+3 8(066) 185-39-18
fПредмет:
Тип роботи:
Курс лекцій
К-сть сторінок:
177
Мова:
Українська
податкової системи, нестабільність валютного і фінансового ринків, посилення конкуренції,
політична нестабільність тощо.
•Внутрішні стосовно підприємства фактори охоплюють брак
фінансової стратегії, низький рівень менеджменту, втрату
ринків збуту, незадовільне використання виробничих ресурсів
підприємства тощо.
Кризовий стан підприємства оцінюють за такими основними ознаками:
а)за причиною виникнення
•стратегічна криза, за якої на підприємстві зруйновано
виробничий потенціал, бракує можливостей виходу з кризи
власними фінансовими ресурсами;
•криза прибутковості, коли збитки підприємства зменшують
його власний капітал, що спричиняє незадовільну структуру
балансу підприємства;
•криза ліквідності, за якої підприємство є неплатоспромож
ним або існує потенційна небезпека втрати його плато
спроможності;
б)за глибиною кризових явищ
•фаза кризи, яка безпосередньо не загрожує функціонуванню
підприємства;
•фаза, яка загрожує подальшому існуванню підприємства, тобто
існує потреба негайної фінансової санації;
•кризовий стан, за якого підприємство не спроможне функціонувати і його слід ліквідувати.
Для швидкого виявлення потенційної загрози банкрутства підприємства та своєчасного розроблення запобіжних заходів використовують спеціальні методи його прогнозування — тестування та дискримінантний аналіз.
Дискримінантний аналіз здійснюють на основі розроблення і обчислення значення спеціальних дискримінантних функцій (моделей).
У зарубіжній практиці використовують моделі прогнозування банкрутства, найвідомішими серед яких є модель Альтмана та модель Спрінгейта.
Санація — це комплекс послідовних, взаємопов'язаних заходів фінансово-економічного, виробничо-технічного, організаційного і соціального характеру, спрямованих на виведення суб'єкта господарювання з кризи і відновлення або досягнення його прибутковості та конкурентоспроможності в довгостроковому періоді.
Фінансова санація включає комплекс заходів, спрямованих на мобілізацію та використання внутрішніх і зовнішніх фінансових джерел оздоровлення підприємства.
Мета фінансової санації — покриття поточних збитків і усунення причин їх виникнення, поповнення або збереження ліквідності та платоспроможності підприємства, скорочення всіх видів його заборгованості, поліпшення структури оборотного капіталу, формування фондів фінансових ресурсів, необхідних для проведення санаційних заходів виробничо-технічного характеру.
Рішення про проведення санації приймать з ініціативи:
•суб'єкта господарювання що перебуває в кризі (перед
зверненням кредиторів до арбітражного суду. У такому разі
право вибору умов санації залишається за боржником);
•фінансово-кредитної установи (банк може передати оперативне управління підприємством адміністрації, за участю
представника банку, реорганізовувати боржника, змінити
порядок платежів, направити на погашення кредиторської
заборгованості виторг від реалізації продукції підприємства
тощо);
•заставоотримувачу цілісного майнового комплексу;
•державного органу з питань банкрутства (для державних
підприємств або підприємств, у яких частка державної власності - більше ніж 25%);
•Національного банку України, якщо йдеться про фінансове
оздоровлення іншого банку.
Фінансову санацію підприємств у країнах із розвиненою ринковою економікою здійснюють за класичною моделлю, згідно з якою процес фінансового оздоровлення підприємства поділяють на такі основні етапи:
1) виявлення (ідентифікація) фінансової кризи;
2) аналіз виду, глибини і причин фінансової кризи, діагностика
фінансового стану підприємства на основі результатів санаційного
аудиту;
3) прийняття рішення щодо ліквідації (добровільної чи примусової) або санації підприємства;
4) визначення цілей і тактики проведення санації (визначення
можливої сфери діяльності, нового асортименту продукції, переліку
споживачів, обгрунтування основних вартісних показників діяльності
підприємства тощо);
5) формування стратегії санації щодо варіантів розвитку фірми
та оптимізації політики капіталовкладень;
6) розроблення програми санації — переліку основних етапів і
заходів, які передбачають провести в ході фінансового оздоровлення
підприємства;
7) розроблення проекту санації, який містить техніко-економічне
обґрунтування санації, розрахунок обсягів фінансових ресурсів,
необхідних для досягнення стратегічних цілей, графіки та методи мобілізації фінансового капіталу (скорочення витрат, додаткове залучення капіталу тощо), терміни освоєння інвестицій та їх окупність, очікувані результати виконання проекту;
8) реалізація, координація і нагляд за якістю реалізації запланованих заходів (санаційний контролінг).
