Функції податків

поставки (у тому числі аптечними закладами) зареєстрованих та допущених до застосування в Україні лікарських засобів та виробів медичного призначення за переліком, що щорічно визначається Кабінетом Міністрів України до 1 вересня року, попереднього звітному. Якщо у такий строк перелік не встановлено, діє перелік минулого року;

поставки путівок на санаторно-курортне лікування та відпочинок на території України фізичних осіб віком до 18 років;

- надання послуг з перевезення осіб пасажирським транспортом (крім таксомоторів) у межах населеного пункту, тарифи на які регулюються органом місцевого самоврядування відповідно до його компетенції, визначеної законом та інші.

В ст. 6 Закону наводяться ставки ПДВ. На сьогоднішній день є дві ставки податку: 20% і нульова ставка.

Об'єкти оподаткування, визначені статтею З Закону, за винятком операцій, звільнених від оподаткування, та операцій, до яких застосовується нульова ставка згідно з цим Законом, оподатковуються за ставкою 20 відсотків.

При експорті товарів та супутніх такому експорту послуг ставка податку становить «0» відсотків до бази оподаткування.

У тому числі за нульовою ставкою оподатковуються операції з:

поставки для заправки або постачання морських (океанських) суден,

поставки для заправки або постачання повітряних суден,

поставки для заправки (дозаправки) та постачання космічних кораблів, а також супутників;

поставки резидентами авто товарів власного виробництва за інвестиційною програмою, затвердженою програмою КМУ.

Нульова ставка податку не застосовується, якщо товари (супутні послуги), що експортуються, звільняються від оподаткування згідно з пунктом 5. 1 (крім підпунктів 5. 1. 2, 5. 1. 7) та пунктом 5. 2 статті 5 Закону «Про ПДВ».

 

 

Згідно Закону України “Про плату за землю” вiд 03. 07. 1992 № 2535-XII, поточна редакцiя вiд 17. 08. 2010, об'єктом плати за землю є земельна ділянка, а також земельна частка (пай), яка перебуває у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, а суб'єктом плати за землю (платником) є власник земельної ділянки, земельної частки (паю) і землекористувач, у тому числі орендар (стаття 5).

Власники землі та землекористувачі сплачують земельний податок з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою. У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою податок сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році (ст. 15 Закону).

Ст. 55 Закону № 380 установлено, що земельний податок сплачується щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця. Наприклад, за квітень поточного року підприємство повинне сплатити земельний податок у 30-денний термін, тобто не пізніше 30 травня. Це не стосується громадян і виробників сільськогосподарської і рибної продукції, що сплачують земельний податок рівними частинами в два терміни – до 15 серпня і 15 листопада.

Відповідно зі ст. 13 Закону № 2535 підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру, що ведеться органом земельних ресурсів. Юрособи самостійно обчислюють суму земельного податку. Для цього необхідно мати довідку, що видається органом земельних ресурсів про грошову оцінку земельної ділянки 1. У довідці вказується коефіцієнт функціонального використання земельної ділянки, розмір якого залежить від виду економічної діяльності суб’єкта господарювання. При заповненні форми Розрахунку земельного податку 2 на 2003 рік, платники самостійно проставляють суму земельного податку, яку вони повинні платити щомісяця, розбивши річну суму податку на 12 рівних частин і тим самим визначають щомісячні суми податкового зобов’язання. При розрахунку необхідно застосовувати коефіцієнти індексації грошової оцінки землі 3 і ставки земельного податку. Для земель сільгосппризначення, що знаходяться в межах і за межами населених пунктів, і грошова оцінка яких проведена, ставки земельного податку, встановлені Законом № 2535, не змінюються, а індексується лише грошова оцінка. Для земельних ділянок, грошову оцінку яких не встановлено, індексуються саме ставки земельного податку. Це визначено останнім абзацом ст. 7 Закону № 2535 і підтверджене ст. 55 Закону № 380.

Подання розрахунку, як і сплата земельного податку, здійснюється по місцезнаходженню земельної ділянки. Тому в Зведеному розрахунку суми земельного податку на відповідний рік вказується назва податкового органа, у якому юридична особа узята на облік як платник податків, а також назва податкового органа по місцезнаходженню земельної ділянки, якому безпосередньо подається розрахунок.

