Фінанси та фінанси підприємства

До банківських послуг кредитного характеру належить факторинг. Факторинг — це система фінансування, за умовами якої банк (чи фактор-фірма) скуповує права вимоги щодо виплат за фінансовими зобов'язаннями, придбаними у різних осіб. Здебільшого банк купує дебіторські рахунки (рахунки-фактури) на поставлені товари чи надані послуги.

Факторингова угода передбачає, що підприємство-постачальник поступається банкові-посереднику правом отримання платежів від платників за поставлені товари чи надані послуги. Банк-посередник у день подання на інкасо платіжних вимог оплачує їх постачальникові і сам завершує розрахунки з покупцями.

Таким чином, надходження виторгу від реалізації продукції за виконані роботи чи надані послуги не залежить від платоспроможності платників, терміну оборотності коштів у розрахунках та інших чинників. Банк може оплатити постачальникові і платіжні вимоги, відправлені в банки платників раніше й акцептовані платниками, але не оплачені через брак коштів на їх рахунках.

Клієнт (постачальник), продавши дебіторський борг, отримує від банку кошти в розмірі 80—90% від суми боргу. Решту 10—20% від суми боргу банк тимчасово стягує як компенсацію ризику до погашення боргу. Після погашення боргу банк повертає сплачену суму клієнтові (мінус комісійні та відсотки за факторинговий кредит). Факторингова операція дає змогу підприємству-продавцеві в короткі терміни рефінансувати дебіторську заборгованість.

Плата за здійснення факторингової операції включає суму відсотків за користування факторинговим кредитом та комісійну винагороду. Виділяють такі види факторингових операцій :

1)за місцезнаходженням суб'єктів факторингової операції:

•внутрішній факторинг, за якого постачальник, покупець і банк

перебувають в одній країні;

•зовнішній факторинг, за якого суб'єкти факторингової операції

перебувають у різних державах;

2)за ступенем охоплення факторингом розрахунків за реалі

зовану продукцію:

•оплата всієї реалізованої продукції;

•оплата частини реалізованої продукції;

3)за способом повідомлення дебіторів підприємства:

•конвенційний (відкритий) факторинг, за якого підприємство-

постачальник повідомляє підприємство-покупця про те, що

право на одержання оплати переуступлено банкові або

факторинговій компанії;

•конфіденційний (закритий) факторинг, за якого контрагентів

постачальника не повідомляють про переуступку прав на

одержання оплати банкові чи факторинговій компанії;

4)за формою взаємовідносин підприємства і банку:

•факторинг із правом регресу, який дозволяє банкові (факто-

ринговій компанії) повернути постачальникові розрахункові

документи, від оплати яких відмовився покупець;

•факторинг без права регресу, за якого банк (факторингова

компанія) бере на себе всі ризики щодо платежу;

5)за повнотою надання послуг:

•повний факторинг, який передбачає факторингове кредитуван-

ня, а також бухгалтерське, інформаційне, рекламне, збутове

та юридичне обслуговування клієнта; частковий факторинг,

за якого здійснюють тільки кредитне факторингове обслугову-

вання;

6)за порядком оплати розрахункових документів поста

чальника:

•факторинг із попередньою оплатою, за якого оплату розрахункових документів постачальника здійснюють негайно після

подання їх у банк (у факторингову компанію);

•факторинг без попередньої оплати, за якого банк (факторингова компанія) зобов'язаний оплатити розрахункові документи

в день їх оплати боржником.

Процедура отримання банківського кредиту складається з таких основних етапів:

а)попередні переговори щодо можливості укладення кредитної

угоди;

б)подання в банк заявки та інших документів на отримання

кредиту (клопотання, копія засновницьких документів; бізнес-план

проекту або техніко-економічне обґрунтування; баланси та звіти про

фінансові результати підприємства за три останні роки діяльності;

перелік та розрахунок вартості майна, ідо передається в заставу; копії контрактів, які підтверджують, що виторг від них забезпечує окупність проекту; розшифрування дебіторської і кредиторської заборгованості тощо);

в)оцінка банком кредитоспроможності позичальника та

ефективності комерційної угоди;

г)згода банку на надання кредиту і підписання кредитного

договору між підприємством і банком;

д)надання кредиту та контроль банку за виконанням підприємством умов кредитування.

Перед укладенням кредитного договору банк здійснює оцінку кредитоспроможності підприємства, тобто наявності передумов для отримання підприємством кредиту і спроможності повернути його в повному обсязі та в установлений термін.

Кредитоспроможність підприємства оцінюють за трьома групами показників:

•за значенням фінансових коефіцієнтів (коефіцієнти заборгованості, платоспроможності, ліквідності, фінансової стійкості,

оборотності активів, прибутковості тощо);

•за показниками руху грошових коштів від основної операційної,

фінансової та інвестиційної діяльності;

•за показниками оцінки ділового середовища підприємства

(форма власності, вид діяльності, ринки збуту, ділові партнери,

виробничі потужності, керівництво та організація тощо).

Основним документом, який регулює кредитні відносини між підприємством і банком, є кредитний договір.

 Кредитний договір — це юридичний документ, що визначає взаємні зобов'язання і відповідальність між банком і клієнтом із приводу одержання останнім банківського кредиту.

Кредитний договір повинен включати такі основні складові:

•преамбулу, в якій зазначають найменування сторін та їх

організаційно-правову форму;

•предмет і суму договору (уточнюється мета кредиту, його сума,

строк надання позики, величина річних відсотків; указується

номер і дата договору);

•умови забезпечення кредиту (договір застави, договір поруки

(гарантія), договір-поручительство, цінні папери або інші

документи; зазначається, що кредит, наданий банком,

забезпечується всім належним позичальникові майном і

коштами тощо);

•порядок надання і погашення позики (розкривається конкретний механізм видачі і погашення позики із зазначенням