Для фінансової санації підприємств розробляють дві основні групи заходів:
•заходи, спрямовані на рефінансування боргу підприємства —
державне субсидування, державне пільгове кредитування,
надання державних гарантій для одержання кредитів, цільове
банківське кредитування, реструктуризація короткострокової
заборгованості в довгострокову, випуск облігацій, інших боргових цінних паперів під гарантію санатора, перетворення боргу
у власність, продаж зайвого майна тощо);
•заходи, спрямовані на реструктуризацію (реорганізацію) підприємства (злиття, поглинання, розділення), перетворення в
акціонерне товариство, в орендне підприємство тощо.
Фінансова санація може бути спрямована як на реструктуризацію активів, так і реструктуризацію пасивів підприємства.
Фінансування санаційних заходів може здійснюватися з таких основних джерел:
•власні кошти підприємства (самофінансування);
•фінансові кошти власників;
•кошти кредиторів;
•кошти персоналу суб'єкта підприємництва;
•шляхом одержання державної фінансової підтримки.
Власними джерелами фінансування санації підприємства є кошти, отримані внаслідок таких заходів:
а)реструктуризація його активів (продаж окремих об'єктів
основних засобів, зайвих матеріальних запасів, пакетів цінних паперів,
індексація балансової вартості майна; використання зворотного лізингу;
здавання в лізинг основних засобів; зменшення частини низьколіквідних
оборотних активів; продаж окремих структурних підрозділів підприємства; рефінансування дебіторської заборгованості шляхом переведення її в інші форми через факторинг, урахування векселів, форфейтинг
тощо);
б)зменшення операційних, фінансових та інвестиційних витрат
підприємства (економія матеріальних витрат, скорочення витрат на
оплату праці персоналу, запровадження неповного робочого дня,
неоплачуваних відпусток, звільнення персоналу, скорочення невиробничих витрат тощо);
в)збільшення виторгу від реалізації продукції через активізацію
маркетингових досліджень ринку збуту, рекламування товарів,
використання гнучкої системи знижок тощо.
Санація із залученням коштів власників здійснюється шляхом збільшення статутного капіталу підприємства за рахунок додаткових внесків засновників та реінвестування прибутку, а також надання підприємству позик, цільових внесків на безповоротній основі тощо від їх власників.
Література
Законодавчі і нормативні акти
1. Конституція України // Закони України: В 11т. – Верховна Рада України: Ін-т законодавства. – К., 1997.- Т 10. – С.3-41..
2. Бюджетний Кодекс України 22.03.2001 р.// Відомості Верховної Ради. – 2001.- N 37 - 38,ст. 189
3. Закон України „Про Державний бюджет України” на відповідний рік. Закони України//Відомості Верховної ради України або Офіційний вісник України.
4. Закон України «Про підприємства в Україні» від 27 березня 1991 р.
(№ 887-ХІІ).
5. Закон України «Про відновлення платоспроможності підприємства або
визнання його банкрутом» від ЗО червня 1999 р. (№ 784—XIV).
6. Закон України „Про туризм” від 15.09.1995 // Відомості Верховної Ради України. – 1995. - №31. – ст.241.
7.Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності». Затверджене наказом Мінфіну України 31.03.99 №87.
8. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 2 «Баланс». Затверджене наказом Мінфіну України 31.03.99 № 87.
9 .Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 3 «Звіт про фінансові результати». Затверджене наказом Мінфіну України 31.03.99 № 87.
10. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 4 «Звіт про рух грошових коштів». Затверджене наказом Мінфіну України 31.03.99 №87.
11. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 5 «Звіт про власний капітал». Затверджене наказом Мінфіну України 31.03.99 № 87.
Підручники (навчальні посібники)
11. Бабич А.М., Павлова Л.Н. Финансы: Учебник. – М.: ИД, ФБК-Пресс, 2000.
12. Бланкарт Ш. Державні фінанси в умовах демократії:Вступ до фінансової науки/ За наук. ред. проф. В.М. Федосова – К.: Либідь, 2000.
13. Бюджетна система: Навч.-метод. пос. для сам. вивч.дисц.– 2-е вид., перероб. і доп./ В.М. Опарін, В.І.Малько, С.Я.Кондратюк, Г.Б.Коломієць. – К.:КНЕУ,2002.
14. Бюджетний кодекс України: закон, засади, коментар/ О.В.Турчинов, Ц.Г.Огня.- К.: Парламентське вид-во, 2002.
15. Василик О. Д. Теорія фінансів. Підручник. - К.: НІОС, 2000.
16. ЄпіфановА. О., Сало І. В., Д'яконова І.І. Бюджет і фінансова політика України: Навч. посібник. — К.: Наук, думка, 1997.
17. Зюнькін А.Г. Фінансове право: Опорний конспект лекцій. – К.:МАУП, 2001.
18. Іщенко Є. П. Фінансове право України.- Херсон, 1997.
19. Кравченко В. І. Місцеві фінанси України: Навч. посібник.- К.: Знання, 1999.
20. Опарін В. М. Фінанси: Навч. Пос., - К.: КНЕУ, 2001.
21. Пасічник Ю.В. Бюджетна система України та зарубіжних країн: Навч. посіб. – К.:Знання-Прес, 2002.
22. Сафонова Л.Д. Бюджетний менеджмент: Навч.-метод. пос. для сам. вивч. дисц. – КНЕУ, 2001.
23. Федосов В. М., Опарін В. М. П'ятаченко Г. О. та ін. Податкова система України: Підручник / За ред. В. М. Федосова. - К.: Либідь, 1994.
24. Финансы: Учебник / Под ред. Л. А. Дробозиной. - М.: ЮНИТИ: Финансы, 1999.
25. Финансы: Учебник / Под ред. М. В. Романовского, О. В. Врублевской, Б. М. Сабанти. — М.: Перспектива: Юрайт, 2001.
26.Финансы: Учебник / Под ред. В.М.Родионовой - М.: Финансы и статистика, 1995.
27. Федорченко В.К. Правове регулювання туристичної діяльності в Україні. Під загальною редакцією професора В.К. Федорченка. – К.:Юрінком Інтер, 2002. – 640 с.
28. Квартальнов В.А. Туризм: Учебник.: М.:Финансы и статистика, 2000. – 296с.
29. БанькоВ.Г. Туристська логістика.: Навчальний посібник. – К.: Дакор,КНТ, 2008.– 204с.
30. Фінанси підприємств: Підручник / А.М.Поддєрьогін, М.Д.Білик, Л.д.Буряк та ін.; Кер.кол.авт. і наук. Ред. Проф.. А.А. Поддєрьогін – 6-те вид. Перероб. та допов. – К.: КНЕУ, 2006. – 552с.
31. Р.С. Ладиженська. Економіка туризму: Навч. посіб. для студентів економічних спеціальностей. – Харків: ХДАМГ, 2002. – 224с.
32. Конспект лекцій з курсу „Фінанси” (для студентів 4 курсу спец. 6.050106 „Облік і аудит”, 6.0500107 „Економіка підприємства”, „6.050201 „Менеджмент організації”: Укл. Лелюк Н.Е. – Харків: ХНАМГ, 2006. – 164 с.
33. Конспект лекцій з курсу „Фінанси підприємств” (для студентів 4 курсу спец. 6.050106 „Облік і аудит”, 6.0500107 Економіка підприємства”: Укл. Гордієнко Н.І. – Харків: ХНАМГ, 2005. – 85 с