Гендерні дослідження в контексті постнекласичної раціональності

Таким чином, хоча важливі проблеми епістемологічного, методологічного та соціокультурного характеру в предметі гендерних досліджень вивчались, загальна приналежність їх до постнекласичної раціональності, їх специфіка в означеному аспекті, що виявляється в пізнавальному, методологічному та аксіологічному вимірах, не досліджувалась.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконувалась в межах досліджень, які проводить кафедра філософії та методології науки філософського факультету в рамках комплексної наукової програми Київського національного університету імені Тараса Шевченка „Наукові проблеми сталого державного розвитку України” НДР № 06БФ041-01 „Філософія та політологія в структурі сучасного соціогуманітарного знання”.

Мета і завдання дослідження: мета полягає в осмисленні гендерних досліджень у контексті постнекласичної раціональності як системи знань, епістемологічних і методологічних практик та сукупності ціннісних настанов.

Для досягнення мети було сформульовано такі завдання:

проаналізувати змістовну багатоманітність гендерних досліджень з точки зору контекстуальної визначеності розуміння людини;

дослідити особливості гендерних досліджень з точки зору їх відповідності постнекласичній раціональності;

вивчити специфіку структурної організації гендерних досліджень як постнекласичної міждисциплінарної галузі та властиві їй методології;

розкрити соціокультурні можливості гендерних досліджень в утвердженні ціннісних настанов постнекласичної раціональності.

Об’єкт дослідження — гендерні дослідження.

Предмет дослідження — постнекласичні пізнавальні, методологічні та аксіологічні можливості гендерних досліджень.

Методологічна основа дослідження. Для реалізації мети базовою стала концепція постнекласичної раціональності, яка дозволила проаналізувати гендерні дослідження як складну систему з урахуванням нелінійних процесів, які притаманні як суспільству, так і власне гендерним дослідженням. З урахуванням мети, специфіки об’єкта та предмета використовувалися такі методи та підходи. Порівняльний метод застосовувався при співставленні різноманітних течій та напрямів гендерних досліджень. Системний метод дозволив розглянути формування гендерних досліджень як систему взаємопов’язаних рівнів. Історичний підхід використовувався при розгляді ціннісних аспектів гендерних досліджень.

Наукова новизна отриманих результатів. У дисертаційному дослідженні обґрунтовано концепцію, в якій специфіка гендерних досліджень, що виявлена в епістемологічному, методологічному та ціннісному аспектах, дозволяє репрезентувати їх як галузь постнекласичної раціональності, необхідної для формування сучасного філософського образу людини як багатовимірної сутності. Серед одержаних у дисертаційному дослідженні нових наукових результатів наступні виносяться на захист:

показано, що гендерні дослідження багатовекторні та представлені сукупністю відносно самостійних напрямів. Основні характеристики означених досліджень, такі як варіативність предметної сфери, розуміння гендеру в багатьох контекстах, які залежать від норм і правил соціокультурної визначеності людської статі, усвідомлення значущості гендеру в осмисленні сутності людини — це вияви постнекласичної раціональності;

встановлено, що особливості організації та розвитку гендерних досліджень як наукової галузі дозволяють говорити про їх відповідність саме постнекласичному типу наукової раціональності. Виокремлено такі постнекласичні характеристики галузі: по-перше, їх об’єкт — складні людиновимірні системи та складні суспільні взаємодії (враховуються не лише статеві характеристики людини, а й культурні, релігійні етнонаціональні); по-друге, суб’єкт істотно впливає на об’єкт дослідження, обидва є складними системами, що самоорганізуються; по-третє, ціннісні складові, моральні принципи впливають на розуміння майже всіх характеристик людини в гендерних дослідженнях;

виявлено міждисциплінарність гендерних досліджень, що характеризує їх як постнекласичні. Вона здійснюється на трьох взаємопов’язаних рівнях: на практико-емпіричному встановлюється варіативність предмета та фіксується ідеологічна спрямованість досліджень, яка впливає і на інші рівні. Теоретичний рівень не усталений, оскільки міждисциплінарність гендерних досліджень потребує побудови багатовимірної теорії–моделі для опису суспільства. Методологічний рівень, що є своєрідною рефлексією над практико-емпіричним і теоретичним, репрезентує багатоманітність методологічних схем і підходів, яка пов’язана з варіативністю предмета, понятійного апарату та норм дослідження;

показано, що ціннісні орієнтації, які внутрішньо притаманні гендерним дослідженням як галузі постнекласичної науки, зумовлені їх спрямованістю на пізнання людини в її різноманітності — як єдності загального та особливого, суспільного та особистісно-індивідуального. Потреба в модифікації цінностей техногенного суспільства призводить до введення в смислові контексти загальнолюдських орієнтацій ґрунтовних цінностей гендерного мислення. Так, етика турботи, перетворюється з власне „жіночої етики” в етику загальнолюдських взаємин, яка включає вимогу відповідальності, турботи, толерантності в спектр моральних імперативів, що діють на практиці.

Теоретичне та практичне значення одержаних результатів. Теоретичне та практичне значення дослідження розкривається через новизну одержаних результатів. Зокрема, аналіз міждисциплінарної організації гендерних досліджень показує шляхи до інтеграції різних галузей гуманітарних наук, до комплексного вивчення людини та збагачення методології сучасної науки новими підходами. Матеріал дослідження може бути використаний для підготовки спецкурсів і нормативних курсів із гендерних досліджень, філософії науки та методології соціальних досліджень.

Апробація результатів дисертації. Основні положення та висновки дисертації обговорювались на науково-теоретичних семінарах кафедри філософії та методології науки Київського національного університету імені Тараса Шевченка, а також були оприлюднені на щорічних міжнародних конференціях філософського факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка “Дні науки —2005”, “Дні науки —2006”, “Дні науки —2007”.

Публікації. Основні положення дисертаційного дослідження відображено у 3 статтях у фахових наукових виданнях із філософії, затверджених ВАК України, та тезах 3 виступів на наукових конференціях.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел, що містить 157 найменувань (з них 29 іноземною мовою). Обсяг основного тексту дисертації становить 163 сторінки.

 

 

У вступі обґрунтовується актуальність теми дослідження, окреслено його джерельну базу та ступінь розробки, визначено об’єкт, предмет, мету і завдання дослідження, сформульовано наукову новизну отриманих результатів,