Екологічний туризм як системне явище: обґрунтування сутності та складових формування

Обґрунтовано необхідність уточнення сутності екологічного туризму на основі аналізу існуючих визначень, розглянуті його складові.

 

The notion ecological tourism and its basic principls. The notion ecological tourism analyzed and systematized, its definition has been formulated. The components of the notion have been determined.

Key words: ecological tourism, untouched natural territories, natural restricted territories, ecological education.

 

Екологічний туризм – порівняно нова ланка туристичної індустрії. Об’єктом його дослідження є відносно недоторкані господарською діяльністю природні території. Причина його виникнення знаходиться у невідрегульованості відносин у системі «суспільство-природа» та посилене антропогенне навантаження із-за масовості туризму на природні і культурно-історичні туристичні ресурси. Це навантаження збільшується прямо пропорційно темпам росту туристичної галузі.

У 2002 р. Організацією Об’єднаних націй (ООН) присвоєно ім’я Міжнародного Року Екологічного Туризму. Це свідчить про актуальність і соціальну значимість цього напрямку туристичної діяльності. Екологічний туризм (коротка форма «екотуризм») став динамічно розвиватись в останні десятиліття. Він розвивається там, де ще збереглось незаймане господарською діяльністю природне середовище.

Серед вітчизняних і зарубіжних науковців нині немає єдиного чіткого визначення поняття «екотуризм». Частіше всього «екотуризм» позначається термінами – «відповідальний» [2], «природний» [11], «альтернативний» [3], «безпечний» [1], природоохоронний [12].

Критично оцінюючи ситуацію, щодо трактування терміну «екотуризм», зрозуміло, що відобразити всю множину зібраних нами визначень неможливо, тому ми обмежимось вивченням лише тих, які найбільш повно і правильно, на нашу думку, розкривають суть цього питання.

1. Наша задача:
2. розглянути і систематизувати лише ті трактування, які найбільш часто зустрічаються;
3. виділити важливі складові цього поняття;
4. сформулювати поняття «екотуризм», що найбільш відображає сутність «екотуризму українського».
5. накреслити важливі штрихи розвитку екологічного туризму в Україні.

За словами П. Шекфолфорда, представника Всесвітньої Туристичної Організацієї (ВТО) в Європі, термін «екотуризм» використовується в індустрії туризму вже більше 10 років. Має місце твердження, що вперше термін був використаний Мілером в 1978 р. як визначення одного із варіантів стійкого туризму. Проте в одних випадках, мова йде про подорожі у незаймані цивілізацією куточки природи, в інших – це зусилля з підтримки екологічної рівноваги в природі.

В нашій країні термін «екологічний туризм» з’явився в середині 80-х років в Бюро міжнародного молодіжного туризму (БММТ) «Супутник», коли фахівцями були розроблені туристичні маршрути, які називались екотури. Ці маршрути вперше в країні були офіційно названі «маршрутами екологічного туризму». Тоді під висловом «екологічний туризм» розуміли маршрути, організовані таким чином, щоб присутність туристів мінімально впливала на природне середовище, а самі вони не тільки відпочивали, але і знайомились з екологічними проблемами (наприклад Причорномор’я), шукали шляхи їх подолання.

Ще в 1977 р. у СРСР нараховувалось 9058 планових маршрутів. 996 спеціальних туристичних готелів, баз та кемпінгів щорічно приймали 26 млн. чоловік, щорічно обслуговувались понад 140 млн. екскурсантів [8, с. 78].

Одна із перших трактувань екотуризму запропонована у праці Г. С. Гужина,

Бєлікова М. Ю., Клименко О. В. в 1977р., де основна складова екотуризму – це турбота про оточуюче середовище. Автори наголошують на плановості організації поїздок. При такому підході об’єкти туризму можуть бути, як природного, так і неприродного походження [4].

Визначення Міжнародної організації екотуризму (TIES), було прийняте правлінням директорів TIES в 1991 р. Цей підхід розширює поняття екотуризм, наголошуючи на відповідальності подорожі в природні зони, з одного боку, з іншого на підтримці благоустрою місцевих жителів.

Зазначене трактування співзвучне з визначенням, прийнятим робочою групою по екотуризму Федерального міністерства з фінансової співпраці та розвитку Німеччини (BMZ), що передбачає основну роль екологічного туризму в охороні природного середовища та у фінансовій підтримці місцевих співтовариств [7].

В 1980 р. визначення екологічного туризму було запропоновано мексиканським економістом, захисником навколишнього середовища Гектором Цебаллосом-Ласкурейном. Екологічний туризм, на погляд автора, це сукупність мандрівки з екологічно бережним відношенням до природи, яке дозволяє об’єднати радість знайомства та вивчення зразків флори і фауни з можливістю сприяти їх захисту. У 1988р. Г. Цебаллос-Ласкурейн розглядає екологічний туризм, як природний, який «представляє собою відносно нове явище і є лише одним із сегментів туризму загалом» [14, с. 13].

Панов І. Н. стверджує, що від традиційного туризму екотуризм відрізняється такими ознаками: стійким природокористуванням; меншою ресурсо та енергоємністю; безпосередньою участю в соціально-економічному розвитку території; охороні культурно-історичного середовища; необхідністю функціонально-планованої організації рекреаційних територій, які спеціалізуються в наданні екотуристичних послуг [14].

Карпова Г. А. і Кузнєцов Д. Г. підкреслюють, що екотуризм характерний ще тим, що дає велику кількість робочих місць, виступає як ефективний засіб структурної перебудови економіки та зміні пріоритетів суспільного розвитку, сприяє збереженню сприятливого соціального та культурного середовища [10].

Зорін І. В. і Квартальнов В. А. зазначають, що екологічний туристичний продукт повинен мати не тільки рекреаційне значення, а і виховне, мінімізуючи свій вплив на навколишнє середовище [9]. Важливо уточнити, – не наносити збитки навколишньому середовищу зовсім, чи мінімізувати їх. Сьогодні немає схеми вимог перебування на недоторканих господарською діяльністю людини територіях. Насамперед контролю підлягає: чисельність туристичної групи, частоти відвідування одних і тих же місць (на протязі року, сезону, місяця), спосіб утилізації відходів, вплив туристичних стежок на фрагментацію території. Що стосується виховного моменту, необхідно створити правила та норми поведінки в природному та культурному середовищі. Необхідно, щоб усі учасники