Етапна реабілітація дітей з дискінезіями жовчовивідних шляхів з використанням східного масажу, східної оздоровчої гімнастики і пелоїдотерапії

В процесі роботи було проведено такі дослідження: клініко-анамнестичне, біохімічне дослідження крові, дослідження стану вегетативної нервової системи, дуодентальне фракційне зондування, ультразвукове дослідження жовчовивідних шляхів.

На підставі скарг хворих дітей, даних, отриманих під час комплексного обстеження, виявлено, що у 82 дітей (60, 3%) дискінетичні порушення перебігали за гіпокінетичним типом, а у 54 дітей (39, 7%) – за гіперкінетичним типом.

Вивчення стану вегетативного статусу показало, що у 65 дітей з ДЖВШ (47, 8%) спостерігалася симпатикотонічна спрямованість вегетативного тонусу, у 49 дітей (36, 0%) визначалася ваготонія і тільки у 22 дітей (16, 2%) мала місце ейтонія.

Методи лікування. Дітям контрольної групи проводили загальноприйнятий комплекс лікувальних заходів (на стаціонарному етапі – режим, дієта, медикаментозна терапія, фізіотерапія, ЛФК і масаж; на амбулаторно-поліклінічному – дієта, жовчогінний чай, мінеральна вода, при гіпокінетичному типі ДЖВШ – сліпе зондування). У дітей основної групи, замість ЛФК, традиційного, класичного масажу й електрофізіопроцедур, на фоні загальноприйнятої терапії застосовували: на госпітальному етапі – східний масаж, східну оздоровчу гімнастику і лікувальну грязь, а на амбулаторно-поліклінічному етапі – східну оздоровчу гімнастику з елементами самомасажу.

Східний масаж включав елементи сегментарно-рефлекторного, лінійного і точкового масажів, дія яких спрямована на акупунктурні меридіани і розташовані на них БАТ, а також глибокий масаж живота.

Під час дії на акупунктурні меридіани і БАТ досягається усунення функціонального блокування м'язово-суглобових ланок і енергетичної дисфункції відповідних меридіанів, відбувається нормалізація порушених кортико-вісцеральних і нейрогуморальних механізмів регуляції функцій органів і систем (Такаши Накамура, 1996, Мантэк Чиа 1998, Вон Кью-Кит, 1999, Бянь Чжичжун, 2000).

В основній групі хворих на стаціонарному етапі відновлювального лікування східний масаж уводили в комплексне лікування дітей з ДЖВШ на другий день їх перебування в реабілітаційному відділенні. Процедуру масажу тривалістю 20-25 хв виконували щодня протягом 10 днів, за 1-1, 5 год до чи після прийому їжі. Після курсу масажу протягом наступних 10 днів у комплексному лікуванні дітей з ДЖВШ застосовували східну оздоровчу гімнастику в сполученні з пелоїдотерапією.

Дітям з гіпокінетичним типом ДЖВШ з метою тонізуючого впливу на меридіан жовчного міхура проводили лінійний масаж латеральної поверхні стегна вздовж меридіана жовчного міхура. При цьому напрямок масажних рухів здійснювали зверху вниз (за ходом меридіана). Проводили точковий масаж точки VB 44 (тонізуюча точка меридіана жовчного міхура) і масаж точки Е 36 за гармонізуючою методикою. Також виконували сегментарно-рефлекторний масаж паравертебральних зон на рівні сегментів Th 7-Th11.

Східну оздоровчу гімнастику також проводили в тонізуючому режимі. Усі вправи виконувалися на тлі черевного дихання з коротким видихом (1-2 с) та наступною затримкою дихання на 1-2 с. Застосовували вправи, які підвищують рухомість у нижньогрудному відділі хребта і кульшових суглобах.

При гіпокінетичному типі ДЖВШ процедури грязелікування здійснювали шляхом накладання грязьових аплікацій у вигляді “комірця”.

При гіперкінетичному типі ДЖВШ застосовували: лінійний масаж уздовж меридіана жовчного міхура за седативною методикою (проти ходу меридіана жовчного міхура), точковий масаж точки VB 38, розслаблюючий масаж трапецієподібних м'язів. Проведення масажу живота мало на меті здійснити розслаблюючий вплив на ділянку жовчного міхура, при цьому після розслаблення м'язів передньої черевної стінки і тонізуючого впливу на перистальтику кишечника проводили м'яке натискання на праву половину грудної клітки і м'яке розминання м'язів ділянки правого підребер'я.

Дітям з гіперкінетичним типом дискінетичних розладів східна оздоровча гімнастика проводили в щадячому режимі, на тлі черевного дихання з коротким вдихом (1-2 с) та наступною затримкою дихання на 1-2 с. Виконували вправи для м'язів верхнього плечового поясу, які сприяють їх розслабленню і підвищенню еластичності. Вправи дія яких була спрямована на м'язи черевного пресу, усували їх статичне напруження.

Пелоїдотерапію при гіперкінетичному типі дискінетичних порушень проводили на ділянку правого підребер'я з переходом на спину.

Після виписування зі стаціонару протягом першого місяця діти обох груп приймали жовчогінний чай; дітям з гіпокінетичним типом дискінетичних порушень проводили сліпе зондування 1 раз на тиждень (4 рази). Протягом другого місяця всі діти вживали мінеральну воду. Діти основної групи, крім того, виконували протягом двох місяців східну оздоровчу гімнастику з елементами самомасажу за вивченою ними методикою.

 

 

Щоб оцінити ефективність розробленого диференційованого методу етапної реабілітації дітей з ДЖВШ з застосуванням східного масажу, східної оздоровчої гімнастики і пелоїдотерапії, було проведено порівняння результатів лікування, здійсненого в контрольній і основній групах за даними клінічних, параклінічних і спеціальних показників з урахуванням типу дискінетичних порушень.

Результати порівняльного аналізу ряду клінічних показників в обох групах дозволяють говорити про те, що включення в комплексну терапію дітей з гіпокінетичним типом ДЖВШ східного масажу, східної оздоровчої гімнастики і пелоїдотерапії сприяло більш швидкій клінічній динаміці і видужанню дітей. Так, в основній групі зникнення больового синдрому на 10-й день лікування спостерігалося в 76, 8% випадків, тим часом як у групі контролю – тільки в 42, 4%. У групі дітей, у комплексне лікування яких було включено запропоновану методику, до цього терміну лікування болісність під час пальпації живота спостерігалася в 30, 4% випадків, тимчасом час як у групі контролю – у 73, 1%, тобто в 2 рази частіше. Скарги на відчуття важкості в ділянці