Еволюція розуміння концепту «міжнародний порядок» епістемологічними спільнотами | Портал освітньо-інформаційних послуг «Студентська консультація»

Предмет:

Тип роботи:

Стаття

К-сть сторінок:

Мова:

Українська

Оцінка:

відбулось, навіть в методологічному плані фундаментальні змінні аналізу залишились тими ж самими, отже, сучасну світову систему можна досліджувати, використовуючи «старий», апробований роками, методологічний інструментарій та категоріально-понятійний апарат. Такі поняття як стримування, гегемоністична стабільність та баланс сил є актуальними і зараз, деякі змінні, які ми зустрічаємо в доробках вчених минулої епохи, знаходимо й у розвідках сучасників, наприклад, демократичний мир, взаємозалежність, міжнародний режим. Застосування концептуально-методологічних практик минулого підтверджує тезу про те, що держави, як основні актори міжнародного порядку, продовжують діяти на основі незалежних змінних, тобто в такий спосіб, як вони діяли раніше [5, с. 9].

Із завершенням Холодної війни анархія не перестала бути центральним елементом системи міжнародних відносин, більш того ідея створення світового уряду внаслідок падіння комуністичного режиму, зростання демократичних тенденцій, укладання різноманітних торгівельних угод та інституціоналізації інтеграційних об’єднань так і не була реалізована. Отже, усі ці процеси поширення демократичних цінностей, глобалізація та регіоналізація не змінили саму природу міжнародних відносин, яка за своєю сутністю є такою, що тяжіє до анархічності.

Анархічна природа міжнародних відносин потребує ретельного стратегічного аналізу, котрий у системі розробки та прийняття рішень стоїть на щабель вище, ніж науковий, під яким передусім маються на увазі безпекові дослідження. Постійний моніторинг ситуації в нестабільних регіонах світу, особливо в тих, в яких присутні порогові держави, вимагає вироблення комплексного підходу до аналізу, розробки та прийняття рішень. Реалізація такого підходу можлива лише за умови активної взаємодії між епістемологічними спільнотами (наукові, експертні товариства) та політичним істеблішментом, який безпосередньо приймає рішення. Стратегічний аналіз, покладений в основу цього підходу, повинен передбачати передусім дослідження питань, пов’язаних із політикою гегемоністичних держав щодо здійснення контролю за поширенням ядерної зброї в інтересах встановлення стабільності в конфліктних регіонах [3, с. 90].

І науковий (фундаментальний) і стратегічний (певною мірою прикладний) аналіз визначають залежність підтримки безпеки від витрат на військову сферу держави та використання зброї масового ураження як засобу зовнішньої політики з можливостями стримування з метою створення стабільності, заснованої на балансі сил. Спроба поєднати ці рівні аналізу була зроблена британським дослідником Б. Б’юзаном – автором класичної теорії комплексу регіональної безпеки, який в рамках зазначеної теорії пояснює нову структуру регіональної безпеки, оцінює відносний баланс сил, взаємовідносини всередині комплексу та між державами – учасницями комплексу регіональної безпеки з урахуванням регіональних та глобальних тенденцій в усіх сферах міжнародного життя [19; 20, с. 65].

Б. Б’юзан та О. Уівер пропонують два визначення комплексу регіональної безпеки. Перше – комплекс безпеки являє собою групу держав, первинні інтереси безпеки яких тісно пов’язані одне з одним такою значною мірою, що їх національна безпека не може розглядатись відокремлено одна від іншої. Друге – акцент робиться більшою мірою не на державно-центричній структурі регіонального комплексу, а на сприйнятті проблем безпеки політичною спільнотою. В рамках цього визначення під регіональним комплексом безпеки варто розуміти групу одиниць, в рамках яких основні дискурсивні процеси, що відбуваються, нерозривно взаємопов’язані (в межах означених процесів політична спільнота формує уявлення про той чи інший чинник як існуючу загрозу або, навпаки, знижує значимість загрози (секьюрітизація та десекьютерізація)). Внаслідок цього проблеми безпеки даних одиниць не можуть бути адекватно проаналізовані або вирішені відокремлено одна від іншої. Таким чином, друге визначення охоплює більш широкі аспекти безпеки, проте невирішеним залишається питання, як бути у випадку, якщо загроза (наприклад, нетрадиційного характеру) являє собою небезпеку, але не розглядається політичною спільнотою в якості такої [21; 22].

