Ґендерна компонента сучасного українського суспільства (соціально-філософський аспект)

Розділ третій “Ґендерна компонента соціальної стратифікації сучасного українського суспільства” містить ґендерний аналіз маніпуляції суспільною свідомістю та механізми, за допомогою яких здійснюється формування ґендерних розбіжностей у сучасному українському суспільстві з метою збереження патріархальної суспільної ієрархії.

У першому підрозділі “Ґендерномарковані межі сучасного українського соціуму” досліджуються ґендерні аспекти змін, що відбулися в українському суспільстві пострадянського періоду. Аналіз наведених статистичних даних свідчить про негативні тенденції, що намітились у ґендерній системі українського суспільства, що у свою чергу веде до кризових станів в українському майбутті. Недооцінка впливу ґендерних чинників на суспільний розвиток призводить до суспільних деформацій, пов’язаних із невідповідністю традиційного бачення жорсткої диференціації чоловічих та жіночих ролей суспільним потребам. Оскільки, у часи суспільних трансформацій, в основі яких лежить невідповідність способу виробництва соціальним потребам, гостро постає дефіцит людських ресурсів, активізуються патріархальні тенденції зведення жінок до репродуктивної сфери.

Низьку ефективність сучасної ґендерної політики, спрямованої на подолання ґендерного дисбалансу у професійно-трудовому секторі зумовлено, насамперед тим, що закриття допуску жінок до тих чи інших видів робіт визначається типом організації ґендерної системи та її формою, зокрема існуванням явних та прихованих форм дискримінації. Так, за комплементарної форми патріархального типу, до якого належить сучасне українське суспільство, дискримінація носить завуальований характер. Намагання подолати ґендерний дисбаланс, торкаючись ґендерної системи лише поверхово, без глибинних змін у масовій свідомості, за допомогою паліативних заходів у нормативно-правовій сфері у суспільстві залежному від патріархатних стереотипів, де на рівні масової свідомості укорінені переконання щодо біологічної детермінованості ґендерних розбіжностей, не призводять до позитивних результатів. Трагічне протиріччя між прагненням досягти суспільного добробуту та засобами і методами, що здійснюються задля цього, відбивається у невизначеності щодо оцінки та сприйняття суспільних норм аж до суспільної аномії, проникненням та поширенням кримінальної субкультури у всі сфери суспільного життя, що посилює ґендерний дисбаланс.

У другому підрозділі “Шляхи подолання ґендернодетермінованих суспільних деформацій та пов’язаних із цим втрат інтелектуального потенціалу” з’ясовано, що на сьогодні в Україні під виглядом “повернення до традицій” деформується масова свідомість: впроваджуються викривлені форми світобачення, формується неадекватне сприйняття соціальної реальності та схвалюється ірраціоналізація світогляду. Сучасні шляхи розв’язання гендерних проблем є неефективними, оскільки, з одного боку, вимоги, що їх ставить патріархат до жінок, передбачають, що жінки є частиною суспільства, у якому їх формують, з іншого, - жінки витіснені з владних структур, які формують ці вимоги, поширюють їх і нормативно оформлюють. Між патріархальними установками, суспільними очікуваннями та інтересами самих жінок існують кардинальні розбіжності, які актуалізуються та загострюються у процесі їх нав’язування і набувають характеру непримиренних протиріч у соціальній практиці.

Оскільки непродуктивно організовані, статевотипізовані суспільні відносини покликані штучно стримувати суспільний прогрес, який неминуче призвів би їх руйнування та знищення, патріархат здебільшого використовує підміну статевих розбіжностей ґендерними конструктами. Етапами патріархального перетворення сутності статевих розбіжностей у їх суспільну значимість є: розрізнення на основі статі; абсолютизація відмінностей; конструювання ґендерних розбіжностей та характеристик і міфологізація рольового статусу. Доведено, що процес формування ґендерних розбіжностей у масовій свідомості має складну структуру і зрощений з типом організації ґендерної системи, що призводить до поширення ідеології патріархату на всіх рівнях масової свідомості. На рівні світовідчуття у пересічного загалу формується позитивне емоційне підкріплення або байдужість до певних аспектів суспільної реальності. На рівні світосприйняття формується опозиційність: жіноче та чоловіче сприймаються як два різних світи. На рівні світобачення деформація суспільної свідомості закріплюється.

Третій підрозділ “Методологічні та ідеологічні аспекти застосування ґендерного підходу у вищій освіті” має практичне спрямування, оскільки реальна інтегрованість ґендерного паритету до всіх сфер життя неможлива без змін у сфері вищої освіти.

Від ґендернодетермінованих інтелектуальних втрат страждає все суспільство, а не лише жінки – значна частина людського капіталу втрачається з причини оманливої спокуси паразитарного способу життя. Найбільш сприятливим для патріархального статеводиференційованого устрою, є збереження у масовій свідомості ґендерних стереотипів мислення, за допомогою “хибної свідомості”, не здатної до рефлексії та усвідомлення необхідності виходу за межі замкненого кола відтворення ґендерної нерівності.

Доведено, що впровадження ґендерних програм до вищої професійної, зокрема технічної, освіти є механізмом реальної здатності забезпечення ґендерного паритету у суспільстві та подолання сексистських упереджень стосовно жінок у науці як традиційно чоловічій сфері діяльності. Освіта є специфічною формою діяльності і може засновуватись на ієрархії локальних цінностей певної соціальної групи (патріархатних цінностей домінуючої чоловічої частини), яка поширюється на всю панівну нормативну систему суспільства. Щоб досягти успіху у техніці, жінці, порівняно з чоловіками, доводиться долати значно більші перешкоди соціального характеру. Особливо стійкі ґендерні упередження стосовно жінок у секторі комп’ютерних та інформаційно-комунікативних технологій. Заклади вищої освіти мають високу соціальну значимість у формуванні ґендерної культури молоді, зокрема для побудови комунікативної моделі, яка відповідає цінностям та потребам суспільства. ВНЗ формують авангард науки і мають долати негативний вплив засобів масової