Етапна реабілітація дітей з дискінезіями жовчовивідних шляхів з використанням східного масажу, східної оздоровчої гімнастики і пелоїдотерапії

Аналіз динаміки стану вегетативного тонусу у дітей з ДЖВШ гіперкінетичного типу залежно від застосованої терапії довів, що нормалізація функціонального стану вегетативної нервової системи відбувалася в більш короткий термін і в більшої кількості дітей основної групи. Так, на 10-й день лікування в основній групі ейтонічна спрямованість вегетативного тонусу мала місце у 42, 9±8, 4% дітей, тим часом як у групі контролю – тільки у 26, 3±9, 7%. До 20-го дня лікування в контрольній групі кількість дітей з ейтонією зберігалася на колишньому рівні (26, 4%), тоді як в основній групі кількість дітей з ейтонічною спрямованістю вегетативного тонусу збільшилася ще на 5, 8% і становила 48, 7±7, 4%.

Аналізуючи результати лікування дітей з гіперкінетичним типом ДЖВШ, відзначено, що в групі хворих, у комплексній терапії яких застосовувалися східний масаж, східна оздоровча гімнастика і пелоїдотерапія, відбувалося достовірне поліпшення всіх показників дуоденального зондування. Зокрема, подовжена до лікування рефрактерная фаза зменшилася на 58, 2%, об’єм міхурової порції жовчі збільшився майже на 100%, час витікання порції “В” зріс майже в 2 рази (17, 25±2, 37 хв – до лікування і 9, 0±1, 35 хв – після лікування; р<0, 05). У дітей, яким здійснювали загальноприйняту комплексну терапію, після проведеного лікування відзначалося збільшення об’єму міхурової жовчі на 53, 0%. Одночасно спостерігалося зменшення тривалості рефрактерної фази і збільшення часу витікання міхурової порції жовчі. Однак ці зміни були незначними і статистично недостовірними.

Зіставлення результатів, отриманих під час УЗД жовчного міхура до і після лікування дітей з гіперкінетичним типом ДЖВШ у контрольній і основній групах виявило, що у дітей обох груп об’єм жовчного міхура після проведеної терапії збільшився. При цьому в групі дітей, у комплексне лікування яких входили східний масаж, східна оздоровча гімнастика і пелоїдотерапія, об’єм жовчного міхура збільшився на 15, 5%, тим часом як у групі контролю – тільки на 6, 6%.

Після вживання жовчогінного сніданку через 30 хв залишковий об’єм жовчного міхура в основній групі в середньому становив 57, 9% від вихідного об’єму, що свідчило про достовірне поліпшення кінетичної активності жовчного міхура, тому що до лікування залишковий об’єм жовчного міхура після прийому стандартного подразника дорівнював 39, 3% вихідного. У групі контролю достовірних змін в об’ємі жовчного міхура через 30 хв після прийому жовчогінного сніданку не спостерігалося. Це вказувало на те, що в групі дітей, яким проводили загальноприйняту комплексну терапію, нормалізації холекінезу не наступало.

Щоб оцінити ефективність амбулаторно-поліклінічного етапу відновлювального лікування через 6 місяців після виписування зі стаціонару було проведено аналіз клінічних ознак захворювання, стану вегетативного тонусу і моторно-евакуаторної функції жовчовивідних шляхів у 47 дітей з гіперкінетичним типом ДЖВШ (контрольна група – 16 дітей, основна – 31 дитина).

Дані дослідження показали, що самостійні болі в животі виникли у 9 (29, 0%) дітей в основній групі й 9 (56, 3%) – в контрольній (р<0, 05), болісність під час пальпації виявлена в 11 (35, 5%) випадках серед дітей основної групи і 10 (62, 5%) – серед дітей контрольної (р<0, 05). У дітей, у комплексне лікування яких входила східна оздоровча гімнастика, чутливість у точці Кера спостерігалася в 11 (35, 5%) випадках, позитивні симптоми Мерфі й Ортнера – відповідно у 8 (25, 8%) і 9 (29, 0%) випадках, а в дітей, яким проводили загальноприйнятий комплекс реабілітаційних заходів, болісність у точці Кера мала місце у 9 (56, 3%) випадках, позитивні симптоми Мерфі й Ортнера – в 6 (37, 5%) і 8 (50, 0%) відповідно.

Порівняльний аналіз показників, що характеризують функціональний стан вегетативної нервової системи через 6 місяців після виписування зі стаціонару, показує, що у дітей, яким на амбулаторно-поліклінічному етапі відновлювального лікування застосовували східну оздоровчу гімнастику, стан ейтонії визначався в 12 (38, 8%) випадках, тоді як у групі контролю даний показник становив 12, 5% (2 дитини). В основній групі кількість дітей з симпатикотонією склала 10 (32, 3%) осіб, а в контрольній – 6 (37, 5%)  (р>0, 05), перевага парасимпатичного відділу вегетативної нервової системи в основній групі була відзначена у 9 (29, 0%) дітей, а в контрольній групі даний показник був вірогідно вищим і становив 50, 0% (8 дітей).

Аналіз показників ультразвукового дослідження свідчить, що після амбулаторно-поліклінічного етапу відновлювального лікування в групі дітей, у комплекс реабілітаційних заходів яких було включено східну оздоровчу гімнастику, скорочувальна здатність жовчного міхура залишалася вірогідно кращою, ніж у дітей, яким проводили загальноприйнятий комплекс лікування. Так, у дітей в основній групі об’єм жовчного міхура через 30 хв після прийому одного жовтка в середньому зменшився на 49, 0%, а в контрольній – на 61, 8%. Через 60 хв після стандартного подразника залишковий об’єм жовчного міхура у дітей в