У книзі «Регіони та держави: структура міжнародної безпеки» (2003) Б. Б’юзан удосконалює нові підходи до дослідження регіонів, регіональної та глобальної систем безпеки. В методології Б. Б’юзана важливу роль відіграє конструктивістський підхід, який спрямований на розкриття ролі політичних та інших еліт у конструюванні регіональних комплексів безпеки [21].

Дослідження структури міжнародного порядку, його інституціонально-безпекового виміру було б неможливим без використання методів політичного аналізу та прогнозування. Окрім методів соціального конструктивізму, широкої популярності набуло використання теорії раціонального вибору у дослідженні безпекових тенденцій. Як приклад можна навести роботи

С. Уолта, котрі ґрунтуються на розрахунках вірогідностей, що засновані на новій теорії ігор, яка фокусує увагу дослідника на використанні силового потенціалу та поведінці акторів системи, які володіють ним (силовим потенціалом – авт.) [23].

Іншим важливим питанням залишається використання методологічних засобів біхевіористичного підходу до дослідження проблем світової політики. Такі наукові розвідки, на думку Р. Літтла, зосереджують увагу передусім на проведенні математичних розрахунків, у яких не існує ігор з нульовою сумою, тобто ігор, в яких є абсолютні переможці та переможені, щоб зрозуміти природу стратегічних взаємодій між раціональними акторами (агентами дії), які можуть або виробляти спільну стратегію дій або вступати у конфронтацію. Така взаємодія продукує занадто складні ситуації, які повинні бути проаналізовані із використанням розрахунків вірогідностей, як і у випадку результатів, отриманих за допомогою теорії ігор [24, с. 303].

Висновки та перспективи подальших розвідок. На підставі аналізу проблеми еволюції інтерпретації поняття «міжнародний порядок» у міжнародно-політичній науці та безпекових дослідженнях можна стверджувати про значний вплив подій, що відбулись після завершення Холодної війни, на розвиток дослідницьких програм, особливо у питаннях, які стосуються онтології наукових розвідок та їх методології. Бачення епістемологічними спільнотами структури міжнародного порядку та проблем світової політики ґрунтується переважно на рефлективістському підході, який надає можливість створення передумови для появи нових тенденцій у сфері дослідження міжнародної безпеки, що характеризуються наявністю тісного діалектичного звязку між теорію та політичною реальністю. Використання методологічного інструментарію соціального конструктивізму та методологічних засобів математичного аналізу (теорія ігор, теорія раціонального вибору) надає змогу не лише інтерпретувати природу взаємодій між акторами, яка фактично відображає структуру міжнародного порядку, але й моделювати ймовірні зміни у балансі сил за певних умов у конкретно взятому регіоні світу або на міжнародній арені в цілому. Наразі у вітчизняній науковій думці бракує ґрунтовних досліджень, присвячених можливостям використання понятійно-категоріального апарату та методологічного інструментарію рефлективістського підходу для дослідження сучасних трансформацій міжнародного порядку, що може бути предметом майбутніх наукових розвідок та епістемологічних дискусій.