Термін подачі Розрахунку земельного податку для власників землі і землекористувачів установлений до 1 лютого поточного року.

До Зведеного розрахунку можуть додаватися наступні документи (форми звітності) :

1. – «Відомості про наявність документів на землю»;

2. – «Звіт про пільги на земельний податок»;

3. – «Розрахунок суми земельного податку на земельні ділянки сільськогосподарського призначення»;

4. – «Розрахунок суми земельного податку на земельні ділянки населених пунктів, яким встановлено грошову оцінку»;

5. – «Розрахунок суми земельного податку на земельні ділянки населених пунктів, яким не встановлено грошову оцінку»;

6. – «Розрахунок суми земельного податку на земельні ділянки несільськогосподарського призначення за межами населених пунктів».

Додаток 1 до Розрахунку є обов’язковим для всіх платників податків. Додаток 2 надається власниками землі і землекористувачами, що мають пільги щодо сплати земельного податку. При наявності таких пільг у додатку 2 «Звіт про пільги» вказують назву, номер і дату прийняття документа, на підставі якого надана пільга, розмір пільги і термін її дії, а також суму пільги. Додатки 3-6 подаються в залежності від наявності земельних ділянок відповідної категорії і від того, встановлена чи ні їх грошова оцінка. Працівник органа державної податкової служби перевіряє наданий платником податків Розрахунок, ставить дату перевірки цього Розрахунку і підпис.

За несвоєчасно поданий розрахунок по земельному податку відповідно пп. 17. 1. 1 п. 17. 1 ст. 17 Закону № 2181, платник податків платить штраф у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожне таке неподання або затримку. За порушення термінів сплати земельного податку власники і землекористувачі платять штрафи і пеню згідно зі ст. 16-17 Закону № 2181.

У випадку, якщо за даними документальних перевірок результатів діяльності платника податків, податковий орган самостійно донараховує суму зобов’язання по земельному податку, такий платник податків повинен сплатити штраф у розмірі 5% від суми недоплати.

Перелік суб’єктів, які звільняються від сплати земельного податку, наводила ст. 38 Земельного кодексу України від 18 грудня 1990 р., що втратив чинність. Стаття 12 Закону про плату за землю цей перелік значно розширила. З метою уник-нення подібних неузгодженостей новий ЗК України не містить переліку суб’єктів, що мають пільги зі сплати земельного податку, а вводить відсилочну норму, згідно з якою плата за землю справляється відповідно до закону (ст. 206 ЗК України).

У оподаткуванні земельним податком є й винятки, зокрема, не справляється плата за земельні ділянки, в межах граничних норм, встановлених Земельним кодексом України, інвалідів I і II груп, громадян, які виховують трьох і більше дітей, та громадян, члени сімей яких проходять строкову військову службу, пенсіонерів, а також інших осіб, які користуються пільгами відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», громадян, яким у встановленому порядку видано посвідчення про те, що вони постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

 

 

Закон України «Про систему оподаткування» вiд 25. 06. 1991 № 1251-XII, поточна редакцiя вiд 16. 06. 2010.

Закон України «Про плату за землю» вiд 03. 07. 1992 № 2535-XII, поточна редакцiя вiд 17. 08. 2010.

Земельний кодекс України вiд 25. 10. 2001 № 2768-III, поточна редакцiя вiд 30. 10. 2010.

Закон України «Про податок на додану вартість» вiд 03. 04. 1997 № 168/97-ВР, поточна редакцiя вiд 24. 07. 2010.

Закон України “Про оподаткування прибутку підприємств” вiд 28. 12. 1994 № 334/94-ВР, поточна редакцiя вiд 12. 10. 2010.

Атаманчук О. В. Регулююча функція податків та регуляторний потенціал податковоїсистеми // Економіка та держава. – 2008. – № 10. – С. 26-29

Білик М. Д., Золотько І. А. Податкова система України. – К. : КНЕУ, 2000. – 190 с.

Василик О. Д. Податкова система України: Навч. посібник. – К. : Поліграфкнига, 2005. – 447 с.

Гега П. Т., Доля Л. М. Основи податкового права. – К. : Знання, 2003. – 303 с.

Ковальчук К., Рева Т. Функції податків та їх реалізація в податковій системі України // Вища школа. – 2008. – № 3. – С. 70-83.