Фінанси підприємств

Платіжні вимоги-доручення - це комбінований розрахунковий документ, який складається з двох частин. Верхня частина - вимога підприємства-постачальника до підприємства-покупця сплатити вартість товару, виконаних робіт, послуг. Нижня частина - доручення покупця ( платника грошових коштів ) банку, якщо його обслуговує, переказати суму грошових коштів з його рахунку на рахунок постачальника. Ці розрахунки застосовуються в міжміських розрахунках за відвантажені товарно-матеріальні цінності, виконані роботи, надані послуги. Їх не застосовують стосовно розрахунків претензійного характеру.

Розрахунки платіжними вимогами-дорученнями можуть бути з акцептом або без акцепту. Платники мають право відмовитися від акцепту, коли товари ( послуги) не було замовлено, коли не погоджено ціну товару і інше. Часткова відмова від акценту може бути, коли поряд із замовленими відвантажено і неякісні товари, коли є недоброякісні частини товарів й інше. Про відмову від акценту платник зобов'язаний у встановлений строк повідомити банк і постачальника, зазначивши причини відмови. Відмова не приймається банком, якщо вона недостатньо мотивована.

Розрахунковий чек - це документ стандартної форми з дорученням чекодавця своєму банкові переказати кошти з рахунку чекодавця на рахунок пред'явника чека ( отримувача коштів ).

Платником по чеку завжди є банк або інша кредитна установа. Чек як грошовий документ короткострокової дії не має статусу законного платіжного засобу. Банк зобов'язаний впевнитися в достовірності чека. Чек може бути оплачений тільки тій особі, яку вказано на пред'явника.

Акредитив - це розрахунковий документ із дорученням однієї кредитної установи іншій здійснити за рахунок спеціально задепонованих коштів оплату товарно-транспортних документів за відвантажений товар.

Покритий - це такий акредитив, який передбачає попереднє депонування коштів. У цьому разі банк платника ( банк-емітент ) списує кошти з рахункового рахунку платника і переказує ці кошти в банк постачальника ( банк-виконавець ) на окремий балансовий рахунок "Акредитив".

Непокритий - це акредитив, коли платежі постачальнику гарантує банк. У такому разі платник звертається до свого банку з клопотанням виставити для нього гарантований акредитив. Таке клопотання банк-емітент задовольняє тільки стосовно платоспроможних клієнтів і за умови встановлення між клієнтом і банком, який відкриває акредитив, кореспондентських відносин.

Акредитив застосовується в розрахунках між постачальниками і покупцями. Документи постачальника оплачуються банком тільки на умовах, передбачених в акредитивній заяві покупця.

Існує кілька видів акредитивів:

Відзивний - це акредитив, який може бути змінений або анульований банком-емітентом на вимогу покупця без попереднього погодження з постачальником. Але банк-виконавець повинен оплатити документи, які були виставлені постачальником і прийняті банком до отримання останнім повідомлення про зміну чи анулювання акредитива.

Безвідзивний - це акредитив, який не можна змінити або анулювати без згоди постачальника, на користь котрого було відкрито акредитив.

Підставою для відкриття акредитива платником є повідомлення постачальник про готовність до відвантаження товару. Для відкриття акредитива платник подає в банк заяву.

Закриття акредитива в банку постачальника здійснюється: на заяву постачальника щодо відмови від подальшого використання акредитива до закінчення терміну його чинності; після закінчення терміну чинності акредитива; на заяву покупця про відкликання акредитива повністю або частково.

Акредитив закривається в день отримання повідомлення від банку-емітента.

Акредитивна форма розрахунку дає постачальнику впевненість, що відвантажений товар буде своєчасно оплачено. Покупцем розрахунки з використанням акредитива не вийде, бо на певний час кошти вилучаються з обороту.

Вексельна форма розрахунків - це розрахунки між постачальником ( отримувачем коштів ) і покупцем ( платником коштів ) з відстрочкою платежу, яка оформляється векселем.

Вексель - це письмове зобов'язання, боргова розписка стандартної форми, що дає право її власникові вимагати сплатити відповідну суму ( визначеної у векселі) від особи, яка видає вексель у відповідний строк і у відповідному місці.

Вексель — найстаріший цінний папір, що обслуговував торговельні операції починаючи з XII століття. З того часу склалася специфічна термінологія вексельного обігу:

аваліст — поручитель за векселем;

аваль — поручительство за векселем;

акцепт — згода на оплату векселя;

акцептант — особа, що згодна оплатити вексель;

алонж — додатковий до векселя листок, на якому здійснюються передавальні написи;

індосамент — передавальний напис на векселі, згідно з яким вексель передається новій особі;

індосант — новий держатель векселя;

ремітент — перший одержувач переказного векселя;

тратта — переказний вексель, платником за яким є не векселедавець, а третя особа, що бере на себе обов'язок платежу;

трасант — векселедавець переказного векселя, що переводить свій платіж на третю особу — платника;

трасат — платник за переказним векселем.

Порядок проведення заліку взаємної заборгованості з використанням векселів включає чотири етапи:

- оформлення та обмін платіжних документів;

- проведення заліку взаємної заборгованості;

- вексельне оформлення прострочених заборгованостей;

- наступні операції з векселями.

Векселі казначейські - один із видів державних цінних паперів, які випускаються для покриття видатків державного бюджету. Вони можуть бути використані:

- для здійснення розрахунків;

-