Фінанси та фінанси підприємства

 

Виходячи з концептуальних положень фінансів, визначені основні функції фінансів в туризмі:

1. оперативний аналіз, контроль і управління процесами формування, просування і реалізації турпродукту, а також стратегічного планування і прогнозування діяльності турорганізацій;
2. оперативна передача (прийом) необхідного обсягу і якості фінансової інформації в заданий час і в потрібне місце;
3. оперативний контроль за переміщенням туристів і турпродукту;
4. інтеграція окремо функціонуючих інформаційних систем туристичної інфраструктури (локальні мережі, регіональні мережі, трансконтинентальні мережі) у єдину логістичну інформаційну систему;
5. на основі аналізу і прогнозування розвитку негативних тенденцій у туристській сфері — розрахунок і організація фінансового буфера на випадок настання економічного форс-мажору;
6. забезпечення проведення селекторних нарад, відеоконференцій, симпозіумів і т.д. працівників і представників туристських організацій у місцевому регіональному та глобальному масштабах.

Важливість і перспективність функцій, які виконуються фінансоми в туризмі, підтверджується прогнозами вчених на XXI ст., згідно яким ледве не половина обслуговуючого персоналу адміністративних, комерційних та інших служб: готелів, мотелів, кемпінгів, флотелів, турбаз і т.д. буде задіяно в індустрію інформатики і туризму.

Відповідно функціям до основних, практично вирішуваних задач у туризмі варто віднести раціоналізацію:

1. формування, просування і реалізацію турпродукту;
2. способів перевезення туристів і екскурсантів;
3. організацію оперативно-інформаційного обміну між постачальниками і споживачами турпродукту;
4. планування, прогнозування і контроль фінансових потоків.

В умовах ринкової економіки підвищення ефективності використання матеріальних потоків досягається за рахунок поліпшення фінансового обслуговування, що можливо лише за рахунок застосування логістичних методів і способів. Варто помітити при цьому, що в сфері туризму матеріальні потоки складають в основному товарно-нематеріальні цінності, а саме: формування, просування і реалізацію турпродукту (право на тур), екскурсійні послуги, послуги гідів-перекладачів, транспортних організацій, страхових компаній; інформаційні, готельні, ресторанні послуги та інші.

Механізм фінансового обслуговування матеріальних потоків у турдіяльності в даний час є найменш вивченою областю: частина питань взагалі не розглядається в спеціальній літературі, по іншій частині питань є істотні розбіжності за самим визначенням фінансових потоків. Так, наприклад, у деяких літературних джерелах під фінансовим потоком розуміється будь-яке переміщення фінансових коштів в мікро- або макрологістичному середовищі; рух фінансових коштів тільки в логістичних системах або між ними; рух фінансових коштів між логістичною системою і зовнішнім середовищем та ін. У свою чергу, у сфері туризму фінансові операції передбачають не окремі одноразові платежі, а безліч розподілених в часі грошових надходжень (платежів) і виплат.

Сукупність ряду розподілених у часі платежів прийнято називати потоком платежів або фінансовим потоком. Як правило, будь-яка фінансова операція в туристській діяльності припускає наявність двох потоків платежів: вхідного — надходження (доходи) і вихідного — виплати (витрати, внески). Ці потоки, а також потік відсоткових нарахувань формують грошовий фонд.

Фінанси – історична економічна категорія. Термін „фінанси” з’явився у XIII столітті. Він походить від середньовічного латинського терміну „financia”, що означає обов’язкову сплату грошей. У середньовіччі слово „finis”, тобто кінецьвживали для позначення строку сплати, а потім і для визначення документів, що свідчили про погашення боргу.

У докапіталістичних формаціях більша частина потреб держави задовольнялась через установлення різного роду натуральних зборів, податей, повинностей, а грошове господарство було тільки в армії.

Основними витратами рабовласницьких і феодальних держав були витрати на ведення війн, утримання монаршого двору, державного апарату, будівництво суспільних споруд (храмів, каналів, зрошувальних систем, доріг, водопроводів). Основними доходами були надходження від державного майна (доменів) і регалій (монопольного права монарха на окремі промисли і торгівлю певними товарами), військової здобичі, данина з покорених народів, натуральні й грошові збори, мито, позики.

З розпадом феодалізму і поступовим розвитком в його надрах капіталістичного способу виробництва все більшого значення стали набувати грошові доходи і витрати держави, а частка натуральних зборів скорочувалась.

На ранніх стадіях розвитку держави не існувало розподілу між ресурсами держави і ресурсами її глави: монархи розпоряджались коштами держави як своєю власністю. Тільки з відділенням державної казни від власності монарха (XVI—XVII ст.) виникають поняття державні фінанси; державний бюджет; державний кредит. 

Фінанси, як і ціна, кредит, заробітна плата, існують об'єктивно як продукт економічного розвитку суспільства.

До початку XVIII ст. під фінансами розуміли державне публічне господарство або господарство будь-якого державного утворення нижчого рівня, наприклад: земство, міська община тощо. Отже фінанси пов'язували з передачею частини доходу громадянина в розпорядження монарха, короля або іншого правителя на його утримання та інші витрати державного значення.

У XVIII ст. трактування поняття фінансів як державного господарства набуло подальшого розвитку. Державні утворення різного рівня стали називатися союзами громадського змісту, а фінанси - формами й методами добування коштів і їх витрачання цими союзами під час виконання покладених на них функцій.

У XIX ст. спостерігається бурхливий економічний розвиток. Поглиблюєтьсясаме розуміння фінансів. Крім державного господарства, до їх складу почали включати фінанси сфери виробництва, виконання робіт і надання послуг. Виникають фінансові ринки, набуває розвитку державний кредит та інші фінансові інститути. Фінанси перетворюються на вагомий фактор політичного й економічного життядержави.

Найвищого розквіту фінанси досягли в XX ст., коли функції