Емоції

Емоційні особливості і властивості відносяться до важливих характеристик особистості. Вони формуються на спадкоємній основі, однак значною мірою є дзеркальним відображенням тих емоційних відносин, які випробувала особистість у процесі свого становлення з боку найближчого соціального оточення, насамперед родини. До емоційних особливостей відносять емоційну збудливість, емоційну імпульсивність (афективність), емоційну стійкість, силу, темп і ритм емоційних реакцій, емоційний тонус. Емоційна збудливість деякою мірою незалежна від емоційної стійкості. При знайомстві з людиною в першу чергу стають доступними спостереженню емоційні особливості. У цілому, вони дуже варіативні, їхня виразність коливається в широких межах. Як уже говорилося, емоційні особливості в сукупності утворюють відносно самостійну емоційно-афективну сферу особистості, в якій виявляється і динамічна, і змістовна сторона індивідуальних проявів емоційних процесів.

До емоційних властивостей особистості відносять вразливість і незворушність, чуйність і черствість, пристрасність і холодність, сентимен-тальність і реалістичність. Емоційні властивості визначають виникнення і перебіг почуттів – вищих, складних і соціально опосередкованих емоційних проявів людини. Серед них необхідно особливо виділити почуття доброти і любові до людей. Вони є найглибшим психологічним фундаментом людського суспільства. За своїм предметом розрізняють естетичні, етичні (моральні), інтелектуальні і практичні почуття. У кожній з даних груп виділяють по 10 і більше різних почуттів. Якщо в емоціях виражається суб'єктивне відношення до одиничного через загальне, то в почуттях – до загального через одиничне. На жаль, наукова розробка найважливішої проблеми почуттів поки знаходиться у зародковому стані. Описано такі загальні характеристики почуттів, як тривалість, стійкість, інтенсивність, широта, спрямованість, актуальний і потенційний стан. Відповідно до емоцій, що їх наповнюють, почуття характеризуються також переважно знаком і модальністю.

Емоційна сфера у всіх своїх проявах впливає на інші сфери особистості (вольову, інтелектуальну) і на психіку людини в цілому. У психології особливо виділяють проблеми емоційної регуляції розумової діяльності, а також емоційно-вольові взаємодії в процесах саморегуляції. Роль емоцій в інтелектуальному процесі пошуку істини підкреслював В. І. Ленін. Відомо, що люди видатного розуму відрізняються також дуже багатим і напруженим емоційним життям (наприклад, І. Ґете, Л. Н. Толстой, І. П. Павлов, В. І. Вернадський та багато інших). Описано механізм «емоційної корекції», що сприяє успішному вирішенню розумових задач. Емоції роблять істотний вплив, що активує вольову сферу. Позитивні, адекватні за інтенсивністю стенічні емоції здатні багаторазово підвищити продуктивність діяльності людини, а також продуктивність праці. Це досягається за рахунок збільшення «фізіологічної ціни» роботи. Негативні емоції астенічного характеру є причиною стресу і чинять негативний вплив на стан здоров'я, ефективність діяльності й спілкування. Внутрішня невідповідність між небажаними емоціями і можливостями особистості по їхній своєчасній регуляції знаходить у кінцевому рахунку розвиток по одному із трьох патологічних шляхів. Перший з них – це невротизація (формування межових нервово-психічних розладів, найчастіше по типу неврозів). Другий шлях -розвиток психосоматичних захворювань (стенокардії та гіпертонічної хвороби, виразкової хвороби, цукрового діабету, бронхіальної астми, шкірних захворювань та ін.). Третій шлях – це формування звичок, що саморуйнують (алкоголізація, паління, наркотизація, переїдання та ін.).

Зі сказаного випливає дуже важлива проблема виховання емоцій і формування адекватних фізіологічних механізмів емоційної саморегуляції. Ця проблема має особливе значення стосовно діяльності, яка проходить в умовах підвищеної небезпеки, відповідальності, раптовості, невизначеності та інших сильних емоційних факторів. Фізична підготовка повинна бути організована у такий спосіб, щоб найбільшою мірою забезпечити формування емоційної стійкості особистості. Варто піклуватися і про позитивні емоції, що мають могутній антистресовий, оздоровчий вплив. Емоційна зрілість особистості припускає як повноту і багатство палітри переживань, так і різноманітність фізіологічно виправданих засобів і способів контролю та регуляції емоцій. Тут варто згадати фізичні вправи і спілкування з природою, звертання до мистецтва, ігри та розваги, водяні процедури і харчові обмеження, нарешті – різні способи психофізіологічної саморегуляції (самомасаж, аутогенне тренування і багато інших). Російський педагог В. А. Сухомлинський писав: «Одна із самих болісно важких речей у педагогіці – це учити дитину праці любові». Потрібно зауважити, що частина такої праці повинна бути постійно зверненою на себе, тому що влада над собою, як говорить латинське прислів'я, – це вища форма влади.

