Екологія міських систем

Зробити висновки.

Питання для самоконтролю:

Що таке модель міського простору?

Якими поняттями вона може бути охарактеризована?

Як цей показник визначається у сфері народного господарства?

Що характеризує наявний людський потенціал?

Яким чином характеризують в комплексі модель міського простору ці два показники?

Лабораторна робота № 21

Оцінювання екологічної комфортності міської системи.

Оцінка проводиться за 29 показниками сучасного екологічного та соціально – екологічного стану міста. Ці показники об’єднані в 11 груп. Інтенсивність прояву кожного показника оцінюється за чотирибальною шкалою:

1 бал – найменший (комфортний) прояв несприятливих факторів;

2 бали – середній (сприятливий) прояв несприятливих факторів;

3 бали – високий (несприятливий) прояв негативних факторів;

4 бали – найвищий (вкрай несприятливий) прояв негативних факторів.

Порядок виконання роботи:

Результати оцінки подаються у вигляді таблиці 24.

При використанні кількісних методів оцінки потенціалу екологічної комфортності іноді використовуються проміжні бали (1, 5, 2, 5, 3, 5).

Їх використання свідчить, що для певного району інтенсивність прояву певного фактора знаходиться в межах від меншого до більшого балу.

Критерії оцінки: 61 – 65 балів, середній бал 2, 1 – 2, 3 високий потенціал комфортності. 66 – 70 балів, середній бал 2, 3 – 2, 5 середній потенціал комфортності. 71 – 75 балів, середній бал 2, 5 – 2, 7 низький потенціал комфортності. 80 – 85 балів, середній бал > 2, 7 критичний потенціал комфортності.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Питання для самоконтролю:

Дайте загальне поняття комфортності.

Що таке комфортність міських агломерацій?

За якими параметрами проводять оцінку комфортності міст?

Скільки показників включено до загальної оцінки комфортності?

Які Ви знаєте критерії комфортності міських систем?

Лабораторна робота № 22

Побудова камерних моделей радіоактивності природних екосистем

У камерних моделях весь ланцюг перенесення радіонуклідів для простоти поділяють на камери (box – коробка). У математичних моделях взаємодію між камерами задають за допомогою коефіцієнтів. За способами взаємодії між камерами моделі можна поділити на стаціонарні та динамічні.

Стаціонарні камерні моделі (рис. 2) будують на основі постулату про наявність сталої статистичної рівноваги в системі “екосистема – організм – середовище”. При цьому розподіл активності радіонуклідів у кожній з виділених камер вважають рівномірним. За відомими значеннями К„ радіонуклідів між камерами чи за відомою кількістю стабільного аналога радіонукліда в певній камері розраховують питому активність у ній радіонуклідів. Стабільними аналогами радіонуклідів є елементи, які за своїми метаболічними характеристиками в екосистемі подібні до радіонуклідів (стабільним аналогом Sr є Са, а стабільним аналогом Cs-K)

 рис. 2

У стаціонарних моделях:

к, к2, к3 – прямі коефіцієнти перенесення радіонуклідів між камерами

С1, С2, С3, С4 – концентрації радіонукліда у камерах 1, 2, 3, 4 відповідно.

Через стаціонарну камерну модель можна обчислити активність радіонуклідів в інших камерах:

С2 = к, * С1 (48)

С3= к2* С2= к, * к2* С1 (49)

С4= к3* С3= к, * к2* к3* С1 (50)

 

 

Крім простих стаціонарних камерних моделей, широко використовують динамічні камерні моделі, що ґрунтуються на двох основних припущеннях.

Екосистему можна поділити на кілька взаємодіючих камер, між якими з часом відбувається обмін радіонуклідами. Вважається, що радіонукліди, що надійшли в камеру, миттєво перемішуються в усіх частинах камери і однакові по всій камері в будь-який момент часу.

Втрати радіонуклідів камерою пропорційні активності радіонуклідів у камері. Перенесення радіонуклідів з однієї камери до іншої відбувається за законами кінетики першого порядку, його описують системою простих диференціальних рівнянь. При цьому коефіцієнт пропорційності між питомою активністю радіонуклідів у камері і надходженням радіонуклідів із цієї камери до будь-якої іншої (коефіцієнт перенесення радіонукліда між камерами) є сталим. На рис. 3 наведено відповідну екосистему (динамічна камерна модель), де С1, С2, С3, С4 – динамічні питомі активності радіонуклідів у камерах моделі, К1, К2, К3 – прямі коефіцієнти перенесення радіонуклідів між камерами, а К1, К2, К3 – зворотні коефіцієнти. Напишемо для цієї камери систему з чотирьох диференціальних рівнянь:

  (51)

  (52)

  (53)

  (54)

де