Економічна діяльність – предмет економічної науки

 

Вступ

1. Економічна діяльність – предмет економічної науки

2. Сутність економічної діяльності

3. Види економічної діяльності

4. Класифікація видів економічної діяльності

5. Характеристика видів економічної діяльності

Висновок

 

 

У широкому розумінні економіка – це сукупність методів створення умов для виживання і прогресу людства. Звідси можна сказати, що економічна діяльність – це всі види господарської діяльності людей, спрямовані для задоволення їхніх потреб і забезпечення матеріальних умов життя. При цьому вибирати способи задоволення потреб необхідно, зважаючи на обмеженість ресурсів. Суспільна наука економіка описує, як люди роблять цей вибір.

Серед завдань, які стоять перед економічною наукою, є вивчення економічної діяльності суспільства, спрямованої на задоволення різноманітних матеріальних і духовних його потреб, з’ясування спонукальних мотивів цієї діяльності та її результатів.

Як відомо, економічна діяльність спрямована на задоволення постійно зростаючих матеріальних і духовних потреб. Щоб жити, працювати, люди повинні їсти, пити, мати одяг, житло, тобто споживати матеріальні і духовні блага. Причому свою долю в споживанні людина отримує через розподіл і обмін. Отже, суспільне виробництво складається з таких елементів: власне виробництво, розподіл, обмін і споживання. Ці елементи є фазами виробництва. Тому цю структуру можна назвати пофазною. Ці фази між собою тісно взаємопов’язані, хоча кожна з них відносно відособлена, тобто має певні характерні особливості.

Успіх вирішення головної проблеми економіки – визначення найбільш ефективних способів використання обмежених ресурсів – багато в чому залежить від правил, принципів організації діяльності. Так, уже не одне сторіччя світом економіки керує один з основних принципів – принцип раціональності, що дозволяє вибрати рішення, засновані на прагненні одержати найбільші економічні результати з мінімально можливими витратами всіх необхідних для цього ресурсів.

Економічна діяльність передбачає наявність певних економічних ресурсів або факторів виробництва. Маються на увазі природні, людські і створені людиною ресурси, які використовуються для виробництва товарів і послуг. Коло цих ресурсів широке: фабричні і сільськогосподарські споруди, різноманітне устаткування, інструменти, машини, засоби транспорту і зв’язку, різні види праці, земля і всілякі корисні копалини. У працях західних науковців ці ресурси класифікуються як три фактори виробництва: земля, капітал і праця. Економічна ефективність охоплює проблему “затрати” – “випуск”, інакше кажучи, вона характеризує зв’язок між кількістю економічних ресурсів (факторів виробництва) і кількістю отриманих в результаті виробництва продуктів і послуг.

Чим більша кількість продукції отримується від використаних ресурсів, тим вищою вважається ефективність суспільного виробництва. При цьому виготовлений суспільний продукт, який є результатом виробництва, повинен відповідати суспільним вимогам, реальному платоспроможному попиту. Економічна ефективність є багатоплановою категорією. Для її характеристики використовується ціла система показників, з допомогою яких визначається результативність використання окремих видів ресурсів. Економічну ефективність зіставляють із соціальною ефективністю, щоб визначити, як зростання ефективності виробництва впливає на задоволення матеріальних і духовних потреб людей, на зміну якості життя.

Результати економічної діяльності в усіх галузях матеріального і нематеріального виробництва найбільш повно виражаються через валовий національний продукт. Його розраховують за методикою ООН, виходячи не з виробничого принципу, а із суми кінцевих доходів або витрат. Його складовими частинами е предмети споживання та послуги, державні закупівлі, капітальні вкладення, сальдо платіжного балансу.

Цей показник широко використовується при аналізі соціально-економічного розвитку країни і при міжнародних зіставленнях. Якщо повністю звільнити сукупний суспільний продукт від уречевленої праці минулих років, то одержимо чистий продукт. Це частина валового національного продукту. Якщо з останнього вирахувати ті засоби праці, які йдуть на відшкодування їх зношеної частини, то одержимо чистий доход. Це реальний доход, який суспільство може використати для особистого споживання, а також для розширення виробництва.

Результати економічної діяльності залежать не тільки від загальних принципів її організації, але і від так званих економічних механізмів, тобто способів і форм з'єднання людьми своїх зусиль при вирішенні завдань життєзабезпечення. Такими найважливішими механізмами економіки є, наприклад, поділ праці і спеціалізація, торгівля.

Суспільство одержує товари і послуги або роблячи їх самостійно, або за допомогою обміну вироблених продуктів на необхідні товари. Тому щоб підвищити рівень життя населення, необхідно знайти шляхи збільшення обсягу виробництва. Таких шляхів два: розширити обсяги використання економічних ресурсів чи збільшити ефективність їхнього використання. Показником або мірою того, наскільки ефективно використовуються доступні ресурси, є продуктивність (не плутайте з продуктивністю праці). Коли більше товарів кращої якості виробляється при тих же ресурсах, продуктивність зростає.

Обмін діяльністю є визначений спосіб функціонування суспільної праці. Він розширює сферу виробництва не тільки за межі робочого місця і навіть окремого підприємства, але і за межі галузей народного господарства. Основа такого розширення – у розвитку поділу праці, у спеціалізації виробництва.

Всередині підприємства обмін діяльністю відбувається між працівниками різних фахів, між робітниками та інженерно-технічним персоналом. Тут продукт створюється загальними зусиллями, отже, кожний з працівників підприємства робить свій внесок у виробництво економічного блага.

Обмін діяльністю може відбуватися й іншим шляхом – через обмін продуктами. Такий обмін відбувається між працівниками різних галузей виробництва, наприклад між швейниками і машинобудівниками, хліборобами і мебельниками і т. д. Обмін здійснюється шляхом руху речей від місця їх виробництва до місця їх споживання і є реальним зв’язком між різноманітними видами праці, засобом