Економічна теорія як наука

як сукупність світових ринків: ринку ресурсів, продуктів, фінансових ринків із відповідною світовою інфраструктурою.

Світове господарство ґрунтується на міжнародному поділі праці. Міжнародний поділ праці – це спеціалізація країн на виробництві певних видів товарів відповідно до їх природнокліматичних, історичних та економічних умов.

Основними чинниками, що зумовили поділ праці між країнами, були відмінності у володінні природними ресурсами, у їх природно-кліматичних умовах, географічному розташуванні, історичних традиціях виробництва та інше. В сучасний період основний вплив на міжнародний поділ праці здійснює продовження поділу праці в середині країни, який охоплює різні види спеціалізації -- міжгалузеву, внутрішньогалузеву і технологічну.

Сучасний етап міжнародного поділу праці характеризується інтернаціоналізацією господарського життя та міжнародною економічною інтеграцією.

Інтернаціоналізація економіки – це формування, розвиток та поглиблення економічних взаємозв’язків між країнами завдяки відкритості національних економік.

Міжнародна економічна інтеграція – процес зближення та взаємопроникнення національних господарств групи країн, спрямований на створення єдиного господарського механізму. 

Таким чином, характерною особливістю сучасного світового господарства є його глобалізація.

Під глобалізацією розуміють широкий спектр процесів, що відбуваються в сучасному світі - інтеграцію ринків ресурсів, продуктів і капіталу, появу єдиних для цілого ряду країн валют, уніфікацію стандартів і споживчих смаків, лібералізацію руху капіталів між країнами, введення єдиних правил у сфері регулювання банківських і фінансових операцій та інше.

Глобалізація відкриває нові можливості для економічного розвитку країн. Разом з тим вона має і негативні сторони, зокрема, наражає національну економіку на небезпеку зовнішніх збурень, потрясінь та інше. Тому в сучасних умовах особливої ваги набувають питання захисту національних інтересів країн.

Міжнародні економічні відносини (МЕВ) – економічні відносини в системі світового господарства. 

Форми міжнародних економічних відносин:

-міжнародний рух капіталів;

-світова торгівля;

-міжнародні валютно-фінансові відносини;

-міжнародна міграція робочої сили;

-міжнародне науково-технічне співробітництво.

Міжнародний рух капіталів (МРК) – переміщення засобів за кордон (або з-за кордону) з метою отримання прибутку.

Функції міжнародного руху капіталів:

1.забезпечення економіки готівкою;

2.надання можливостей корпораціям та окремим особам отримувати дохід від розміщення їхніх тимчасово вільних грошових засобів;

3.перерозподіл ресурсів у глобальному масштабі.

 Розрізняють експорт підприємницького капіталу (для одержання прибутку) і експорт позичкового капіталу (для одержання процента). Експорт підприємницького капіталу здійснюється у вигляді інвестицій, створення за кордоном спільних підприємств, дочірніх компаній або філій. Якщо експортер є повним власником підприємства або контрольного пакета акцій, то це прямі інвестиції; якщо ж повний контроль експортера над іноземним підприємством відсутній, то такі інвестиції називають портфельними.

 Міжнародні кредити можна розглядати і класифікувати за різними ознаками. За цільовим призначенням розрізняють: комерційні кредити, які надаються іншим країнам під закупівлю певних товарів фірм, які визначає кредитор; інвестиційні кредити – надаються для будівництва певних об’єктів або розширення діючих. За формами надання: фінансові кредити – вони не мають чіткого цільового призначення, позичальник може їх використати на погашення зовнішньої заборгованості, закупівлю засобів виробництва, інших товарів; товарні кредити – надаються у формі товарів і матеріальних цінностей; валютні кредити – надаються у вільноконвертованій валюті та у формі валютних цінностей. За строками: короткострокові – терміном до 1 року для закупівлі сировини та матеріалів; середньострокові – терміном від 1 до 5 років для придбання верстатів, обладнання, машин; довгострокові – на термін понад 5 років для будівництва суден, мостів, інших споруд. 

Форми міжнародного науково-технічного співробітництва:

-створення спільних науково-співробітницьких центрів, бюро, лабораторій для використання новітніх оригінальних ідей у галузі науки, техніки тощо;

-консультації та координація дій у галузі науково-технічної політики;

-організація підготовки кваліфікованого персоналу дослідників;

-спільні дослідження світового досвіду в галузях організації виробництва і праці.

2. Міжнародна торгівля та її теорії

 Збільшення кількості товарів, що вивозилися за кордон зумовило утворення світового товарного ринку.

 Світовий ринок - це сфера стійких товарно-грошових відносин між країнами, що базуються на міжнародному поділі праці. Головним змістом світового ринку є пересування товарів і послуг між країнами, тобто міжнародна торгівля. Під міжнародної торгівлею розуміють сферу міжнародних товарно-гошових відносин, яка являє собою сукупність зовнішньої торгівлі усіх країн світу. Світова торгівля – форма МЕВ, що ґрунтується на глибокому МПП, спеціалізації окремих країн на виробництві окремих товарів та послуг згідно з їхнім техніко-економічним рівнем, природними, географічними та іншими умовами. Міжнародна торгівля складається із двох зустрічних потоків - експорту та імпорту, різниця між якими складає торгівельне сальдо, а сума вартісних обсягів експорту та імпорту називається торговельним оборотом. Експорт – продаж товарів та послуг за кордон, а імпорт – купівля товарів та послуг з-за кордону.

Необхідність міжнародної торгівлі зумовлена рядом чинників:

 - міжнародна торгівля є засобом збільшення обсягів виробництва і добробуту населення;

 - нерівномірність розподілу економічних ресурсів - природних, людських, інвестиційних - між країнами. Тому для підвищення і розвитку національного виробництва потрібен їх імпорт;

 - потреба в нових технологіях;

 - наявністю специфічних продовольчих товарів, які споживаються в усьому світі, але можуть вироблятися лише в окремих країнах (кава, какао, цитрусові тощо);

 - потребою в іноземній валюті.

Міжнародна торгівля розвивається швидкими темпами, набагато випереджаючи зростання виробництва. У сферу світової торгівлі щороку надходить 1/5 усього, що видобувається,