Список використаних Джерел

Adler E., Haas P Conclusion: epistemic communities, world order, and the creation of a reflective research program / E. Adler, P Haas // International Organization (Special Issue: Knowledge, Power, and International Policy Coordination). – 1992. – No46 (1). – P. 367-390.
Baylis J. International and global Security / J. Baylis // Baylis J., Smith S. and Owens P The Globalization of World Politics: An Introduction of International Relations, 6th ed. – New York: Oxford University Press, 2014. – 648 p.
Buzan B., Hansen L. Strategic Studies, deterrence and the Cold War / B. Buzan, L. Hansen / The evolution of International Security Studies. – New York: Cambridge University Press, 2009. – 400 p.
Angell N. The Great Illusion / N. Angell. – New York: Cosimo, Inc., 2010. – 396 p.
Waltz K. Structural Realism after the Cold War / K. Waltz // International Security. – Vol. 25. – No1. – Summer 2000. – P. 5-41.
Виппер Р История нового времени / Р Виппер. – Киев: «Ника-Центр»; «Вист-С», 1997.
Owen T. Human Security – Conflict, Critique and Consensus: Colloquium Remarks and a Proposal for a Threshold-Based Definition / T. Owen // Security Dialogue. – Vol. 35. – No3. – September 2004. – P. 373-387.
Martin M., Owen T. The Second Generation of Human Security: Lessons from the UN and EU Experience / M. Martin, T. Owen // International Affairs. – Vol. 86. – No1. – January 2010. – P. 211-224.
National Security Strategy / February 2015 [Electronic resource]. – URL: https: //www. whitehouse. gov/sites/default/files/ docs/2015_national_security_strategy. pdf (accessed: 02. 09. 2015).
China’s Military Strategy / The State Council Information Office of the People’s Republic of China / May 2015, Beijing [Electronic resource]. – URL: http: //eng. mod. gov. cn/Database/WhitePapers/(accessed: 03. 09. 2015).
Kaplan R. The coming Anarchy: Shattering the dreams of the Post Cold War / R. Kaplan. – New York: Vintage; Reprint edition (August 13, 2002). – 224 p.
Haass R. The age of nonpolarity / R. Haass [Electronic resource]. – URL: http: //www. foreignaffairs. com/articles/63397/ richard-n-haass/the-age-of-nonpolarity (accessed: 05. 09. 2015).
Palomares G. Globalizacion de la seguridad y realismo preventivo: los Estados Unidos y el sistema internacional actual / G. Palomares // En Revista Espanola de Derecho International. – Vol. 56. – No. 1. – 2004. – P. 39. – Cited by: Orozco G. The Interpretation of World Order by Epistemic Communities in Security Studies // International Journal of Social, Behavioral, Educational, Economic and Management Engineering. – Vol. 9. – No7. – 2015. – P. 2250-2256.
The National Security Strategy of the United States of America / September 2002 [Electronic resource]. – URL: http: //www. state. gov/ documents/organization/63562. pdf (accessed: 06. 09. 2015).
Уткин А. Доктрина Буша: концепция, разделившая Америку / А. Уткин // Россия в глобальной политике. 22 августа 2005 года [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http: //www. globalaffairs. ru/ number/n_5457 – Название с экрана. – Дата обращения: 08. 09. 2015.
Грин П. Александр Македонский. Царь четырех сторон света / П. Грин. – М. : Litres, 2015. – 1051 с.
Кун Т. Структура научных революций / Т. Кун. – М. : «АСТ», - 605 с.
Lakatos I. Falsification and the Methodology of Scientific Research Programmes, 1970. Лакатос И. Фальсификация и методология научно-исследовательских программ / И. Лакатос. – М., 1995 // Центр гуманитарных технологий. – 23. 12. 2011. [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http: //gtmarket. ru/laboratory/basis/4369 – Название с экрана. – Дата обращения: 08. 09. 2015.
Buzan B. People, States and Fear. An Agenda for International Security Studies in the Post-Cold War Era / B. Buzan. – New York; London, 1991. – 398 р.
Стародуб Т. Теорія комплексу безпеки: можливості використання для формування спільної стратегії розвитку Чорноморського регіону / Т. Стародуб // Стратегічна панорама. – 2009. – №4. – С. 63-71.
Buzan B., Wrever. O. Regions and Powers. The Structure of International Security / B. Buzan, O. Wrever. – Cambridge: Cambridge University Press, 2003. – 564 p.
Buzan B., Wrever. O., Wilde J. Security: a new framework for analysis / B. Buzan, O. Wrever, J. Wilde. – Colorado: Lynne Rienner Publishers, Inc., 1998. – 239 p.
Walt S. The Renaissance of Security Studies / Walt S. // International Studies Quarterly. – Vol. 35. – No. 2. – June 1991. – P211239.
Little R. International Regimes / R. Little // Baylis J., Smith S. and Owens P. The Globalization of World Politics: An Introduction of International Relations, 6th ed. – New York: Oxford University Press, 2014. – 648 p.