Фінанси та фінанси підприємства

•податки, з яких формуються спеціальні позабюджетні фонди.

2. За складовими ціни, на які відносять податки:

•податки, що сплачуються з прибутку;

•податки, що відносяться на витрати виробництва (на собівартість продукції, робіт, послуг);

•акцизи - податки, що включаються до ціни реалізації понад

відпускну ціну підприємства.

3. За формою оподаткування (способом стягнення):

•прямі податки — податки, що стягуються безпосередньо з

доходів чи майна юридичних осіб і громадян;

•непрямі податки — податки, суми яких долучаються до ціни

продукції, робіт чи послуг.

4. За рівнем державних структур, що встановлюють податки:

•загальнодержавні податки — податки, встановлені органами

законодавчої влади й обов'язкові для справляння на всій

території держави;

•місцеві податки і збори — обов'язкові платежі юридичних осіб

(а також громадян) до місцевих бюджетів. їхня особливість

полягає в тому, що, на відміну від загальнодержавних податків,

чинним законодавством визначено тільки види місцевих

податків і зборів, їх граничні розміри, платників та порядок

обчислення. Конкретні ж види податків для кожної місцевості

(населеного пункту), їхні ставки, порядок сплати встановлюють

і визначають органи місцевого самоврядування відповідно до

переліку і в межах установлених граничних розмірів.

5. За співвідношенням між ставкою податку та величиною об'єкта оподаткування:

•прогресивні податки — податки, середня ставка яких зростає зі

зростанням суми об'єкта оподаткування (доходу). Такі податки

передбачають не тільки більшу абсолютну суму, а й більш значну

частину податку внаслідок зростання суми доходу. Прикладом такого

податку є прибутковий податок із громадян, який розраховується за

прогресивною шкалою;

•пропорційні — податок, ставка якого не залежить від розміру

об'єкта оподаткування;

•регресивні податки — податки, середня ставка яких знижується

зі зростанням об'єкта оподаткування.

6.За об'єктом оподаткування:

•податки на доходи підприємств, організацій та громадян;

•податки на майно, землю, транспортні засоби тощо;

•податок на додану (новостворену) вартість;

•податки на використання природних ресурсів;

•інші податки.

7.За суб'єктом оподаткування:

•податки, які сплачують підприємства та організації (юридичні

особи);

•податки, які сплачують громадяни (фізичні особи) — суб'єкти

підприємницької діяльності. 

Податкова система — це сукупність урегульованих правовими нормами податків, зборів, інших обов'язкових платежів до бюджету і державних цільових фондів, що стягуються з юридичних і фізичних осіб на території певної держави, а також форми та методи побудови такої системи.

Кожній країні властива своя система оподаткування. Становлення податкової системи України відбувалося в непростий час розбудови державності та реформування економіки держави на ринкових засадах, за умов економічної нестабільності та гіперінфляції, хронічного дефіциту державного бюджету. Податкове законодавство формувалось на основі нормативної бази, успадкованої від адміністративно-командної системи, а засади національної податкової політики розроблялися підтиском не тільки об'єктивних економічних, а й політичних чинників без належного наукового обгрунтування та аналізу мікро- і макроекономічних наслідків запровадження різних податків та величини їх ставок.

Проте до 1995 року податкова система нашої держави як сукупність податків, зборів, інших платежів і внесків до бюджету і державних цільових фондів, платників податків та органів, що здійснюють контроль за правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю їх сплати, в основному була сформована. Недоліки цієї системи оподаткування, про які йтиметься далі, зумовили необхідність проведення податкової реформи. Ця реформа розпочалася 1996 року на засадах нової податкової політики, підвалини якої були закладені постановами Верховної Ради України: № 466/95 — ВР «Про основні положення податкової політики та податкової реформи в Україні» від 13 грудня 1995 року, № 561/96 — ВР «Про основні положення податкової політики в Україні» від 4 грудня 1996-го, а також Указом Президента України № 621/96 «Про заходи по реформуванню податкової політики» від 31 липня 1996 року. Податкова реформа має завершитися прийняттям Податкового кодексу України.

Крім загальнодержавних податків, у системі оподаткування України є два податки, які використовуються в спрощених системах оподаткування. Це — єдиний податок зі суб'єктів малого підприємництва та фіксований сільськогосподарський податок. їх суть розкрито в наступному параграфі.

В Україні існує два місцевих податки та чотирнадцять місцевих зборів. їх перелік та порядок справляння регламентують Декрет Кабінету Міністрів України № 56-93 «Про місцеві податки і збори» від 20 травня 1993 року та Закон України № 77/97—ВР « Про систему оподаткування» в редакції від 18 лютого 1997-го. 

Податки впливають на платоспроможність та фінансову стійкість підприємства, формування його фінансових ресурсів та інвестиційну діяльність, конкурентоспроможність продукції і загалом на поведінку підприємців щодо будь-якої діяльності — операційної, інвестиційної чи фінансової. Рівень цього впливу залежить від системи оподаткування — самих податків, рівня їх фіскальності, методів їх справляння, стабільності та досконалості системи.

Від сумарної величини податків, які сплачує підприємство за певний календарний період, залежить, по-перше, чистий прибуток підприємства і, по-друге, його потреба в обігових коштах для обслуговування процесу виробництва та реалізації.

Податкова система значною мірою визначає платоспроможність підприємства — з одного боку, правильна побудова цієї системи, її адекватність фінансовому стану більшості платників податків спроможні хоча б не збільшувати їхню заборгованість перед бюджетом; з іншого — застосування до