Фінансові ресурси держави, підприємств та населення

Фінансові ресурси населення формуються також за рахунок володіння цінними паперами, що приносять доходи у вигляді дивідендів – у випадку володіння акціями якого-небудь підприємства, чи у виді купона – у випадку придбання державних казначейських облігацій.

Ще одним джерелом формування фінансів населення є процентні ставки комерційних банків по депозитах.

З метою соціального захисту певних груп населення (пенсіонерів, інвалідів тощо) державою надаються їм фіксовані фінансові ресурси які включають в себе не грошову державну допомогу (субсидії на оплату житлово-комунальних послуг, пільги на проїзд в громадському транспорті, послуги зв'язку, придбання ліків тощо). Вони сприяють вивільненню частини грошових доходів на забезпечення інших потреб.

Новими у класифікації джерел фінансових ресурсів є доходи у вигляді орендної плати від здачі в оренду нерухомого майна, яке належить населенню – квартир, земельних ділянок, гаражів, дачних будівель.

Фінансами населення можна вважати також грошові кошти, отримані ними в результаті ломбардних операцій.

Не дуже значимим загалом, але достатньо вагомим для окремих громадян джерелом формування фінансових ресурсів є виграші від участі в лотереях, азартних іграх, комерційних теле- та радіопередачах, акціях товаровиробників тощо (відомими акціями є розіграші грошових, а також майнових призів у вигляді товарів, виробів з дорогоцінних металів тощо компаніями).

Досить істотним джерелом формування фінансових ресурсів населення, є доходи в натуральному вимірі від особистих підсобних господарств та садово-городніх (дачних) ділянок. Розмір даних доходів індивідуальний, важко піддасться обліку офіційними органами статистики. В умовах кризи продаж на ринках сільгоспродукції, вирощеної в особистих підсобних господарствах та на садово-городніх ділянках є вагомим джерелом поповнення бюджетів помітної кількості домогосподарств.

Усі перераховані вище джерела фінансових ресурсів населення відносяться до легальних. У той же час, існують так звані «тіньові» доходи громадян України, тобто доходи, одержувані в готівковій (в основному) або безготівковій формі і не оподатковувані податками й зборами (акцизом, митом тощо). Враховуючи високий рівень розвитку тіньової економіки України, достатньо поширеним явищем є те, що доходи великої кількості громадян формуються, окрім нарахованої заробітної плати, також і з джерел т. з. «тіньових» доходів. Типовими їх прикладами є:

• торгівля без дозволу на цей вид діяльності;
• виробництво товарів та послуг у кількості, що перевищує офіційно задекларовану;
• використання транспортних засобів для перевезення пасажирів та вантажів без дозволу та реєстрації підприємницької діяльності;
• нелегальна організація ігорного бізнесу, інших послуг, непередбачених, або обмежених законодавством;
• виробництво товарів-підробок (фальсифікованих горілчаних, тютюнових виробів) ;
• незаконна конвертація безготівкових грошей у готівку;

• контрабанда.

Джерелом незаконних доходів громадян можуть бути і неекономічні злочини (розкрадання грошей та матеріальних цінностей, шахрайство тощо).

Точний облік розмірів доходів, отриманих з названих джерел є утрудненим. Однак, «тіньова» економіка частково допомагає врятувати населення від зубожіння. Зокрема, за оцінками експертів, у виробництві в «тіні» приймають участь 75% економічно активних громадян України. Для 2, 5 мільйонів громадян – вона є основним джерелом доходу. Також до «тіньових» доходів громадян відносяться доходи у вигляді заробітної плати, отриманої за місцем роботи, але більшої за офіційно нараховану по платіжній відомості суму, або отримані не за місцем основної роботи та не задекларовані ніяким чином у податковій службі.

За оцінками експертів, близько 3 млрд. грн. наявних доходів громадян щорічно не враховується офіційною статистикою. Як мінімум третина від суми зарплат найбільш високооплачуваних співробітників видається «в конвертах», тобто є більшою за суму, вказану в офіційній звітності.

За оцінками експертів, ще більшим був розрив у рівнях споживання і доходів населення в середині 90-х років. Тоді рівень середнього споживання населення у 2, 5 рази перевищував середні грошові доходи. 75% населення або іноді, або постійно одержували продукти зі своїх присадибних ділянок; 19% – виїжджали на заробітки за рубіж, а 23% мали можливість додаткового заробітку в Україні.

Із стабілізацією соціально-економічної ситуації в державі в період останніх трьох років, пожвавленням виробництва, достатньо інтенсивними інституціональними перетвореннями певним чином нівелюється й різниця між доходами і витратами громадян України, що пов'язано зі зростанням заробітної плати та доходів населення. На кінець 90-х – початок 2000-х років офіційно зареєстрована різниця між витратами й доходами зменшилася приблизно до 10% від суми витрат громадян.

 

 ВИСНОВКИ

 

Під фінансовими ресурсами слід розуміти загальну суму власного, позиченого й залученого капіталу, що використовується підприємствами для формування своїх активів і здійснення виробничо-господарської діяльності з метою одержання прибутку.

Важливою характерною рисою фінансових ресурсів є те, що вони, на відміну від грошових коштів, виражають не зміну форм вартості, а фінансовий результат процесу відтворення. Водночас вони свідчать про можливість економічного й соціального розвитку.

Структура фінансових ресурсів в державі залежить від задіяної системи відображення величини спожитого у виробництві основного капіталу, тобто від наявної системи амортизаційних відрахувань

В умовах перехідної економіки значні ресурси повинні спрямовуватися на структурну перебудову виконання цільових загальнодержавних програм у сфері технічного прогресу, охорону довкілля.

Фінансові ресурси підприємства утворюють за рахунок таких джерел: прибутку, амортизаційних відрахувань, коштів від продажу цінних паперів, пайових й інших внесків юридичних і фізичних осіб, кредитів, коштів від реалізації страхового поліса тощо.

Основним джерелом формування фінансових ресурсів населення є заробітна плата, що нараховується і виплачується за місцем роботи працюючих громадян.

Фінансові ресурси населення формуються також за рахунок володіння цінними паперами, що приносять доходи у вигляді дивідендів – у випадку володіння акціями якого-небудь підприємства, чи у виді купона – у випадку придбання державних казначейських облігацій.

 

 

1. Балабанов А., Балабанов И. Фінанси. -С-Пб, 2010. -192 с.
2. Бескид Й. М. Державний бюджет України. // Методичні рекомендації. – Тернопіль, 2011.
3. Василик О. Д. Теорія фінансів. -К: Ніос, 2010. -416 с.
4. Варга С. І. Особливості державної регіональної фінансової політики України: Розвиток економічної реформи в Україні. Матеріали досліджень переможців всеукраїнського конкурсу «Економічні реформи в Україні: Концепція молоді». /Видавничий дім «Козаки». К. -2009. -С. 22-35.
5. Добриловський М. Основи фінансової науки. Курс лекцій. – К. ; Знання. – 2012р.
6. Кириленко О. П. Фінанси. -Тернопіль, 2006. -с. 165 с.
7. Кульчицький М. І. Проблеми та шляхи удосконалення бюджетної системи України. // Регіональна економіка, №1, 2009.
8. Опарін В. М. Фінанси. – К, 2012. -164 с.
9. Симоненко В. Удосконалення фінансово-економічної бази бюджетів України. // Економіка України, №3, 2012.