Економічне моделювання розвитку агропромислового комплексу регіону (субнаціональний рівень)

Пріоритетними в приведеній моделі є кількісні оцінки зв’язку функції виробництва, які відображені в ознаках урожайності рослинних культур, продуктивності худоби, витрат концентрованих і пасовищних кормів на 1 голову, з функцією попиту, яка відображена рівнем товарності і споживання на одиницю населення. На основі заданих фактичних коефіцієнтів еластичності моделі визначається структура зайнятості населення в сільському господарстві, а також оборот (в натуральній і вартісній формі) по кожній групі продовольчих товарів. Особливістю застосування моделі є можливість розгляду варіантів розвитку галузевих і територіальних АПК при зміні коефіцієнтів зв’язку.

В дисертації оцінено стан і динаміку розвитку галузевих ринків продовольства. Встановлено, що основу продовольчої безпеки України та її регіонів складає ринок зерна, який кореспондує з системою закупок і сільським господарством. В 1990 р. обсяг ринку зерна наповнювався пропозицією 510 кг з розрахунку на пересічну особу, в 1999 р. він скоротися до 201 кг, що не є достатнім для задоволення попиту. З недостатнім рівнем виробництва зерна пов’язані негативні тенденції у виробництві основних продуктів харчування – молока, м’яса, яєць.

На другому місці за значимістю для продовольчої безпеки стоїть ринок молока, який пов’язаний з проблемою розвитку і розміщення молочного скотарства. Рівень ринкового споживання молока скоротився з 343 кг до 48 кг на особу в рік. Чисельність поголів’я великої рогатої худоби скоротилася удвічі, особливо загрозливою є ситуація в промислово розвинутих центрах і регіонах.

Ринок худоби і птиці на м’ясо має загальну тенденцію до скорочення: ВРХ – з 58 до 9 кг, свиней – з 22 до 2 кг, птиці – з 9 до 1, 5 кг на особу.

Буряко-цукровий комплекс має всі ознаки кризи, яка відзначається скороченням виробництва продукції при невиправданому поширенні посівів на південь. Ринковий обсяг сировини на пересічну особу в 1990 р. становив 877 кг, а в 1999 р. скоротився до 167 кг.

Ринок олійних культур підтримується на рівні 41 кг насіння на душу населення, або лише на 2 кг менше, ніж в 1990 році. Під цю ґрунтовиснажливу культуру відводиться 10-12% земельних ресурсів, що є неприпустимим з огляду на екологічну безпеку сільського господарства.

Ринок картоплі та овочів у товарному секторі економіки сільського господарства скоротився з 46 і 86 кг до 2 і 10 кг на особу відповідно. Решта ресурсів картопляно-овочевої продукції виробляється селянами і власниками присадибних ділянок.

В третьому розділі “Моделювання розвитку і розміщення сільського господарства субрегіонів України” проведено інтегральну оцінку ринку продовольства, розроблено прогноз та економічні моделі розвитку АПК на перспективу.

В дисертації проведено районування галузевих ринків продовольства за ознаками функції споживання та виділено декілька центрів підвищеного ринкового попиту відповідно до чисельності міського населення.

В результаті виділено три субнаціональні регіони ринкового попиту. В перший субрегіон входять області, які для підтримання споживчого ринку вимушені завозити продовольчі товари. Другий субрегіон складається з областей, які є самодостатніми за ознаками балансу продовольчих ресурсів. Третій субнаціональний регіон утворюють області, які потенційно і фактично спроможні формувати надлишок ресурсів продовольства над власними потребами для експорту та міжрегіональної торгівлі.

Пріоритетною є концепція розвитку і розміщення продуктивних сил сільськогосподарського виробництва, яка базується на принципах автаркії для переважної частини продуктових комплексів, для кожного з яких формується товарний ринок субнаціонального рівня. Проаналізовано два підходи до вирішення проблеми формування ефективної моделі АПК: 1) пріоритетним визнається суспільний попит на продовольство, всі інші складові моделі є залежними; 2) ресурсний підхід передбачає моделювання розподілу обмежених земельних ресурсів з урахуванням економічних, екологічних, соціальних чинників і формування ринку продовольства. Запропоновано моделі розміщення сільськогосподарського виробництва на основі інтегральної оцінки продуктивних сил АПК регіонів. За одиницю відліку прийнято територію господарської системи в межах адміністративного району, яка є носієм основних ознак якості ґрунтів, боніфікації інших природнокліматичних умов. Загальна схема організації управління і формування агропромислової політики визначена на території субнаціонального рівня (рис. 5).

Основою нової схеми формування соціально-ринкових пріоритетів розвитку територіального АПК є: суцільний і прозорий моніторинг процесів виробництва і розподілу продуктових потоків в сільському господарстві; обґрунтування концепції споживання в моделях еталонного характеру; аналіз стану і динаміки галузевих ринків продовольства та визначення істотності відхилення рівня споживання продовольства населенням по регіонах відносно визначених еталонних рівнів; оцінка соціально-економічної доцільності регулювання галузевих ринків; обґрунтування соціально-економічної політики та підтримка її дієвості.

Дослідженнями встановлено, що продовольчі комплекси АПК мають регіональний характер. Для забезпечення національної продовольчої безпеки моделюється розміщення кожного комплексу на субнаціональному територіальному рівні, але всі вони поєднані між собою особливостями розподілу обмежених земельних і трудових ресурсів України в регіонах. В результаті дослідження доведено, що моделі самодостатніх субрегіонів є замкнутими на відміну від орієнтованих на експорт та міжрегіональний оптовий ринок. Пріоритетність спільного ринку продовольства визначає соціально-економічну спрямованість товарного сільськогосподарського виробництва.

Моделювання розвитку і розміщення галузей рослинництва в продуктових комплексах має особливості, які пов’язані з вимогами збереження родючості ґрунтів. Йдеться про системи обробітку ґрунту, сівозміни, використання хімічних