Екопоселення як нові екокультурні центри україни

 

О. І. ГАРМАШ 

П. В. ПИСАРЕНКО

 

У статті розглядається феномен екологічних поселень, як нових екокультурних центрів. Розкривається поняття екопоселення; порівнюються українські екопоселення з західними аналогами. Подається список діючих екопоселень на території України.

Екопоселення, альтернативні поселення, екорозвиток, стійкий розвиток.

Сучасним суспільством у виробництво і споживання залучається така кількість речовин і енергії, яка в десятки і сотні разів перевершує біологічні потреби людини. Це призводить до порушення екологічної рівноваги і, як наслідок, до екологічної кризи. «Римський клуб» так охарактеризував дану проблему: «Головним ворогом людства є людина. У пошуках нового об'єднуючого ворога ми прийшли до думки, що забруднення, загроза глобального потепління, дефіцит питної води і голод якраз і є таким ворогом. У своїй сукупності ці грізні явища являють собою саме таку загрозу, протистояти якій можливо лише спільно. Однак, розглядаючи ці загрози в якості спільного ворога, слід чітко розділяти причини і наслідки. Всі ці загрози породжені втручанням людини у природні процеси, таким чином, подолати їх можна тільки шляхом зміни людського ставлення та поведінки. Справжній ворог – це сама людина» [4].

Наразі людство знаходиться перед відповідальним вибором, шлях від якого визначає можливість його виживання та розвитку. Це шлях екорозвитку – екологічно орієнтованого соціально-економічного розвитку. Людство повинно переводити свою економіку з невідновлюваних ресурсів на відновлювані, а технології – на ті, які не забруднюють навколишнє середовище. Саме тому, ідея створення екопоселення як острівця, основне завдання якого – збереження і відновлення природніх ресурсів, де кожен з нас зможе прийняти участь у спасінні нашої планети і зробити щось корисне для своєї землі, є надзвичайно актуальною у наш час. У України з'являється реальний шанс стати однією з провідних країн світу, оскільки далеко не кожна держава володіє поєднанням природно-кліматичних і трудових ресурсів такої якості, і далеко не кожен народ має таку природну любов до землі, до природи.

Хоча ідея створення альтернативних поселень, в яких людина була б економічно, екологічно і соціально незалежною і існувала б в гармонії із природою, не завдаючи їй шкоди, не нова, перші екопоселення зародилися лише у 80-х роках ХХ століття. Відомими зарубіжними дослідниками цього питання є Р. Гілман [2], Д. Крістіан [5], Л. Волкер. В Україні екопоселення з’явилися на початку ХІХ століття і є маловивченим екосоціальним явищем. Серед російських дослідників це питання вивчають: І. П. Кулясов, А. А. Кулясова [6], О. В. Шубін [10], І. Марковкін, І. В. Задорін [3] і його незалежна дослідницька група ЦИРКОН [8, 9]. В Україні цим питанням займається П. В. Писаренко, О. О. Бардакова [1], Т. Дієва.

Мета дослідження. Оскільки феномен екопоселеннь в Україні виник нещодавно і досить мало літератури, яка б могла в достатній мірі розкрити зміст цього питання для широкого кола читачів, перш за все, наша ціль полягала в детальному розгляді основних рис екопоселення, порівнянні специфіки українських екопоселення із західними аналогами і надання списку діючих екопоселень на території України.

Результати дослідження. Згідно визначення із Глобальної мережі екопоселень (GEN), екологічне поселення (екопоселення) -це альтернативне або традиційне поселення, створене для регіональної інтеграції екологічного, економічного, соціального та культурного аспектів сталого розвитку з метою відновлення соціального і природнього середовища [11].

Екопоселення відносять до альтернативних поселень, які з'явилися у світі в 1960-і роки, в період наростання соціально- екологічної кризи, як реакція на негуманну і екологічно нестійку систему взаємовідносин в сучасному суспільстві [6].

Вперше термін ’’екопоселення’’ був введений Робертом Гілманом, яким виділяє такі характерні риси якопоселення як:

• Людський масштаб (такий, за якого всі в громаді знають один одного і при цьому кожен відчуває, що може впливати на напрям розвитку громади, масштаб має не перевищувати 500 чоловік) ;
• Поселення з усіма рисами людської діяльності, які мають бути представлені в збалансованій пропорції;
• Людська діяльність безпечно інтегрована у природне середовище;
• Підтримує здоровий розвиток людини;
• Може успішно існувати невизначено довгий час [2].

Хоча екопоселення почали виникати років 50 тому, потреби і можливості в них настільки нові, що суспільство, ще не встигло усвідомити їх. Вони виростають з потреб і можливостей викликаних:

• новими екологічними обмеженнями (через високий рівень щільності населення і технології),
• новою технікою і технологіями (від кращого розуміння екосистем до більш розгалужених каналів комунікації; від ефективних технологій по відновлювані використанню ресурсів до нових форм організації суспільства),
• новим рівнем свідомості, який включає глобальне знання, накопичене за мільйони років історії життя на цій маленькій планеті в безмежжі Всесвіту) [2].

Російські дослідники з дослідницької групи ЦИРКОН виділяють наступні принципи організації екопоселень:

• Органічне землеробство – використання невиснажливих технологій обробітку грунту (наприклад, принципи пермакультури). Забороняється використання отрутохімікатів і пестицидів на території поселення;
• Раціональне лісокористування і полікультурне лісовідновлення;
• Мінімізація енергоспоживання, що виявляється в
• будівництві енергоефективного житла, використанні відновлювальних джерел енергії, економії побутового
• енергоспоживання;

Прагнення до автономності та незалежності від поставок ззовні, до повного самозабезпечення;

Серед жителів екопоселень звичайною практикою є такі системи харчування як вегетаріанство, сироїдіння, веганство;

Більшість жителів екопоселень зазвичай дотримуються здорового способу життя, який включає в себе загартовування, активне фізичне навантаження, позитивний життєвий настрій. Також, на території екопоселень не вітається куріння, вживання спиртних напоїв і нецензурна