Елементи образності в англомовному науковому тексті: стилістичний аспект

 

Черчата Л. М.

 

Анотація. У статті розглядаються стилістичні аспекти використання засобів образності в англомовному науковому тексті з огляду на їх суттєве семантичне навантаження та функціональну доцільність. Автор аналізує підходи до визначення ключового поняття «науковий стиль мовлення» та виокремлення його підстилів.

Ключові слова: науковий стиль, підстиль, науковий текст, образність, стилістичні засоби, метафора, метонімія, епітет, фразеологізм.

Избыток средств нередко портит депо, Имей одно, но пользуйся умело Ж де Лафонтен

Постановка проблеми. Глобалізаційні процеси, які відбуваються на світових теренах, охоплюючи не лише економічну, а й науково-технічну сферу, зумовили посилення інтересу лінгвістів до текстів науково-технічної тематики. Наука набуває особливого значення в житті сучасного суспільства, що саме обумовлює актуальність проблеми вивчення наукового стилю, зокрема й особливостей використання в ньому засобів образності. Оскільки міжнаціональне наукове спілкування реалізується переважно англійською мовою, кожна освічена людина постає перед необхідністю знання основ наукового стилю англійської (чи іншої європейської) мови. Практичне значення полягає у вивченні підстилів наукового функціонального стилю, його типових жанрів, структури наукового тексту з огляду на можливість використання в ньому стилістичних засобів образності.

Однак питання використання засобів образності в англомовних наукових текстах потребують більш ґрунтовного вивчення й поглибленого аналізу. Написанню розвідки передувала робота з текстами та словниковими статтями з галузей комп’ютерних технологій, програмування й Інтернету, які стали матеріалом для проведення дослідження.

Мета статті – проаналізувати дібраний матеріал та виокремити найбільш характерні для англомовних наукових текстів стилістичні засоби образності.

Аналіз актуальних досліджень. Стиль наукового викладу нині цікавить багатьох дослідників. Еволюція поглядів мовознавців – фахівців у сфері функціональної стилістики, англомовних наукових текстів – знайшла відгук у працях вітчизняних і зарубіжних учених. Наукові роботи авторів, таких як І. В. Арнольд, П. О. Бех, М. Блек, Р Г аскел, Н. Гудмен, Г. М. Дядюра, В. І. Карабан, Л. Л. Лагутіна, Дж. Лакофф, В. О. Мальцева, О. В. Терехова та інші, отримали визнання лінгвістичної спільноти в результаті широкого обговорення й жвавих наукових дискусій учених як на національному, так і на міжнародному рівнях.

Виклад основного матеріалу. Аналіз сучасної наукової літератури дозволяє відзначати відсутність серед наукового загалу єдиної думки щодо питання визначення поняття «науковий стиль мовлення». Одні науковці визнають існування такого стилю й описують його особливості, натомість інші не вважають за необхідне взагалі виокремлювати його як стиль. І. В. Арнольд підкреслює, що науковий стиль є характерним для текстів, призначених для повідомлення точних відомостей із певної спеціальної галузі та закріплення процесу пізнання. Стилетвірними факторами визнається потреба зрозумілої й логічної послідовності викладу складного матеріалу та значна традиційність. Відсутність безпосереднього контакту або обмеженість контакту з адресатом мовлення (доповідь, лекція) виключають чи значно обмежують використання позамовних засобів; відсутність зворотного зв’язку потребує повноти [1, с. 177].

На думку О. В. Суперанської, під час ділового спілкування мова має бути загальнозрозумілою, тому автори створюють наукові праці дещо нормалізованою мовою [10, с. 67]. Змісту кожної галузі знань відповідає певний набір лексичних і граматичних категорій та елементів, необхідних для спілкування у вузькій сфері діяльності й описання певної предметної сфери. Робота з теоретичними джерелами вказує на існування різних підходів щодо можливості виокремлення підстилів наукового стилю, кількість яких подекуди відрізняється. Нам близький підхід І. А. Цатурової та Л. А. Васен- ко, які обстоюють думку про необхідність розподілу наукового стилю на три підстилі, що визначається прагматикою відправника й адресата та комунікативною функцією [2, с. 14; 11, с. 96]. Прикладом першого підстилю є власне науковий текст, який має на меті науковий пошук та обмін інформацією. Він створюється фахівцем і призначається для фахівця. Науково-навчальний текст також створюється фахівцем, проте призначається не для фахівця. Його метою є передача інформації. Найтиповішим серед існуючих у межах освітнього підстилю наукового функціонального стилю жанрів можна назвати підручник. Прикладом третього підстилю є науково-популярний текст, який створюється також фахівцем, проте призначається для широкого кола читачів, які цікавляться тією чи іншою проблемою. Метою такого тексту є передача інформації в захоплюючій і цікавій формі.

Оскільки в науковому тексті увага акцентується переважно на логічному, а не емоційному аспекті інформації, автор завжди намагається унеможливити вільне тлумачення сутності предмета, виклад матеріалу носить дещо формальний характер [3, с. 236-244; 12, с. 49]. Погоджуючись із такою думкою, С. С. Коломієць і ГО. Фаусєк додають, що основними особливостями стилю наукових робіт є логічна послідовність викладу, орієнтація не на емоційно-чуттєве, а насамперед на логічне сприйняття інформації, прагнення до максимальної об’єктивності. У зв’язку із цим нерідко висловлюється думка, що образні засоби, у яких присутній значний елемент суб’єктивного, індивідуального, відповідно, й емоційно-оцінного, можуть зашкодити точному викладу наукових питань [8, с. 185-189]. Саме цим пояснюється досить обмежене використання в науковій і технічній літературі таких виразних засобів, як епітет, метафора, метонімія тощо.

Очевидно, що наукова література має обмежене коло читачів. Характерними особливостями науково-технічного стилю, як зазначає І. В. Грєдіна, є його інформативність (змістовність), логічність (чітка послідовність, зв’язок між основною ідеєю й деталями), точність та об’єктивність, а на ґрунті цих особливостей – цілковита зрозумілість. Для окремих текстів наведені ознаки зазвичай характерні більшою чи меншою мірою залежно