Екологічна мережа селітебного ландшафту Луганської області та збереження біорізноманіття

Природні регіони формуються на територіях, що мають у своєму складі об'єкти природно-заповідного фонду, відсоток яких значно переви- щує аналогічний у цілому по країні, а також інші території, що відповідають умовам, визначеним національним природоохоронним законодавством або міжнародними нормативно-правовими актами (конвенціями, угодами, договорами тощо), і забезпечують збереження ландшафтного та біологічно го різноманіття, особливо ті, що включають середовища існування рідкісних і таких, що перебувають під загрозою зникнення, видів рослин і тварин. 

Природні коридори формуються ділянками природних ландшафтів витя- гнутої конфігурації, різної ширини, протяжності, форми і з'єднують між собою природні регіони. Вони мають забезпечувати відповідні умови збереження видів дикої фаунита флори. Буферні зони створюються для захисту природних регіонів і коридорів від негативної дії зовнішніх чинників, забезпечення дотримання в їх межах більш сприятливих умов для розвитку і самовідновлення та оптимізації форм господарювання з метою збереження існуючих і відтворення втрачених природних цінностей [1, 7].

Загороднюк І. В. свідчить (2012), поняття біорізноманіття (БР) сформовано понад 100 років тому (Протасов, 2002), проте набуло актуальності лише в останні десятиліття, при тому не так у зв’язку з визнанням його наявності, як із загрозами його незворотних втрат [5].

За визначенням фахівців, біорізноманіття – це міра кількості, різнорідності і мінливості форм живих організмів. Вона включає в себе різноманіття у рамках виду, різноманіття видів та екосистем. Вивчення біорізноманіття також включає спостереження за його змінами в просторі і часі [3].

Як свідчить Соколова О. І. (2012 р.), для збереження біорізноманіття в багатьох країнах окрім Червоної книги створені списки (перелік) рослин та тварин, котрі потребують охорони на регіональному рівні. В цілому в країні таким видам не загрожує знищення, але є побоювання про стан їх популяцій у конкретному регіоні [9].

Біорізноманіття забезпечує безліч ключових потреб людства, що виходять за рамки простого забезпечення сировиною. Втрата біорізноманіття негативно впливає на деякі аспекти добробуту людства, зокрема на продовольчу безпеку, вразливість до стихійних лих, енергетичну безпеку і доступ до чистої води та сировини. Це також впливає на здоров’я людей та суспільні відносини.

Коли люди змінюють екосистему задля збільшення розміру отримання одного з ресурсів, це неминуче призводить до зміну стану інших складових. Наприклад, заходи з видобутку сланцевого газу можуть призвести до зниження доступності та якості питної води. В результаті таких компромісів, багато екосистемних ресурсів деградували, наприклад: рибальство, водопостачання і захист від стихійних лих. У довгостроковій перспективі, ціна завданих втрат може значно перевищувати короткострокові економічні вигоди, які можна отримати від трансформації екосистем.

На відміну від товарів, що купуються і продаються на ринках, багато благ отримуваних з екосистем, не підлягають купівлі-продажу на ринках, бо більше практично не надаються вираження в грошовому еквіваленті. Це означає, що важливість біорізноманіття та природних процесів для людей ігнорується фінансовими ринками. Виснаження екосистем може бути значно сповільнене або повністю усунуте, якщо при прийнятті рішень буде розглянуто не економічні чинники, або ж вироблено методи нові методи оцінки ресурсів екосистеми.

За матеріалами Луганського обласного управління охороною навколишнього природного середовища екологічну ситуацію в Луганській області, що формувалась протягом тривалого періоду, через нехтування об’єктивними законами розвитку та відтворення природних ресурсів можна охарактеризувати як дуже складну. До значного погіршення природних властивостей ландшафту регіону призвели, передусім, висока концентрація у деяких містах і районах області промислового виробництва у поєднанні з недосконалими технологіями, особливо підприємств вугледобувної, металургійної, хімічної та коксохімічної промисловості та недостатнє фінансування для здійснення природоохоронних заходів. Ці та інші чинники, зокрема низький рівень екологічної свідомості та правової культури, призвели до значної деградації довкілля, надмірного забруднення атмосферного повітря, водних ресурсів, земель, накопичення у великому обсязі відходів [7].

На збереження природної різноманітності ландшафтів, генофондів тваринного і рослинного світу, підтримку загального екологічного балансу направлені розгорнуті в області Регіональна цільова програма розвитку екомережі та Обласна програма розвитку лісового господарства «Ліси Луганщини – 2015» [7, 10-11, 15].

 

 

Луганщина відноситься до посушливої, дуже теплої агрокліматичної зони та Донецького недостатньо вологого, дуже теплого агрокліматичного району. Клімат характеризується спекотним і сухим літом з посухами, сильними східними та південно-східними вітрами. Зима холодна і малосніжна з частимивідлигами, туманами, ожеледдю на півдні. Континентальність клі- мату зростає з південного заходу на північний схід. Пересічна температура січня становить мінус 7-8, а липня +21-22 °С, сума активних температур – 2880-3037 °С. Тривалість безморозного періоду – 150-170 днів. Опадів ви – падає 400-550 мм на рік: найбільше – у межах