Фізична реабілітація хворих на інфаркт міокарду

Після завершення стаціонарного етапу лікування, хворим показане реабілітаційне лікування у місцевих кардіологічних санаторіях для відновлення рухових функцій. Хворі ставляться на диспансерний облік і перебувають під наглядом кардіолога. У перші 2-3 місяці необхідно відвідати кардіолога кожні 10 днів (при відсутності скарг), у період з 3-го по 6-й місяць – 1 раз на місяць, далі 1 раз в квартал протягом року. Під час диспансерних оглядів хворим систематично проводиться ЕКГ та лабораторні дослідження.

Лікувальну фізичну культуру застосовують у тій чи іншій формі при всіх захворюваннях серцево-судинної системи і на всіх етапах реабілітації. Вона безпосередньо позитивно впливає на функції серця і судин, їх морфологію. Лікувальна дія фізичних вправ проявляється чотирма основними механізмами: тонізуючий вплив, трофічна дія, формування компенсації, нормалізація функцій, серед яких перші два є провідними.

Фізичні вправи підвищують тонус ЦНС, стимулюють процеси нервової регуляції серцевої діяльності, забезпечують утворення в корі головного мозку фізіологічної домінанти збудження, під впливом якої за законами негативної індукції виникає затухання іншого патологічного вогнища збудження. Відбувається корекція нейрогенних порушень на рівні підкоркових утворень за рахунок вирівнювання основних нервових процесів [3, 5].

Під впливом фізичних вправ розширюються коронарні судини, розкриваються резервні капіляри, прискорюється кровообіг і збільшується ємність судин. Дозоване фізичне навантаження може збільшити кількість крові, що протікає через коронарні судини у 8-10 разів. Все це інтенсифікує трофічні процеси в серцевому м'язі, зміцнює міокард, посилює його скорочувальну здатність, створює умови для відновріих і регенеративних процесів у серці, попереджає або зменшує у ньому розвиток кардіосклеротичних змін та дистрофії. Адекватне фізичне тренування активно впливає на розвиток колатерального кровообігу при порушеннях коронарного.

М'язова діяльність стимулює периферичний кровообіг. Спостерігається збільшення кількості функціонуючих капілярів, розширення просвіту судин, зниження тонусу артеріол, зменшення периферичного опору кровотоку. Він прискорюється, активізується венозний і лімфатичний обіг, що сприяє ліквідації або зменшенню набряків, запобігає виникненню тромбоемболій, зменшує прояви недостатності кровообігу, полегшує роботу серця [4, 6].

Результати дослідження.

Дослідження проводилися в Рівненській центральній міській лікарні. Ми підібрали 10 пацієнтів із діагнозом інфаркт міокарда, які погодились на проведення з ними реабілітаційних міроприємств (основна група) та 10 пацієнтів із інфарктом міокарда, які лікувалися за стандартною схемою (контрольна група).

За результатами проведеного нами дослідження приходимо до висновку, що серед обстежених хворих виявлено 50% чоловіків і 50% жінок. У віковій групі 30-40 років виявлено 2 хворих (20%). Старше 40-річного віку захворіло 8 осіб (80%)  (див. таблицю 1).

 

Таблиця 1

Розподіл обстежених хворих по статі і віку

 

Отже, частіше серцево-судинними захворюваннями хворіють люди старшого віку. Аналізуючи розподіл обстежених хворих за діагнозами, встановлено, що 60% хворіють на інфаркт міокарда, 30% мають ішемічну хворобу серця і 10% мають атеросклероз.

Для аналізу поширеності захворювань серед різних професійних груп населення ми проаналізували розподіл хворих за 4-ма групами професій: розумова діяльність, механізована праця, немеханізована праця і частково механізована праця. Ми не знайшли відмінностей у розподілі хворих за професійними групами (див. табл. 2).

 

Таблиця 2. 

Всього обстеженоПрофесії

 

В перші дні після призначення лікувальної гімнастики при інфарктах міокарда вона проводилася у відповідності з методикою суворого ліжкового режиму (пасивні рухи). Поступово здійснювався перехід до активних вправ з допомогою, з неповною амплітудою, включення повертання на бік і піднімання таза. Ускладнення занять лікувальною гімнастикою (ЛФК) здійснювалося в суворій залежності від важкості протікання захворювання і реакції хворого на застосовані фізичні вправи.

ЛФК проводилося протягом 7-15 днів, а іноді і більше до переведення хворих у сидяче положення. Адаптація хворих у сидячому положенні при сприятливому протіканні захворювання здійснювалася приблизно через 4 тижні на п'ятий.

Пацієнти контрольної групи лікувалися за традиційною методикою, а основної – додатково до традиційної терапії, погодилися на заняття фізичною реабілітацією.

Фізична реабілітація проводилася поетапно, проходячи різні режими: суворо постільний, постільний, палатний, вільний.

Методом опитування ми проаналізували відношення хворих до оздоровлення з використанням засобів ЛФК. Встановлено, що 80% схвалюють позитивний вплив ЛФК з метою реабілітації після хвороби. 20% хворих з інфарктом міокарда засвідчили своє негативне відношення до ЛФК, як засобу реабілітації, що ми розцінюємо, як недостатню грамотність і обізнаність хворих з оздоровчою дією ЛФК.

Усім хворим проводився строгий контроль частоти серцевих скорочень і вимірювався артеріальний тиск до і після лікування фізичними вправами. Майже у всіх покращилися ці показники після оздоровлення лікувальною фізичною культурою (див. табл. 3 і 4).

 

Таблиця 3

Динаміка змін частоти серцевих скорочень (уд. /хв) в стані спокою

 

 

Таблиця 4

Динаміка змін артеріального тиску в стані спокою та після занять ЛФК

 

 

Враховувалися не тільки фізіологічні зміни організму людини, а й психологічні. Якщо у хворого стрес, то краще за все допомагають прогулянки на свіжому повітрі, спокійна музика.

В результаті проведеного аналізу літературних джерел, історій хвороб і консультацій із