Елементи образності в англомовному науковому тексті: стилістичний аспект

Аналізуючи науковий стиль, дослідники часто протиставляють його художньому, підкреслюючи об’єктивний характер першого, стандартизацію викладу, дотримання чітких норм і традицій [1, с. 258; 6, с. 15-16]. Проте таку позицію визнають не всі науковці. Наприклад, Л. Л. Лагутіна переконана, що «мислення та його вираження засобами мови навіть на абстрактному рівні не може позбавлятися оцінності, уявлення й експресії» [9, с. 67], а тому подібне протиставлення є не зовсім коректним. До того ж традиційно вважають особливістю англомовних наукових текстів те, що мова, якою вони написані, як правило, є більш експресивною й емоційною порівняно з україномовними науковими текстами.

С. С. Коломієць і Г. О. Фаусєк зазначають, що образні висловлювання мають ширші можливості семантичної інтерпретації, викликають додаткові асоціації, істинність яких часто потребує обґрунтування й уточнення, тоді як наукова проза характеризується переважанням термінологічної денотації, свобода вибору лексичних засобів при цьому обмежується більше, ніж в інших функціональних стилях. Здавалося б, сказане уможливлює розгляд образного слововживання як випадкового явища в стилі наукової прози, що потрапляє в нього з інших сфер функціонування загальнолітературної мови. Однак автори наукових робіт досить часто вдаються до способу висловлювання думки, який ґрунтується на образності. Це пояснюється тим, що, крім прагнення людської свідомості до об’єктивного відображення світу, для нього характерна також кваліфікаційно-оцінна діяльність [8, с. 185-189].

На думку І. Р Гальперіна, образність не властива стилю наукової прози. Однак це не означає, що в наукових творах відсутня образна мова. На відміну від офіційно-ділового стилю, у якому образність виключається як явище, що порушує стиль, і на відміну від стилю художньої літератури, у якому образність стає найбільш характерною ознакою, у стилі наукової прози цей засіб є необов’язковим, допоміжним [3, с. 308]. Образність у науковій прозі – це засіб виявлення індивідуальної манери викладу інформації, що саме по собі не є обов’язковим для цього стилю. Образність зазвичай посилює й відтіняє вже аргументовану логічну думку.

З’ясовуючи взаємозв’язки матеріального світу, доводячи певні положення, гіпотези, висвітлюючи наукові питання з метою визначення та пояснення явищ природи й суспільного життя, оцінюючи роботу своїх колег, учений разом із логічною констатацією факту привносить власну суб’єктивно-чуттєву оцінку, що неподільно пов’язана з емотивністю, образністю та експресією.

Як свідчать дослідження психології наукової творчості, мислення та його мовне вираження навіть на абстрактному рівні не може цілком позбавлятися оцінності, уяви, інтуїції й експресії. З огляду на єдність мови та мислення це неодмінно виражається в стилі мовлення, мові, як стверджує Н. М. Кожина. Тому образні засоби не можуть повністю усуватися з наукового висловлювання [7, с. 205-209].

Окрім внесення в науковий текст емоційних та естетичних елементів, образність має також суттєве семантичне навантаження, розкриваючи, доповнюючи й уточнюючи наявні поняття. Відповідаючи завданням наукової розповіді, обрані словотворення є носіями інформації, дієвими засобами збудження розумової діяльності та уяви читача. У цьому полягає їх функціональна доцільність.

Епітет як важливий засіб відтворення образності в науковому тексті сприяє яскравій емоційній характеристиці предмета або явища. Образність епітета визначається переважно його мовним оточенням. Емоційне значення в епітеті може супроводжувати наочно-логічне значення або існувати як єдине значення в слові. У науковому тексті епітет набуває нейтрального мовного забарвлення, виступаючи, як правило, у складі термінологічних поєднань. Про наявність епітетів в англомовному науковому тексті свідчать такі приклади: «A number of the menu entries have a hot key associated with them». – «Більшості входів у меню відповідають «швидкі» клавіші»; «The results of Prof. Gregory ’s happy experiments». – «Результати «успішних» досліджень професора Грегорі».

Іншим посутнім засобом образності в науковому тексті галузі комп’ютерних технологій є метонімія. Наприклад: «It is among the world’s largest and renowned computer hardware and software manufacturing company, informally known as Big Blue». – «Серед найбільших і найпопулярніших у світі комп'ютерних компаній вона відома під назвою Блакитний гігант» (розмовна назва компанії ІВМ) ; «Microsoft also supplies about 50 percent of the world’s software applications». – «Працівники компанії Майкрософт_постачають близько 50 відсотків програмного забезпечення».

У наукових текстах свідомо уникають прихованої образності, оскільки вона викликає зайві асоціації, ускладнює розуміння сутності. Образи використовують для формулювання наукових понять, у нових галузях знань, у тих частинах тексту, де викладено не власне наукові дані (наприклад, у відступах). Використання засобів образності в науковому тексті принципово відрізняється від їх використання в художній літературі. У художньому творі метафора – це важливий елемент системи образів. У науковій мові багато з них виступають у допоміжній функції: для пояснення, популяризації; вони є своєрідними інструкціями, не пов’язаними із загальною мовленнєвою системою; їх використовують як прикрасу; вони є чужорідними елементами та вживаються не гармонійно до стилю, а всупереч йому.

Наукові метафори – це слова чи словосполучення, які вживаються в переносному значенні для назви поняття в науковій терміносистемі за подібністю