Генетично модифіковані організми – міфи та реалії

Поведінку збалансованого генотипу при введенні чужорідних генетичних елементів не завжди можна прогнозувати. Можливі наслідки масованої атаки навколишнього середовища сильними промоторами – такими, як промотор з вірусу тютюнової мозаїки, та генами стійкості до антибіотиків і гербіцидів теж невизначені. Дуже небезпечною для довкілля є можливість передачі ГМ-рослинами генів стійкості до гербіцидів диким родичам (через запилення чи іншим шляхом) Це може привести до появи «супербур'янів», стійких до гербіцидів[3].

Небезпека – наявність у складі продуктів харчування та кормів для тварин ГМ-рослин, призначених для продукування матеріалів для фармакології, хімічної промисловості тощо.

На якій стадії випробувань перебувають генетично модифіковані продукти в Україні, швидше за все, не може сказати ніхто. Використання ГМ-компонентів вітчизняним законодавством не регулюється. Але, на наш погляд, на кожний ГМ-компонент, що входить до складу харчових продуктів, треба мати повну інформацію аж до описів патентів, використаних під час конструювання ГМО, дані про наявність диких родичів на території держави, про країни, де ці агрокультури вже випробовувалися, повні дані токсикологічних випробувань тощо. Без такої інформації ввезення ГМ-продуктів являє собою загрозу національній безпеці. Ні в Законі України «Про якість та безпеку харчових продуктів і продовольчої сировини», ні в Законі «Про державне регулювання імпорту сільськогосподарської продукції», яків жодному з документів санітарної служби МОЗ України, Прикордонної державної інспекції з карантину рослин та Департаменту ветеринарної медицини немає термінів «ГМО», «трансгени», «ГМ-продукти». У Росії вже створено методичну та нормативну базу контролю ГМ-продуктів. Згідно з Федеральним законом «О государственном регулировании в области генноинженерной деятельности» трансгенна продукція повинна пройти сертифікацію «с указанием полной информации о методах получения й свойствах данного продукта». Дозволено використання в агрокультурі генетичне модифікованих картоплі, сої, кукурудзи та цукрового буряку.

Враховуючи те, що обговорюваний предмет найближчим часом може викликати соціальну напругу та конфлікти, доцільно створити одну або кілька лабораторій генетичної експертизи харчових продуктів у рамках Держспоживстандарту України. Контроль ГМ-компонентів у харчових продуктах здійснюється за допомогою полімеразної ланцюгової реакції та імуноферментного аналізу. Вартість обладнання складає близько 20 тис. дол. США. Вихід з такого становища може полягати в придбанні аналогічного обладнання російського виробництва, що коштує в кілька раз дешевше. У Росії генетична експертиза продуктів монополізована МОЗ РФ, що не сприяє довірі громадських організацій і засобів масової інформації до результатів досліджень. Випробувальні лабораторії Держспоживстандарту України в своїх внутрішніх нормах функціонування вже заклали принципи відкритості та боротьби за довіру клієнта, яким може бути і громадська організація[1].

 

 

Складний, тривалий і багатофакторний процес – саме так оцінюємо сьогодні шлях до збалансованого розвитку. Цей процес зачіпає фактично весь комплекс внутрішніх проблем розвитку країни, в тому числі й тих, що стосуються розвитку громадянського суспільства. Якщо біобезпека виходить сьогодні на один рівень з національною безпекою України, то це дуже серйозна проблема, яку слід розв'язувати, а не замовчувати.

Відповідність розвитку території принципам збалансованого розвитку оцінюється через такі складові: економіка, соціальний розвиток, екологія, управління територією, законодавство. Якщо розглянемо їх через призму використання ГМО, накопичення токсичних відходів, радіаційне забруднення, то все це негативно діє на будь-які організми, і на людський в тому числі, й загрожує змінами, хворобами та зникненням. Це, в свою чергу, суперечить принципам збалансованого розвитку.

З огляду на ситуацію, що склалася, слід:

Поширювати інформацію стосовно ГМО. Важлива роль у цьому належить громадським організаціям.

Проводити наукові дослідження у сферах застосування ГМО.

Відмовитися від практики запровадження генетично змінених сортів сільськогосподарських культур.

Контролювати поширення продуктів харчування, які містять ГМО, що мають здійснювати місцеві органи влади.

Законодавчо врегулювати екологічне маркування.

Заборонити на державному рівні ввезення продуктів харчування, які містять ГМО.

Запровадити інші дієві заходи.

Сьогодні місцева влада є відповідальною за такі заходи з охорони довкілля на підвідомчій території: забезпечення жителів якісною питною водою; поводження з твердими відходами; контроль за поширенням небезпечних речовин (у тому числі ГМО) ; очищення стічних вод; охорона й підтримка

зелених зон; планування та контроль за використанням земельних ресурсів; освіта громадян з екологічних питань; контроль за забрудненням атмосферного повітря, викидами зі стаціонарних та пересувних джерел забруднення.

Але часто трапляється так, що представники місцевих органів влади не лише не знають про свою відповідальність, а й грубо порушують природоохоронне законодавство, тим самим ігноруючи інтереси територіальної громади. Активна громадськість здатна перевірити, як місцева влада здійснює контроль за поширенням небезпечних речовин, та поінформувати про це місцеве населення.

В умовах сталого розвитку одну з ключових ролей відіграє територіальна громада, яка сама виявляє екологічні проблеми і розв'язує їх заради свого існування. Важливо, щоб у громаді була людина (лідер) чи група людей (громадська екологічна організація), що допомагає громаді визначити її потреби, владнати конфлікти, дати оцінку реального стану справ у житті громади та вибрати шляхи поліпшення життя.

