Французько-німецьке партнерство в європейських інтеграційних процесах (1989-2006 рр.)

ІНСТИТУТ МІЖНАРОДНИХ ВІДНОСИН

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

 

ДОБРОВОЛЬСЬКА ІОЛАНТА-АННА БОРИСІВНА

 

УДК 327.39 (44+430)

 

 

23.00.04. – Політичні проблеми міжнародних систем та глобального розвитку

 

 

Київ - 2008

 

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі міжнародних відносин та зовнішньої політики Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Науковий керівник: доктор політичних наук, професор КОПІЙКА Валерій Володимирович Заступник директора Інституту міжнародних відносин КНУ імені Тараса Шевченка.

Офіційні опоненти: Доктора політичних наук, професора КРЕСІНА Ірина Олексіївна, завідувач відділом правових проблем політології Інституту держави і права ім. В.М. Корецького НАН України  Кандидат політичних наук, КОНДРАТЮК Сергій Володимирович науковий співробітник Інституту світової економіки та міжнародних відносин НАН України.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

 

 

Актуальність теми дослідження визначається потребою науково-практичного осмислення концептуальних основ, особливостей та досвіду взаємодії Франції і Німеччини в контексті європейської інтеграції. Феномен їх двосторонньої співпраці полягає в тому, що вона уможливила примирення двох сусідніх народів, які тільки у XX столітті двічі воювали між собою під час Першої і Другої світових війн. 

Для вітчизняної політології дослідження європейської стратегії ФРН і Франції набуває особливого значення з огляду на те, що Україна проголосила інтеграцію в Європейський Союз стратегічним напрямком своєї зовнішньої політики. Саме ці країни є провідними гравцями в Європейському Союзі та здійснюють істотний вплив на розвиток інтеграційних процесів в Європі, що обумовлює додаткову потребу вивчення місця і ролі французько-німецького партнерства в розширеному ЄС.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота є складовою частиною досліджень у рамках наукових тем кафедри міжнародних відносин та зовнішньої політики Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка. 

Дисертаційна робота виконана у рамках Комплексної наукової програми Київського національного університету імені Тараса Шевченка «Наукові проблеми сталого державного розвитку України», наукової теми № 06БФ048-01 Інституту міжнародних відносин – «Інтеграція України у європейські правові, політичні та економічні системи», підрозділ 1 – «Європейський вектор зовнішньої політики України в контексті процесів міжнародних відносин».

Метою роботи є цілісний аналіз еволюції французько-німецького партнерства в європейській інтеграції та визначення його впливу на сучасний розвиток ЄС.

Визначена мета передбачає вирішення таких завдань дослідження:

систематизувати теоретико-концептуальну базу французько-німецьких відносин у другій половині XX століття;

виявити основні чинники, етапи та особливості партнерства Франції і ФРН в умовах поглиблення співпраці в ЄЕС; 

з’ясувати наслідки завершення «холодної війни» для французько-німецької співпраці в європейській політиці;

дослідити проблеми співробітництва Франції і ФРН в умовах поглиблення і розширення Європейського Союзу;

проаналізувати виміри взаємодії Берліна і Парижа в контексті політико-інституціонального реформування розширеного ЄС. 

Об’єктом дослідження стали французько-німецькі відносини як чинник європейської інтеграції.

Предметом дослідження – партнерство Франції і ФРН у процесах розширення і поглиблення європейської інтеграції. 

Метотодами дослідження є закони діалектики із залученням історичного та аналітичних методів наукового пізнання. 

За допомогою діалектичного методу в роботі аналізуються етапи французько-німецького партнерства в контексті європейської інтеграції, встановлюється причинно-наслідковий зв'язок між підходами Франції і ФРН до євробудівництва та комплексом їх базових національних характеристик і стратегічної культури. 

Принцип історизму передбачає розгляд минулого з урахуванням тих змін, які відбувалися не тільки з предметом (об’єктом) дослідження, але й з усіма пов’язаними з ним процесами та явищами. Використання цього принципу дозволяє розглянути етапи французько-німецької співпраці в європейській політиці на тлі біполярного протистояння двох систем.

На основі історичного методу дисертант не тільки з нових позицій досліджує процес формування політичної основи французько-німецьких відносин, а й обґрунтовує їх концептуальну еволюцію від «природніх ворогів» – через «зближення» і «примирення» – до «мотору європейської інтеграції». Доцільність історичного методу обумовлена прагненням автора переосмислити під історико-порівняльним кутом зору складні умови, в яких відбувалася трансформація та концептуалізація французько-німецьких відносин в контексті європейської інтеграції.

Під поняттям аналіз автор розуміє використання певних рамок у класифікації одержаної інформації, впровадження індуктивної і дедуктивної логіки, окреслення термінів та усвідомлення їх суті, з’ясування критеріїв певних суджень, організацію інформаційної бази з пристосуванням її до поставлених цілей. 

Основним методом для дисертанта виступає порівняльний аналіз зовнішньополітичних стратегій, підходів і дій керівників ФРН і Франції щодо концептуального і практичного наповнення французько-німецьких відносин у контексті поглиблення і розширення європейської інтеграції. При цьому автор виходила з двох важливих передумов. По-перше, ключовою фігурою у процесі формування зовнішньої політики ФРН є федеральний канцлер (Конституція 1949 р.), Франції – Президент (Конституція П’ятої республіки). По-друге, напрями порівняльного аналізу концентрувалися по наступних блоках: а) євроінтеграційний вимір французько-німецького співробітництва; б) співпраця ФРН і Франції у питанях європейської безпеки. Звуження рамок аналізу такими передумовами дає можливість виокремити сталі спільні для політичних еліт обох країн інтереси в європейській інтеграції. Такий підхід також дає можливість глибше проаналізувати нові акценти європейської політики Франції і ФРН, що виникали внаслідок приходу