Предмет:
Тип роботи:
Курс лекцій
К-сть сторінок:
177
Мова:
Українська
style="text-align: justify;">•капітальні інвестиції в будівництво, у придбання (виготовлення)
основних засобів та інших необоротних активів, а також у
придбання (створення) нематеріальних активів;
•довгострокова дебіторська заборгованість (за майно, що
передане у фінансову оренду, довгострокові векселі одержані,
інша дебіторська заборгованість);
•відстрочені податкові активи; негативний гудвіл, інші не
оборотні активи.
Основні засоби та інші необоротні активи зараховують на баланс (записують у бухгалтерському балансі) за їх початковою вартістю (собівартістю). У процесі експлуатації основні засоби та інші необоротні активи оцінюють за їх справедливою (ринковою або переоціненою), залишковою (балансовою) і ліквідаційною вартістю.
Початкова вартість — це історична (фактична) собівартість необоротних активів, що дорівнює сумі грошових коштів або справедливій вартості інших активів, сплачених (переданих), витрачених для придбання (створення) необоротних активів.
Початкова вартість об'єкта основних засобів та інших необоротних матеріальних активів складається із:
•суми, яку сплачує підприємство постачальникові активів або
підрядникові за виконання будівельно-монтажних робіт,
пов'язаних зі створенням необоротного активу, без непрямих
податків;
•суми реєстраційних зборів, державного мита та екологічних
платежів, які необхідно сплатити у зв'язку з придбанням
(отриманням) прав на об'єкт основних засобів та інших
необоротних матеріальних активів;
•суми ввізного мита (при імпорті необоротних активів);
•суми непрямих податків у зв'язку з придбанням (створенням)
основних засобів та інших необоротних матеріальних активів
(якщо вони не відшкодовуються підприємству);
•витрат, пов'язаних зі страхуванням ризиків доставки основних
засобів та інших необоротних матеріальних активів;
•витрат на установку, монтаж, налагодження та інших витрат,
безпосередньо пов'язаних із доведенням основних засобів та
інших необоротних матеріальних активів до стану, придатного
для використання.
Початкова вартість нематеріального активу, придбаного підприємством, складається з ціни (вартості) придбання (окрім отриманих торговельних знижок), мита, непрямих податків, що не підлягають відшкодуванню, та інших витрат, безпосередньо пов'язаних із його придбанням і доведенням до стану, придатного для використання за призначенням.
Собівартість фінансової інвестиції включає ціну її придбання, комісійні винагороди, мито, податки, збори, обов'язкові платежі та інші витрати, безпосередньо пов'язані з придбанням фінансової інвестиції.
Справедлива вартість необоротного активу — це сума, за якою може бути здійснений обмін активу в результаті операції між обізнаними, зацікавленими та незалежними сторонами. Визначення справедливої вартості активів регулюється Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку № 19 «Об'єднання підприємств». Справедлива вартість необоротного активу становить його ринкову або відновлювальну (переоцінену) вартість на певну дату.
Переоцінену вартість необоротних активів обчислюють множенням їх балансової вартості на коефіцієнт індексації.
Залишкова {балансова) вартість необоротних активів — це різниця між початковою або переоціненою вартістю необоротних активів і сумою їх зношення.
Ліквідаційна вартість необоротних активів — це сума коштів або вартість інших активів, яку підприємство очікує отримати від реалізації (ліквідації) необоротних активів після закінчення терміну їх корисного використання (експлуатації), за вирахуванням витрат, пов'язаних з їх продажем чи ліквідацією.
Необоротні активи використовують в основній (основне і допоміжне виробництво), операційній, фінансовій та інвестиційній діяльності підприємства. Найважливішою складовою необоротних активів виробничого підприємства є основні засоби.
Основні засоби класифікують за такими ознаками:
а)за участю у виробничому процесі:
•виробничі основні засоби (основні засоби, що використовуються в основній діяльності) — основні засоби, які беруть
безпосередню участь у виробництві продукції, виконанні робіт
і наданні послуг;
•невиробничі основні засоби — які не беруть безпосередньої
участі у виробництві продукції, виконанні робіт чи наданні
послуг (об'єкти соціально-культурного і побутового призначення, житлові будинки, гуртожитки);
б)за призначенням:
•земельні ділянки;
•капітальні витрати на поліпшення земель;
•будинки, споруди та передавальні пристрої;
•машини та обладнання;
•транспортні засоби;
•інструменти, прилади, інвентар (меблі);
•робоча і продуктивна худоба;
•багаторічні насадження;
•інші основні засоби;
в) за ставками нарахування амортизації з метою оподаткування:
•основні засоби першої групи — будівлі, споруди, передавальні
пристрої;
•основні засоби другої групи — автомобільний транспорт,
меблі, офісне обладнання, електронно-обчислювальні машини
та інше обладнання для автоматизованої обробки інформації,
побутові прилади, інструменти, телефони, мікрофони, рації;
•основні засоби третьої групи — робочі машини, устаткування
і всі інші основні засоби, які не входять до перших двох груп;
г)за належністю підприємству:
•власні основні засоби;
•залучені основні засоби (наприклад, орендовані);
д)за формою участі в підприємницькій діяльності:
•активна частина основних засобів (машини та обладнання,
транспортні засоби, інструменти, прилади);
•пасивна частина основних засобів (будинки, споруди,
господарський інвентар, земельні ділянки).
Частка вартості окремих груп основних засобів у загальній вартості основних засобів підприємства характеризує їх структуру.
Амортизація — це системний розподіл вартості необоротних активів, яка амортизується, протягом терміну їх корисного використання. Вартість необоротних активів, яка амортизується, обчислюють як різницю між їх початковою (переоціненою) та ліквідаційною вартістю.
Амортизаційні відрахування — це специфічний вид фінансових ресурсів. З одного боку, амортизаційні відрахування — це витрати підприємства, оскільки їх суму, нараховану на виробничі необоротні активи, включають до собівартості продукції, робіт, послуг. Водночас, у складі виторгу (доходу) від реалізації продукції суму амортизаційних відрахувань розглядають як цільовий фонд, складову фінансових ресурсів, призначених для