Ефективність використання сільськогосподарських земель на основі формування ерозійної моделі регіонального рівня

Найбільш інтенсивний розвиток ерозійних процесів відбувається на орних землях у східній частині Обу- хівського району. Це частина Придніпровської височини. Інтенсивно розвиваються процеси яроутворення з максимально густою яружною мережею на правобережжі Канівського водосховища. В басейні річки Стугна яри утворюються на окремих крутос- хилових балках. Найбільш виражені процеси яроутворення, з максимально густою яружною мережею в районі таких сіл як Трипілля, Халеп’я, Вита- чів, Григорівка, Великі Дмитровичі, Підгірці, Старі Безрадичі. В зоні ризику проявів яроутворення знаходяться території населених пунктів Дерев'яна, Щербанівка, Красне Перше, Копачів, Нещерів. Загальна площа ярів на території Обухівського району складає 257, 4 га [6] (рис. 1).

 

 

Схили Дніпра характеризуються давніми і сучасними зсувними процесами. Зсуви найбільш розповсюджені на схилах Канівського водосховища південніше Трипілля, де підмивається корінний берег. Вони мають переважно двочленну будову.

Джерелами суттєвого погіршення екологічного стану земель є відходи виробництва та споживання. Площа земель під твердими побутовими відходами становить близько 30 га, з яких більша частина не відповідає екологічним нормам. Крім того, багато лісів, лісосмуг вздовж шляхів, будівельних майданчиків перетворено на несанкціоновані сміттєзвалища [12].

Розрахунками встановлено, що територія дослідження за коефіцієнтом екологічної стабільності є екологічно нестійкою з показником 0, 38, а коефіцієнт антропогенного навантаження – 3, 32 і є нижчими за середній показник по Україні.

Розорюються 37, 1 тис. га земель, що становить 48% загальної площі району або 75% сільськогосподарських земель, що є меншим за середній розмір по Україні, але в структурі орних земель наявні значні площі деградованих і малопродуктивних земель. Найбільша розораність знаходиться в південно-західній частині Обухівського району. Це територія сіл Красна Слобідка, Долина, Семенівка, Германівка із показником 82%. Така розораність викликана ґрунтово- кліматичним розташуванням району, яка сприяє інтенсивному розвитку сільського господарства, зокрема сприятливі для вирощування пшениці, ячменю, соняшнику, ріпаку, картоплі, цукрових буряків, а також овочів, ягід, фруктів.

Ліси та інші лісовкриті площі займають 12, 6 тис. га, що складає 17%. Оптимальною лісистістю на території Київської області лісостепової правобережної зони на рівні 15, 8% [13]. Лісовкритість району є неоднорідною. Найменші площі лісу знаходяться на півдні та у південно-західній частині району. Це території сіл Се- менівки, Красно Слобідки, Долини, Берем’я з показником 3% (рис. 2).

 

Попередні розрахунки в розрізі сільських, селищних рад та міст показали ряд проблемних територій. Зокрема, коефіцієнт екологічної стабільності на рівні < 0, 33 – нестабільна територія, до якого відноситься південно-західна частина району, яка займає 56% від усієї площі території. Найменший коефіцієнт виражений на території сіл Семенівка, Красна Слобідка, Долина, Старі Безрадичі і складає в середньому 0, 22.

Приблизна частка дестабілізуючих угідь по відношенню до загальної площі району складає 45%. Таким чином структура земель Обухівського району не відповідає сучасним науковим підходам щодо раціонального використання та охорони земель і потребує здійснення еколого- економічної оптимізації. їхнє раціональне використання потребує організаційно-господарських, меліоративних, агротехнічних і агрохімічних заходів.

Антропогенне втручання в природні ландшафти є основним фактором, який прискорює розвиток яроутворення. До цього показника відносяться розораність території, співвідношення ерозійно-небезпечних (рілля, сади тощо) і сталих (сінокоси, культурні пасовища, ліс, тощо) агрофонів щодо еродованих ґрунтів [3].

Антропогенне навантаження найбільш притаманне південно-західній частині району. Найбільші значення показників екологічної стабільності та антропогенного навантаження відмічаються на території сільких рад – Перегонівської, Красна Слобідської, Семенівської, Германівської, Долин- ської (рис. 3).

 

Для визначення залежності грунтового покриву та деградації у вигляді яроутворення, було використано ерозійну модель на основі індексу збереження грунтів (ІЗГ), за значенням якого оцінюється ерозійна небезпека території адміністративно-територіальних одиниць Обухівського району. Він визначається як співвідношення потужності гумусового горизонту і ймовірний змив ґрунту 10% -ї забезпеченості за рік.

 

 

 

В середньому по району він складає 63 роки. Тобто є ймовірність повної втрати ґрунтового покриву за вказаний проміжок часу. Для відображення більш детальної проблеми даний діапазон було умовно розбито на 0-50-75-100 років, в якому видно залежність грунтового покриву до розвитку ерозійних процесів (рис. 4).

Порівнявши вище описані коефіцієнти, робимо висновок, що на даний час найбільшу небезпеку деградації (у вигляді розвитку яружної ерозії) мають сільськогосподарські землі у південній частині Обухівського району – Деремезнянська, Перегонівська, Се- менівська, Германівська, Красносло- бідська та Григорівська сільські ради.

Загальна площа деградованих і малопродуктивних орних земель в Обухівському районі Київської області наведена в табл. 1.

 

 

Для визначення втрат на орних землях було взято дані валового збору по основним сільськогосподарським культурам, вирощених на території Обухівського району. За оцінкою соціально-економічних втрат, спричинених деградацією земель, взято кое – фіцієнт зниження продуктивності

земель внаслідок деградації на рівні 21%, як найбільш обґрунтованого на основі емпіричних розрахунків. А при локалізації прояву деградаційного процесу на сільськогосподарських землях можна отримати додатковий дохід у розмірі 21% [15] (табл. 2).

 

 

Примітка: таблиця сформована із використанням даних державного статистичного спостереження за фор. № 50-сг «Основні економічні показники роботи сільськогосподарських підприємств» та розрахунками авторів

Маючи ціну реалізації сільськогосподарської продукції, отримаємо прибуток від продажу 233, 48 млн. грн., а за відсутності процесів деградації – 253 млн. грн. Дані розрахунки показують, що деградаційні процеси значною мірою впливають на отриманий прибуток від продажу сільськогосподарської продукції (рис. 5).

 

 

Ефективність використання сільськогосподарських земель на основі запровадження ерозійної моделі регіонального рівня вказує на зменшення затрат на вирощення основних сільськогосподарських культур, що в свою чергу збільшує валовий вихід та прибуток від реалізації продукції на 19, 52 млн. грн.

Враховуючи середнє значення індексу збереження грунтів, із ерозійної моделі землекористування регіонального рівня, на рівні 60 років, необхідне проведення невідкладних заходів щодо локалізації процесів деградації земель (розвитку яружної ерозії) на площі 257 га та поліпшення якісного стану грунтів.

Для покращення продуктивності орних земель, в структурі яких наявні 3893 га малопродуктивних та дегра- дованих земель, потрібно перевести їх в екологічно стійкі угіддя. Це зменшить антропогенне навантаження на агроландшафти до рівня 3, 22 та покращить екологічну стабільність території району до рівня 0, 46, і насамперед у Перегонівській, Семенівській, Германівській, Деремезнянській, Гри- горівській та Краснослобідській сільських радах