Функціонування друкарського центру при «Сирітському домі» Августа Франке

Заради хорошого збуту друкарня „Сирітського Дому» мала постійне місце продажу на ярмарках у Лейпцизі. Починаючи з 1710 р. прибуток друкарні складав щорічно приблизно 2500 талерів, що було вагомим внеском у суму, яка йшла на утримання „Сирітського Дому». Найбільший прибуток друкарня мала у 1725 р. – 3500 талерів. Заснування друкарні „Сирітського Дому» викликало багато протестів з боку інших друкарень м. Галле, оскільки інші друкарні міста виявлялися неконкурентоспроможним.

Друкарня „Сирітського Дому» була справжнім видавничим центром. К. Кан-штайн, засновник Біблійного товариства у Галле, описував її так: „Друкарня у „Сирітському Домі» забезпечена пресами, а також не тільки такими звичайними типами шрифтів, як німецький, латинський та грецький, а й єврейським, сирійським, ефіопським та слов'янським. Вона має власного керівника, чотирьох підмайстрів, чотирьох учнів та одного прислужника [2, с 16]». Таке забезпечення вимагало певних знань та умінь від учнів. Так, однією з передумов роботи на такому обладнанні було знання мов. Перед тим, як розпочати навчання друкарству, учні мали засвоїти програму початкової школи і обов'язково вивчити латинь, грецьку та єврейську мови. На цих мовах майбутні книго-торговці та друкарі мусили вміти читати, а на латині – ще й відмінювати імена та дієслова. Франке вважав, що за допомогою цих знань учням буде легше оволодіти цими професіями [4, с 174].

Із друкарським центром „Сирітського Дому» було пов'язано видавництво газет. 27 липня 1703 р. Франке отримав дозвіл на газетний друк. Через брак кваліфікованих друкарів перший газетний номер вийшов лише 25 червня 1708 р. До цього часу газетні друковані статті замінялися рукописною кореспонденцією, яка була конфіденційною та доставлялася лише певному колу осіб. Така кореспонденція надсилалася поштою і складалася не більше, ніж із 40 примірників. З 1709 р. рукописна кореспонденція більше не надсилалася. 25 червня 1708 р. вийшов перший номер „Галльської газети», яка починаючи з 1709 p., отримала назву „Привілегійована галльська газета». Редактором газети був кандидат юриспруденції Г. Вольф. Новини, які друкувалися у газеті, надходили з великих газет Німеччини та з-за закордону: Амстердама, Роттердама, Лондона, Гамбурга, Нюрнберга, Франкфурта, Берліна, Вроцлава, Венеції, Шафгаузената Відня. Джерелом інформації служили також численні листи, які Франке отримував із Скандинавії, Угорщини, Російської імперії, Америки, Англії, Африки, Індії.

Через газетні статті Франке сподівався впливати на суспільство. Так, у листі до свого друга Д. Герншміда, в якому Франке бачив свого послідовника, він писав, що газета має сіяти добре та сприяти поширенню Царства Божого [6, с 78]. Газета поширювалася в основному у центральній Німеччині. У 1730 р. її тираж складав 370 примірників. У 1728 р. газета приносила прибуток 6729 талерів, хоча ніколи по-справжньому не була надто успішною.

Біблійне товариство, засноване бароном К. Канштайном, було інституцією, що тісно контактувало із друкарським центром. Метою цього товариства було забезпечення народу якомога дешевшими Бібліями. Товариство мало також готувати служителів церкви та місіонерів. Як знавець біблійних текстів мовою оригіналу Франке не раз відмічав, що переклад Біблії, здійснений М. Лютером з єврейської та грецької мов, не завжди відповідав змісту оригіналу. Неодноразово він також помічав, що священнослужителі прагнули поліпшити біблійний переклад Мартіна Лютера. Це підштовхнуло Франке до випуску щомісячної газети під назвою „Біблійні спостереження». З Біблійним товариством був пов'язаний друк Біблії і Нового Заповіту та їх поширення. Біблійне товариство проіснувало у Галле до 1938 р., на сьогодні його діяльність перенесена до Берліна, де воно продовжує своє фунціонування під назвою Головне Євангельське Біблійне товариство. Як найстарішому Біблійному товариству Німеччини, у 1883 р. йому було надано право на друк пробної Біблії, яка містила виправлення до перекладу Мартіна Лютера.

Біблійне товариство розглядало Біблію в перекладі Лютера не тільки як релігійний, але й як мовнотворчий твір, зміст якого оберігає від гріха, та одночасно сприяє отриманню знань. Тому саме друку Біблії приділялася значна увага. Але для забезпечення дешевого друку, необхідно було придбати нову сучасну техніку. В Голландії на початку XVIII ст. почали друкувати методом „застиглого» речення, але введення такої техніки потребувало значних матеріальних витрат. К. Канштайн мав намір надрукувати до 600 000 Біблій. Сам Канш-тайн пожертвував для цієї справи чимало коштів, від інших осіб було отримано 11 285 талерів [1, с 212]. Власну друкарню товариство отримало лише у 1735 р. До цього друкарські роботи виконувались у друкарні Ш. Орбана у Галле. У 1712 р. вийшла перша друкована продукція, за рік було надруковано 100 000 Нових Заповітів в середньому по 2 гроші за один примірник.

Після смерті К. Канштайна керівником Біблійного товариства став А. -Г. Франке, а безпосередньо товариством опікувався Й. Грішов, який ще за життя К. Канштайна був інспектором цієї інституції. Кожний дирекор „Сирітського Дому» був одночасно і керівником біблійного товариства. Особливо позитивну оцінку діяльність товариства мала у англо-американських країнах.

Висновок. Заснування друкарського центру при „Сирітському Домі» Августа Франке стало позитивним явищем у розвитку друкарської справи у Німеччині. Завдяки видавництву біблійної літератури, наукових творів та газет друкарській центр „Сирітського Дому» сприяв підвищенню рівня духовності, освіченості та інформованості населення.