Екологічні ризики розвитку оздоровчого туризму в Одеській області

Рекреація (фр. rеcrеation, пол. rekreacja – відпочинок, від лат. геегеаїіо – відновлення сил) – відновлення чи відтворення фізичних і духовних сил, витрачених людиною в процесі життєдіяльності; рекреація включає різноманітні види діяльності у вільний час, спрямовані на відновлення сил і задоволення широкого кола особистих і соціальних потреб та запитів.

Таким чином, рекреаційний туризм – це подорож задля відпочинку, оздоровлення або лікування, яку здійснюють за безпосереднього використання природних властивостей клімату, мінеральних вод, грязей, привабливих ландшафтних та інших ресурсів.

Рекреаційний туризм поділяють на лікувальний і відпочинково-оздоровчий. Ці підвиди відмінні, але доповнюють один одного: відпочинково-оздоровчі потреби можна задовольняти на рекреаційних об'єктах загальної спеціалізації, а лікувальні – у спеціалізованих курортних закладах.

Екологічний ризик (ЕР) – оцінка на всіх рівнях – від локального до глобального – імовірності появи негативних змін у навколишньому середовищі, викликаних антропогенним чи іншим впливом. Під екологічним ризиком також розуміють можливу міру небезпеки заподіяння шкоди природному середовищу у вигляді можливих втрат за визначений час [4].

Об’єктами оздоровчого туризму в області є: Чорне море і його пляжі, багато численні морські лимани, прісноводні озера Придунав’я, малі річки, Дністер і Дунай, лісові масиви тощо.

Стан рекреаційних ресурсів та розвиток курортних зон Одеської області. За інформацією Управління культури та туризму у 2013 році в області функціонувало 1147 об'єктів туристично- рекреаційного призначення, зокрема: 366 готелів і аналогічних засобів тимчасового розміщення та 781 заклад оздоровчого профілю, де одночасно можна розмістити понад 116 тисяч туристів і відпочиваючих.

Найбільша кількість об'єктів туристично-оздоровчого призначення зосереджена у м. Білгород-Дністровському, Кілійському, Комінтернівському, Татарбунарському та Овідіопольському районах.

Загальний обсяг капітальних інвестицій, залучених у сферу туризму і рекреації за 2013 рік склав 151, 6 млн. грн. Найбільша частка від загального обсягу освоєних інвестицій прийшлась на діяльність готелів та інших засобів тимчасового розміщення (81, 5 млн. грн.), решта – на діяльність туроператорів, турагентів і санаторно-курортних закладів області [6].

Екологічну небезпеку для розвитку рекреації і туризму складають: неякісна питна вода, забруднення поверхневих водойм, пляжного піску, повітря тощо. За інформацією Територіального управління Держпромгірнагляду по Одеській області на 01. 01. 2014 р. в області налічувалося 609 об’єктів підвищеної небезпеки.

Станом на 01. 01. 2013 на території Одеської області налічувалося 119 підприємств, які скидають стічні води в поверхневі водойми, у тому числі 24 господарства, які здійснюють скид в канали зрошувальних систем. Основними забруднювачами є: ТОВ «Інфокс», КП «Білгород-Дністровськводоканал», КП «Водоканал» м. Арциз, КВЕП «Котовськводоканал» та інші.

На території Одеської області налічується 212 комплексів каналізаційних очисних споруд загальною проектною потужністю 1557, 8 тис. м /добу, з них 80 – розташовані на базах відпочинку, санаторіях та пансіонатах у рекреаційній зоні Білгород- Дністровського, Овідіопольського, Комінтернівського та Іатарбунарського районів. З загальною кількістю каналізаційних очисних споруд 26, 5% знаходиться у незадовільному санітарно- технічному стані.

Однією з головних причин такого становища є те, що очисні споруди та каналізаційні мережі були побудовані у 70-80 роках минулого століття, на даний час вони морально та фізично застарілі і не відповідають сучасним вимогам. Аварійні ситуації на лініях каналізаційних мереж своєчасно не ліквідуються, не ведуться поточні та капітальні ремонти очисних споруд, відсутній постійний контроль за їх роботою, що призводить до забруднення земель і підземних водоносних горизонтів.

У великих приморських містах все ще існує загальносплавна мережа для відведення зливових та талих вод, яка має єдину водовідвідну мережу, призначену для відведення стоків усіх видів: побутових, виробничих, зливових і талих. Під час сильних дощів частина суміші виробничо-побутового і дощового стоку скидається у морські води через аварійні зливовипуски. Зливові та талі води із значними концентраціями забруднюючих речовин надходять до загальносплавних колекторів глибокого залягання, де змішуються з нечищеними стічними господарсько-фекальними та промисловими водами. При цьому, загальний обсяг змішаних вод настільки сильно зростає, що відвести цю суміш на очисні споруди неможливо і тому основна кількість не очищених стічно-зливових вод скидається безпосередньо до Чорного моря.

У багатьох містах комунікації комунальних колекторів знаходяться у критичному стані, що призводить до виникнення частих аварійних ситуацій на них. За 2013 рік мали місце аварії: розлив паливно-мастильних матеріалів на території акваторії 86 км р. Дунай; скид неочищених стічних вод в районі пляжу «Аркадія», м. Одеса; розлив нафтопродуктів у акваторії порту м. Рені; розлив нафтопродуктів у районі затоплення т/х «Н. Бауман», гирло р. Дунай; вибух на яхті у м. Одесі на пляжі «Отрада»; замор бичка у Тилігульському лимані; скид зворотних вод біля яхт-клубу «Совіньон»; розлив масла в акваторії Малого Аджаликського лиману; розлив нафтопродуктів в акваторії Малого Аджаликського лиману; скупчення водоростей на узбережжі с. Приморське Кілійського р-ну; виток аміаку на судні «Гас Каламбія», порт «Южний»; розлив нафтопродуктів в акваторії Малого Аджаликського лиману (відібрано та проаналізовано 6 проб морської води на вміст нафтопродуктів) ; розлив нафтопродуктів в акваторії Сухого лиману Іллічівського МТП [6].

Якість морської води. З урахуванням еколого-санітарної класифікації поверхневих вод більшу частину акваторії Одеського регіону влітку можна оцінити як дуже забруднену (74% акваторії), забруднену (21%) та задовільно чисту (5%).

Води Чорного моря в