Екологія міст і сільськогосподарських районів

 

Кожен великий регіон, який представляє собою територію з певними природними умовами й конкретним типом господарського освоєння, заслуговує особливого розгляду з екологічної точки зору. Важливість регіонального екологічного аналізу полягає в тому, що його результати мають велике прикладне значення (проблеми регіону “ближчі” людині, ніж проблеми країни, континенту або планети). Крім цього, екологічний стан регіонів в остаточному підсумку визначає й глобальний стан природних компонентів.

З врахуванням того, що загальне число екологічних районів дуже велике, а проблеми екології в багатьох з них аналогічні, розглянемо два найбільш важливі типи подібних районів – міські та сільськогосподарські.

Особливості формування екологічного стану урбанізованих територій, доя яких відносяться міста та їх агломерації, полягають, насамперед, у формуванні особливого мікроклімату навколо міст, так званих “островів тепла”, внаслідок чого температура в містах та їх околицях дещо вища, ніж на інших прилеглих територіях. Внаслідок цієї інверсії температур над містами часто формуються смоги, тумани та виникають інші несприятливі екологічні явища.

Щодо характерних особливостей сільськогосподарських регіонів слід відзначити найгловнішу їх проблему – формування незвичного для природних угруповань поверхневого та підземного стоку внаслідок створення та експлуатації меліоративних систем.

Всі ці особливості пов’язані, звичайно, з антропогенною діяльністю, яка є основною причиною більшості екологічних катастроф, деградації земель, виникнення явищ глобального потепління тощо.

 

Екологічні проблеми міст, головним чином найбільш великих з них, пов'язані з надмірною концентрацією на порівняно невеликих територіях населення, транспорту й промислових підприємств, з утворенням антропогенних ландшафтів, дуже далеких від стану екологічної рівноваги.

Темпи росту населення світу в 1, 5-2. 0 рази нижчі росту міського населення, до якого сьогодні відноситься 40% людей планети. Лише за період з 1939- 1979 р. населення великих міст виросло в 4, у середніх – в 3 і малих – в 2 рази. Соціально-економічна обстановка привела до некерованості процесу урбанізації в багатьох країнах. Відсоток міського населення в окремих країнах дорівнює: Аргентина – 83, Уругвай – 82, Австралія – 75, США – 80, Японія – 76, Німеччина – 90, Швеція – 83. Крім великих міст-мільйонерів швидко ростуть міські агломерації. Такими є Вашингтон-Бостон і Лос-анжелес-Сан-Франциско в США; міста Руру в Німеччині; Москва, Донбас і Кузбас у СНД.

Кругообіг речовини й енергії в містах значно перевершує аналогічний у сільській місцевості. Середня щільність природного потоку енергії Землі – 180 Вт/м2, частка антропогенної енергії в ньому – 0, 1 Вт/м2. У містах вона зростає до 30-40 і навіть до 150 Вт/м2 (Манхеттен).

Над великими містами атмосфера містить в 10 разів більше аерозолів і у 25 разів більше газів. При цьому 60-70% газового забруднення дає автомобільний транспорт. Більш активна конденсація вологи приводить до збільшення опадів на 5-10%. Самоочищенню атмосфери перешкоджає зниження на 10-20% сонячної радіації й швидкості вітру.

При малій рухливості повітря теплові аномалії над містом охоплюють шари атмосфери в 250-400 м, а контрасти температури можуть досягати 5-6°С. З ними зв'язані температурні інверсії, які приводять до підвищеного забруднення, туманам і смогами.

Міста споживають в 10 і більше разів води з розрахунку на 1 чоловіка, ніж сільські райони, а забруднення водойм досягає катастрофічних розмірів. Обсяги стічних вод досягають 1 м3 на добу на одну людину. Тому практично всі великі міста відчувають дефіцит водних ресурсів і багато хто з них одержує воду з віддалених джерел. Водоносні горизонти під містами сильно виснажені в результаті безперервних відкачок свердловинами й колодязями, а крім того забруднені на значну глибину.

Корінному перетворенню піддається й грунтовий покрив міських територій. На значних площах, під магістралями й кварталами, він фізично знищується, а в зонах рекреацій – парки, сквери, двори – деградує, забруднюється побутовими відходами, шкідливими речовинами з атмосфери, збагачується важкими металами, оголеність ґрунтів сприяє водній і вітровій ерозії.

Рослинний покрив міст звичайно практично повністю представлений “культурними насадженнями” – парками, скверами, газонами, квітниками, алеями. Структура антропогенних фітоценозів не відповідає зональним і регіональним типам природної рослинності, тому розвиток зелених насаджень міст протікає в штучних умовах і постійно підтримується людиною. Багаторічні рослини в містах розвиваються в умовах сильного пригнічення.

Розглянемо екологічні проблеми великих міст більш детально й конкретно на прикладі Москви. Вичерпну оцінку екологічного стану настільки великого й складного об'єкта, як Москва, дати важко з наступних основних причин:

оцінка повинна враховувати безліч різних показників по всіх районах і підприємствах, виробничих зонах, магістралях, системах зв'язку, рекреаційних площах і т. д. ;

отримані відомості повинні бути систематизовані, зведені в єдину легко інтерпретовану систему;

система збору й узагальнення наявних даних ще не має єдиної наукової концепції, розрізнена й навіть не всіма підтримується. Соціально-екологічна модель Москви – завдання майбутніх досліджень.

Узагальнені дані свідчать про складний екологічний стан Москви. Місто стрімко росте, переходить за кільцеву дорогу, зливається з містами-супутниками. Середня щільність населення 9 тис. чол. на 1 км2. Сотні тисяч джерел викидають у повітря величезну кількість шкідливих речовин, тому що часткове очищення впроваджене тільки на 60% підприємств. Особлива шкода наноситься автомобілями, технічні параметри яких не відповідають вимогам якості. Вихлопні гази автомашин дають основну масу свинцю, зношування шин –