Фінанси та фінанси підприємства

Бюджет капітальних інвестицій включає такі показники:

• початкову вартість необоротних матеріальних активів на початок планового періоду;

•вартість устаткування, інших необоротних матеріальних акти

вів, які підлягають заміні або продажу протягом планового

періоду;

•суму невикористаних амортизаційних відрахувань на початок

планового періоду;

•суму амортизаційних відрахувань, яку буде нараховано протягом планового періоду;

•орієнтовну суму амортизаційних відрахувань, які нараховують

на необоротні активи, заплановані для придбання протягом

планового періоду;

•очікувану вартість необоротних активів і суму амортизаційного

фонду на кінець планового періоду тощо.

На підставі бюджету приймають рішення про обсяги капітальних інвестицій підприємства. Під час складання бюджету капітальних інвестицій слід обирати найефективніші для підприємства напрями їх здійснення, тобто слід оптимізувати структуру капітальних інвестицій. Виділяють технологічну і відтворювальну структуру капітальних інвестицій.

Технологічна структура характеризує співвідношення інвестицій:

•у проектно-дослідні роботи;

•будівельні роботи;

•придбання устаткування, інструментів, обладнання;

•монтаж устаткування;

•інші капітальні роботи.

Відтворювальна структура характеризує співвідношення капітальних інвестицій:

•у нове будівництво;

•технічне переозброєння і реконструкцію;

•розширення діючих підприємств;

•витрати на капітальний ремонт об'єктів основних засобів.

Підприємства можуть здійснювати капітальні інвестиції двома

способами: підрядним і господарським. У разі застосування підрядного способу створення (будівництво) і монтаж обладнання об'єктів необоротних активів здійснюють спеціальні підрядні організації. За господарського способу підприємство виконує будівельно-монтажні роботи самостійно, власними силами. Господарський спосіб

застосовують при зведенні і реконструкції невеликих, простих із технологічного погляду об'єктів необоротних матеріальних активів.

Порядок фінансування капітальних інвестицій залежить від способу ведення капітальних робіт. Підприємства можуть фінансувати процес відтворення необоротних активів із власних і довгостроково залучених фінансових ресурсів, а також із централізованих фінансових ресурсів.

До власних фінансових ресурсів належать: кошти засновників (учасників) підприємства; фонди підприємства, створені за рахунок прибутку; резервні фонди; амортизаційний фонд; кошти від продажу власного майна; кошти від здачі власного майна в оренду; кошти, отримані внаслідок використання внутрішніх ресурсів у будівництві за господарського способу ведення будівельно-монтажних робіт (у результаті мобілізації внутрішніх ресурсів через скорочення потреби в обігових коштах на плановий рік; оптимізації запасів, витрат майбутніх періодів, незавершеного виробництва, зниження собівартості будівельно-монтажних робіт) тощо.

До залучених ресурсів фінансування процесу відтворення необоротних матеріальних активів належать: довгострокові кредити банків; кошти від емісії облігацій та інших довгострокових боргових зобов'язань тощо.

До централізованих фінансових ресурсів належать: кошти Державного бюджету та місцевих бюджетів; кошти державних цільових фондів; кошти міжнародних цільових фондів; кошти благодійних фондів.

Згідно з Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку № 7 «Основні засоби», витрати, що здійснюються для підтримання об'єкта активів у робочому стані та одержання початково визначеної суми майбутніх економічних вигід від його використання, включаються у фінансовому обліку до поточних витрат підприємства. Суму витрат на проведення модернізації, модифікації, добудови, дообладнання, реконструкції і капітального ремонту, що приводить до зростання обсягу майбутніх економічних вигід, відносять на збільшення початкової вартості об'єктів основних засобів.

При обчисленні податку на прибуток (у податковому обліку) платники податку мають право протягом звітного року віднести до валових витрат будь-які витрати, пов'язані з поліпшенням основних засобів, у сумі, що не перевищує десятивідсотків сукупної балансової вартості груп основних засобів на початок звітного періоду. Витрати, що перевищують зазначену суму, відносять на збільшення балансової вартості окремого об'єкта основних засобів першої групи чи балансової вартості основних засобів другої і третьої груп, вони підлягають амортизації за нормами, передбаченими для відповідних основних засобів.

Важливо визначити оптимальну структуру джерел фінансування капітальних інвестицій, яка залежить від таких основних факторів: рівня оподаткування доходів підприємства; темпів зростання обсягів реалізації продукції; структури активів підприємства; стану ринку капіталу; процентної політики банків; рівня управління фінансовими ресурсами підприємства; фінансової стратегії підприємства тощо. При цьому спочатку слід максимально використати власні джерела фінансування капітальних інвестицій, а після цього — визначити обсяги і способи залучення фінансових ресурсів зі сторони.

У процесі виробничої і фінансової діяльності підприємства зацікавлені в збереженні й ефективному використанні основних засобів та інших необоротних активів. Для оцінки та аналізу цих процесів використовують систему показників, яка включає:

•показники забезпечення підприємства основними засобами;

•показники стану основних засобів;

•показники ефективності використання основних засобів.

Рівень забезпечення підприємства основними засобами характеризується:

а)показником фондомісткості виробництва, який розраховують як відношення середньої балансової вартості основних засобів до обсягу виготовленої за цей же період (рік, квартал) продукції;

б) показником фондоозброєності праці, що визначають як

відношення вартості основних засобів до чисельності працівників

підприємства;

в)коефіцієнтом реальної вартості основних виробничих засобів у вартості майна підприємства, який обчислюють як відношення балансової (залишкової) вартості основних виробничих засобів до вартості всього майна підприємства.

Для оцінки стану основних засобів підприємства використовують такі показники:

а)коефіцієнт зношеності основних засобів, що обчислюють як

відношення суми нарахованої зношеності основних засобів доїх

початкової вартості;

б)коефіцієнт придатності основних засобів, який визначають

діленням залишкової вартості основних засобів на їх початкову вартість;

в)коефіцієнт оновлення основних засобів, який розраховують

як частку від ділення вартості придбаних у звітному періоді основних

засобів до вартості основних засобів на кінець звітного періоду;

г)коефіцієнт вибуття основних