Фізична реабілітація хворих на інфаркт міокарду

 

Григус І., Хомишак Н. Міжнародний економіко-гуманітарний університет імені академіка Степана Дем’янчука

 

Анотація. Григус І., Хомишак Н. Фізична реабілітація хворих на інфаркт міокарду. Проаналізована проблема інфаркту міокарду, висвітлена клінічна картина, обгрунтована доцільність проведення реабілітаційних заходів. Описана методика використання фізичної реабілітації при лікуванні пацієнтів з гострим інфарктом міокарду.

Ключові слова: фізична реабілітація, клінічна картина, інфаркт міокарду.

Аннотация. Григус І., Хомишак Н. Физическая реабилитация больных инфарктом миокарда. Проанализирована проблема инфаркта миокарда, освещена клиническая картина, обоснована целесообразность проведения реабилитационных мероприятий. Описана методика использования физической реабилитации при лечении пациентов с острым инфарктом миокарда.

Ключевые слова: физическая реабилитация, клиническая картина, инфаркт миокарда.

Abstract. Grigus I., Homyshak N. Physical rehabilitation of patients by the heart attack of myocardium. The problem of heart attack of myocardium is analyzed, a clinical picture is lighted up, expedience of conducting of rehabilitations measures is grounded. The method of the use of physical rehabilitation is described at treatment of patients with the sharp heart attack of myocardium.

Key words: physical rehabilitation, clinical picture, attack of myocardium.

За останні роки значно збільшилася кількість хворих із захворюваннями серцево-судинної системи, пов'язаними з несприятливим впливом чинників зовнішнього середовища, психоемоційним перевантаженням, стресами, фаховими шкідливостями, неправильним способом життя. Найбільш поширеним серед них є інфаркт міокарда (ІМ).

Актуальність даної проблеми полягає в значній поширеності захворювання, високій інвалідизації та смертності. Так, захворюваність на гострий ІМ становить 400-500 осіб на 100 000 населення, чоловіки хворіють у 4-5 разів частіше жінок. Загальна летальність при гострому ІМ 30-35%, із них 70% припадає на перші 2 години – 2 дні розвитку захворювання. На Україні за рік 70-75 тис. осіб вмирає від гострого ІМ, 25-30% стають інвалідами І або ІІ групи [2].

Об'єктом нашого дослідження стали хворі на інфаркт міокарду.

Предмет дослідження: поширеність інфаркту міокарда серед різних статево-вікових і професійних груп населення та процес фізичної реабілітації хворих на інфаркт міокарда.

Мета – розробити зміст, форми і методи оздоровчого впливу фізичної реабілітації на функціональний стан серцево-судинної системи хворих із інфарктом міокарда.

Серцево-судинна система відіграє важливу роль в життєдіяльності організму, постачає всім тканинам і органам поживні речовини; виносить продукти обміну. Тому, при захворюваннях апарату кровообігу порушується функціональна діяльність усього організму, знижується працездатність, наступає передчасна старість. Серцево-судинні захворювання є основною причиною інвалідності і смертності людей у більшості країн світу [1, 5].

Інфаркт міокарда – це вогнищевий некроз серцевого м’яза внаслідок гострого порушення коронарного кровопостачання.

Дуже часто і непомітно хвороба починає прогресувати і призводить до розвитку інвалідності чи навіть смертності. Відзначається постійна тенденція до «омолодження» ІМ. Ним уражаються найбільш соціально-активні групи населення – це чоловіки і жінки віком від 20-25 до 30-45 років і супроводжуються втратою працездатності і призводять до значних економічних втрат. Тому проблема серцево-судинних захворювань і реабілітація хворих є надзвичайно складною.

І тут на допомогу людині приходять методи фізичної реабілітації: лікувальна фізична культура, масаж, фізіотерапія, працетерапія, механотерапія та ін. Вони широко застосовуються навіть у тих випадках, коли немає ефекту від медикаментозних впливів, допомагаючи за рахунок моторно-вісцеральних і вісцеромоторних рефлексів відновлювати порушені функції, працездатність хворих і інвалідів, адаптувати їх до побутових і виробничих навантажень. Сьогодні все частіше відкриваються реабілітаційні центри. Наука почала досліджувати саме фізичну реабілітацію. Створюються і обладнуються кабінети ЛФК, відкриваються нові спортивні комплекси, де навіть здорова людина може займатися фізкультурою і завдяки цьому попередити захворювання [2, 4, 7].

Клініка. Виділяють 5 періодів у перебігу ІМ.

І-й – продромальний період (передінфарктний), триває декілька годин або днів, може бути відсутнім. Симптоматика відповідає клінічним проявам нестабільної стенокардії.

ІІ-й період – найгостріший – від виникнення різкої ішемії міокарда до появи ознак некрозу (30 хвилин – 2 доби). У цей час хворі відмічають інтенсивний біль тиснучого, стискаючого характеру, деколи гострий, “багнетний”, який іррадіює в ліву руку, плече, лопатку, нижню щелепу, вухо, зуби, деколи в епігастральну ділянку. Біль хвилеподібно посилюється і послаблюється, триває декілька годин, не купується прийомом нітрогліцерину. Хворі збуджені, відчувають страх смерті. При огляді виявляється блідість шкіри та слизових, акроціаноз. При дослідженні пульсу можлива брадикардія, яка змінюється нормокардією або тахікардією, аритмії. АТ під час больового приступу підвищений, потім знижується. Якщо розвивається серцева недостатність та кардіогенний шок, АТ різко знижений. Аускультативно – ослаблення серцевих тонів, можливий ритм галопу, систолічний шум на верхівці та аорті.

ІІІ-й період – гострий – відповідає формуванню некроза і триває від 2 до 14 днів. У цей період, як правило, біль відсутній, якщо ж він зберігається, то це свідчить про розширення зони інфаркту або приєднання перикардиту. Можуть утримуватися симптоми серцевої недостатності, артеріальна гіпотензія.

ІV-й період – підгострий – зникає зона ішемії і пошкодження, формується зона асептичного міокардиту, завершуються початкові процеси організації рубця, заміщення некротичної тканини грануляційною, триває до 4-8 тижнів від початку захворювання. Больовий синдром у хворих відсутній, зменшуються прояви гострої серцевої недостатності. У частини хворих зберігаються порушення ритму та провідності. Поступово зменшуються прояви резорбційно-некротичного синдрому.