезпечення проведення ерозійного районування земель України [3].

А. М. Третяк обґрунтував методичні підходи до зонування земель шляхом формування типів землекористування та запропонував концептуальні основи екологічно збалансованого землекористування в умовах нових земельних відносин [14]

Д. С. Добряк зі співавторами розглянули проблеми екологізації землекористування та розробили еколого- економічні механізми захисту земельних ресурсів від деградаційних процесів в ринкових умовах [7].

Й. М. Дорош та О. С. Дорош запропонували напрями підвищення ефективності сільськогосподарського землекористування на регіональному рівні та засади територіального планування землекористувань [8].

А. Г. Мартин визначив оцінку втрат внаслідок використання деградованих та малопродуктивних земель та їх вплив на вартість орних земель [11]

Д. І. Бабміндра обґрунтував у своїх роботах теоретичні підходи щодо формування екологобезпечного землекористування в умовах дії водної та вітрової ерозій, наголосив на необхідності здійснення моніторингу кризових явищ сільськогосподарських угідь [5].

В. М. Будзяк запропонував шляхи вирішення екологічних проблем у сільськогосподарському землекористуванні і охорони земельних ресурсів та відтворення земельно-ресурсного потенціалу [2].

О. П. Канаш склав схему ерозійного районування сільськогосподарських земель і класифікував сільськогосподарські землі в їх екологобезпеч- ному використанні та вказав на загострення проблеми деградації земель [10].

Є. В. Бутенко розробив механізм еколого-економічної стабілізації структури земельних угідь природно- сільськогосподарських районів на основі ерозійного районування з використанням індексу збереження грунтів [4].

А. В. Барвінський обґрунтував алгоритм підвищення екологічної стійкості грунтового покриву як основи збалансованого розвитку сучасних агроформувань [1].

О. М. Чумаченко провів еколого- економічну оцінку втрат від деградації земельних ресурсів на прикладі земель сільськогосподарського призначення, вказав на недосконалість законодавства щодо регулювання охорони земель в умовах економічної нестабільності в державі [15].

Проблема деградації земель та раціонального використання земельних ресурсів потребує подальших грунтових наукових досліджень, зокрема спостережень за сучасним станом, ефективної системи використання та дієвих протиерозійних заходів щодо охорони земель.

Мета статті. Вивчення ефективності використання сільськогосподарських земель в залежності від виду грунту та інтенсивності розвитку процесів яроутворень на основі формування ерозійної моделі регіонального рівня та валового виходу сільськогосподарської продукції.

Об’єктом дослідження вибрано територію Київської області Обухів- ського району, яка характеризується значним проявом деградаційних процесів.

За даними земельного фонду район має показники дефльованісті грунтів – 6400 га; піддані водній ерозії або змиті – 10914 га. Середньорічний розрахунковий змив ґрунту з орних земель тут становить 20-30 т/га. Внаслідок змиву площа еродованих ґрунтів на орних землях досягла 7, 3 тис. га, з них 4, 0 тис. га слабозмитих, 1, 8 тис. га середньозмитих і 1, 5 тис. га сильнозмитих ґрунтів. Спостерігається стійкий приріст площ еродованих земель із середньо- і особливо силь- нозмитими ґрунтами. В цілому середньорічний приріст площ еродованих ґрунтів становить 50 га. Заболочені та перезволожені – 1100 га. Близько 4, 1 тис. га орних земель складають кислі ґрунти. Застосування відкритого способу добування корисних копалин призводить до знищення ґрунтового