Формування професійної компетентності педагогічних працівників в умовах післядипломної педагогічної освіти регіону

використання зворотнього зв’язку зі слухачами курсів підвищення кваліфікації під час атестації, освітянських засобів масової інформації, залучення нових освітніх структур (консалтингових, моніторингових, маркетингових, психологічних тощо), що надають додаткові освітні послуги вчителям;

включення проблематики професійно-педагогічної компетентності до дослідницьких програм та планів навчальної підготовки педагогів; проведення науково-теоретичних конференцій та семінарів, практично-методичних нарад з актуальних проблем формування педагогічної компетентності;

створення на базі кращих освітянських закладів експериментальних центрів, лабораторій для опрацювання інновацій, поширення досвіду творчих педагогічних працівників;

коригування та узгодження змісту освіти, навчальних планів та програм з метою орієнтації на основні компоненти професійно-педагогічної компетентності, розробка та запровадження нових курсів, що сприятимуть формуванню професійно-педагогічної компетентності;

розробка й запровадження нових методик навчання з метою формування конкурентоздатного працівника освітньої галузі;

вивчення педагогічного досвіду, адаптація кращих прикладів формування педагогічної компетентності;

налагодження контактів із міжнародними організаціями, проведення спільних міжнародних заходів і проектів із проблем формування професійно-педагогічної компетентності;

науково-методичні розробки з питань стратегії розвитку післядипломної педагогічної освіти.

Такі шляхи модернізації професійного розвитку педагога дозволять усунути протиріччя, що виникають поміж потребою суспільства і держави щодо якості підвищення кваліфікації вчителів та можливостями діючої системи, досить високими результатами наукових досліджень і недостатнім рівнем упровадження їх у практику діяльності закладів післядипломної освіти, бажанням педагогів оволодіти інноваційними формами та методами навчання і відсутністю сучасної системи навчання та стимулювання.

Отже, модель методичної роботи в міжатестаційний період, модель системи підвищення кваліфікації педагогічних працівників та самоосвітня діяльність педагогічних працівників повинні стати основою для професійного розвитку впродовж усього життя, орієнтуватися на реальний попит, можливості та потреби області, району, закладу й установи освіти, кожного працівника. Це дасть змогу стратегічно планувати дії, суттєво змінювати функції та спрямовувати їх на організаційне, науково-методичне та інформаційне забезпечення проведення реформ в освіті, професійний розвиток особистості педагога, надання йому різноманітних освітніх послуг із актуальних освітянських питань (тестування, експертиза, моніторинг якості освіти, впровадження інноваційних технологій та методик, інтерактивних форм навчання дорослих тощо), сприятиме розвитку їхньої професійної компетентності й конкурентоспроможності.

Зупинимося більш конкретно на практичних кроках, які робить Рівненський ОІППО в плані професійного розвитку педагогів.

Як відомо, компетентність педагога – це особистісна якість суб’єкта, ступінь сформованості знань, умінь, здібностей, необхідних для якісного, кваліфікованого проведення проектно-конструкторської, аналітико-прогностичної, процесуальної діяльності на інноваційному рівні, забезпечення ціннісно-зорієнтованого простору як для власного сталого саморозвитку і самовдосконалення, так і для розвитку учня з проекцією на одержання гарантованих досягнень наперед заданого кінцевого спільного результату.

Професійну компетентність педагога у системі післядипломної педагогічної освіти формуємо через систему компетенцій: когнітивно-технологічну, методичну, комунікативну, соціальну, психолого-педагогічну, проектно-рефлексивну, аутопсихологічну, інформаційно-технологічну, управлінську, полікультурну, валеологічну, загальнокультурну.

У формуванні когнітивно-технологічної, або спеціальної компетентності, яка включає глибокі знання, кваліфікацію і досвід практичної діяльності в галузі свого предмета; знання засобів розв’язання технічних, творчих завдань; гармонізацію науково-предметних і світоглядно-методологічних, дидактичних, психологічних знань; оволодіння сучасним інструментарієм вивчення особистості дитини; використання прийомів педагогічного менеджменту; уміння організовувати суб’єкт-суб’єктний навчальний процес, крім лекцій, значну увагу приділяємо практичним заняттям, адже вони передбачають досвід, методи, прийоми діяльності. Це під час курсів. А в міжкурсовий період педагогам пропонується низка науково-практичних семінарів, майстер-класів визначних педагогів України, Росії, Білорусі, Грузії, Франції. Вчителі є учасниками науково-дослідних лабораторій із проблем організації навчального процесу, тренінгів.

Формуючи методичну компетентність педагога, яка включає засвоєння нових методичних і педагогічних ідей, підходів до навчально-виховного процесу в сучасних особистісно зорієнтованих, розвивальних, креативних та інших технологіях, компетентнісно зорієнтований та комунікативно-діяльнісний, соціокультурний підходи на підставі психофізичних та індивідуально особистісних якостей учня, практикуємо інноваційні форми роботи: червневі педагогічні студії, авторську майстерню вчителя, школу методичної майстерності, майстер-класи, методичні тренінги, вебінари, веберенції, інтернет-форуми. Під час курсів надаємо перевагу лекціям, під час яких викладач має змогу донести до слухачів сучасні методичні ідеї, концепції, підходи.

Особливу увагу приділяємо формуванню комунікативної компетентності учителя. Вона охоплює знання, вміння, навички та способи здійснення фасилітативного формату регуляції співпраці «учитель – учень» із застосуванням специфічних лінгвальних й позалінгвальних засобів, урахування вікових та індивідуально-психологічних особливостей дітей; здатності до організації власної комунікативної стратегії педагогічного спілкування, володіння технікою мови. Методично доцільним у цій справі вважаємо залучення слухачів курсів до активної мовленнєвої діяльності шляхом застосування інтерактивних методів навчання, дискусії, полеміки, обміну педагогічним досвідом. Виступаючи в ролі учасника навчального процесу, вчитель на практиці бачить дієвість того чи іншого методу, який він використовує у навчанні дітей.

Соціальна компетентність учителя передбачає характеристики педагога, який досяг високого рівня усвідомлення соціальних проблем і способів взаємодії із суспільством; уміння знаходити інформацію і впевнено конструювати поведінку для досягнення балансу між своїми потребами, очікуваннями, сенсом життя і вимогами соціальної дійсності; конкретизацію у свідомості індивіда своїх інтеракцій із суспільством у системі «Я – суспільство»; уміння робити вибір, брати на себе відповідальність, формування засобами предмета патріотичних почуттів, поваги до історії, традицій українського народу тощо. Вимірником рівня сформованості даної компетентності гарно зарекомендували себе такі форми роботи, як обмін досвідом практичної діяльності, виступи під час конференції, підготовка і захист курсових проектів. Тут учитель розкривається не лише як предметник, а й як особистість із властивими їй моральними якостями, умінням орієнтуватися в соціумі,