 

 

Принципи і закони вищої нервової діяльності.

Схема функціональної системи як моделі поведінкового акту (за П. К. Анохіним).

Поняття психіки і темпераменту особистості.

Відтворіть опорний конспект психічних явищ по пам'яті.

В чому полягає психофізіологічна сутність і властивості:

а) бадьорості і уваги;

б) свідомості і мислення (походження, мова і свідомість) ;

в) неусвідомлених психічних процесів;

г) емоцій.

Вивчіть матеріали за підручником і створіть свій опорний конспект.

Познайомтесь з науково-теоретичними проблемами та літературою за темою.

Складіть бібліографічну карту по темі за останні 2-3 роки.

 

 

Агаджанян Н. А. Человеку жить всюду. – М. : Сов. Россия, 1982.

Апанасенко Г. Л. Эволюция биоэнергетики и здоровье человека. – СПб. : МГП Петрополис, 1992.

Боришевський М. Й. Духовні цінності в становленні особистості громадянина. // Педагогіка і психологія. – 1997. – № 1 (14).

Влияние условий труда на работоспособность и здоровье операторов / Под. ред. Навакатикя-на А. О. – Киев: Здоровья, 1984.

Горго Ю. П. Психофізіологія (прикладні аспекти) : Навч. Посібник. – К. : Г67 МАУП, 1999.

Егоров А. С., Загрядский В. П. Психофизиология умственного труда. – Л. : Наука, 1973.

Кириленко Т. С. Виховання почуттів. – К. : Політ. Видав. 1989.

Клименко В. В. Механізми психомоторики людини. – К. : Фолио. 1997.

Корольчук М. С. Актуальні проблеми психофізіології військової діяльності. – К. : МОУ, 1996.

Корольчук М. С. Практикум з психофізіології військової діяльності. – К. : КВГІ, 1997.

Крайнюк В. М. Практикум з психології. Курс лекцій: 1, 2 ч. – К. : КиМУ, 2002.

Крайнюк В. М. Психологічні особливості проявів тривожності і агресивності у юнаків призовного віку. – Дис. канд. психол. наук. – К. : Інститут психології ім. Г. С. Костюка АПН України, 1999.

Лебедев В. И. Экстремальная психология. Психическая деятельность в технических и экологически замкнутых системах: Учебник. – М. : ЮНИТИ-ДАНА, 2001.

Левківська Г. П., Сорочинський В. Є., Штифурак B. C. Адаптація першокурсника в умовах вищого закладу освіти: Навч. посібник. – К. : В1П0Л, 2001.

Макаренко М. В. Теоретические основы и методики профессионального психофизиологического отбора военных специалистов. – К. : МОУ, 1996.

Максименко С. Д. Основи генетичної психології. – К. : Перспектива, 1998.

Максименко С. Д. Основи загальної психології / За ред. С. Д. Максименка. – К., 1998.

Осьодло В. І. Психодіагностика та корекція функціональних станів операторів в умовах професійної діяльності. – Дис. канд. психол. наук. – К. : Київський НУ ім. Т. Шевченка, 2001.

Психологія професійної діяльності офіцера / Кремінь В. Г., Максименко С. Д., Толубко В. Б. -Хмельницьк: ХАПВУ, 2000.

Руководство по физиологии труда / Под ред. З. М. Золиной, Н. Ф. Измерова. – М. : Медицина, 1983.

Сапов И. А., Солодков АХ. Состояние функций организма и работоспособности моряков. -Л. : Медицина, 1980.

Семиченко В. А. Психические состояния. – К. : Магістр S, 1998.

Семиченко В. А. Психология эмоций. – К. : Магістр S, 1998.

Семиченко В. А. Психология: Темперамент. – К. : Формика, 2001.

Титаренко Т. М. Життєва криза як індикатор особистісного розвитку. Практична психологія: теорія, методи, технології. – К., 1997.

Трофімов Ю. Л. Психологія. – К. : Либідь, 1999.

Чайченко Г. М. Основы физиологии высшей нервной деятельности: Учеб. пособие. – К. : Вища шк., 1987.

Шемелюк І. М. Психологічні особливості самоактуалізації студентів гуманітарного вузу у стосунках з людьми / Проблеми загальної та педагогічної психології: Збірник наукових праць Інституту психології ім. Г. С. Костюка АПН України / За ред. С. Д. Максименка – К., 2001. – Т. 3, ч. 1.

Ягупов В. В. Соціальна та військова психологія: Навч. посібник. – К. : Київський університет, 2000.