У складних соціально-економічних умовах основна частина населення не замислюється над корисністю чи шкідливістю продуктів харчування, а лише над тим, щоб можна було їх придбати і при цьому вкластися у скромний сімейний бюджет.

Інформація про ГМО громадськості або невідома, або її надто мало.

Важливим питанням для громади в умовах збалансованого розвитку є одержання, аналіз та використання інформації з екологічних питань. В цьому напрямі є позитивний досвід неурядових організацій, які одним з пріоритетів своєї громадської діяльності обрали екологічне просвітництво населення, представників громад. Через неформальну екологічну освіту населення одержує інформацію про свої екологічні права та обов'язки, про шляхи розв'язання екологічних проблем, про вплив довкілля на здоров'я, про досвід інших громад.

Інформаційно-пропагандистська робота, що здійснюється багатьма НУО відповідно до Оргуської конвенції, спрямована на підвищення обізнаності громадян про екологічні проблеми, причини їх виникнення, наслідки та шляхи подолання. Система інформування населення з екологічних питань з боку держави та державних органів залишає бажати кращого.

Екологічна політика в Україні у сфері інформаційного забезпечення територіальних громад в умовах збалансованого розвитку або зовсім відсутня, або неефективна. Тому необхідно використовувати позитивний досвід громадських організацій екологічного спрямування, зокрема:

Поширення інформації через інші організації («Просвіта», спілка підприємців).

Підготовка інформаційних матеріалів для представників державних органів влади та місцевого самоврядування, для працівників сільського господарства, для працівників закладів освіти і культури.

Підготовка та поширення прес-релізів для ЗМІ та через Інтернет.

Проведення роз'яснювальної та просвітницької роботи серед населення (публічні лекції, просвіта за участю волонтерів з числа активної молоді) [4].

 

 

Всі погодяться, що ГМО продукти шкодять нашому здоров’ю і називають їх проблемою 21 сторіччя. Але мало хто знае що ці монстри мають двоякий характер.

Учені вашингтонського Університету вивели сорт ГМО-тополі, яка може деструктуризовувать певні промислові отрути, отруйні викиди, переробляючи їх в нешкідливі речовини. Застосування рослинного світу для боротьби з отруєнням природи, називається фітоочисткою.

Лабораторні випробування визначили, що генетично модифіковані тополі в 100 разів ефективніше абсорбують з ґрунту трихлоретилен, ніж природні тополі. ГМО-дерева також можуть витягати токсини з повітря і переробляти їх в безпечні метаболіти усередині листя.

Також в Англії навчилися розводити трансгенних курей, яйця яких мають важливе медичне значення. Річ у тому, що протеїни яєць цих птахів йдуть на виготовлення препарату, здатного вилікувати злоякісні пухлини.

Та чи ці позитивні властивості ГМО зможуть перекрити той пагубний вплив на здоров’я нашої нації та майбутніх поколінь? Адже за дослідженнями виявлено, що у щурів, що харчуються ГМ-соєю, гине більш 50% щурят. Часто ГМ-сою використовують для виробництва ковбаси... А Ви як вважаєте, хто більш живучий: щур чи людина?

Тому, на мою думку слід обережно використовувати здобутки науки та техніки, адже в се в цьому світі має двоякий характер…Так ГМО може врятувати нас від забруднення атмосфери, вилікувати від лейкемії та вирішити проблему палива, котра є досить актуальною та гострою в наш час.

 

 

Генетична модифікація передбачає вбудову або зміну генів організму, наслідком чого стає поява потрібної ознаки.

Генно модифіковані продукти є важливі для вирішення продовольчих програм.

Можливими є негативні наслідки через виникнення стійкості до антибіотиків – єдиної дієвої зброї, яку застосовує людина для боротьби з інфекціями.

Безумовно, генетичне модифіковані організми – величезне досягнення теперішнього часу.

Вплив на організм людини досконало не вивчений. Тому не можливо з впевненістю зазначити корисність чи шкоду даних організмів, адже тільки якщо у третього покоління споживачів не з'являться зміни на генетичному рівні можна з упевненістю говорити, що ГМО безпечне і є вирішенням продовольчої проблеми планети.

 

 

1. М. Дильовий, кандидат біологічних наук, провідний мікробіолог Івано-Франківського ДЦСМС. Матеріал передрукований з журналу „Стандартизація. Сертифікація. Якість”. www.lol.org.ua 

2. www.greenparty.ua

3. Новини генетики. – К., 2012 Генна інженерія в ХХІ столітті: перемога чи поразка людства? – К., 2013.

4. Всеукраїнська екологічна ліга, 01033, м. Київ, вул. Саксаганського 30-В. офіс 33. А5В-ШІУ5: Биологическая, продуктовая и зкологическая безопасность (персональна інтернет-розсилка Загальнонаціональної Асоціації генетичної безпеки, РФ), березень-липень 2012.

5. Блюм Я. Б., Негрецький В. А., Ємець А. І. та ін. Огляд стану провадження та дослідження біотехнологій і біобезпеки в Україні та країнах субрегіону. – Проект ЮНЕП-ГЕФ: «Розробка національної рамкової структури біобезпеки для України». – К., 2013. – 82 с.

6. За матеріалами, наданими Науково-дослідним центром випробувань продукції та Укрметртестстандарт. Прес-конференція «Маєш знати, що вживати – проблема генетично модифікованих організмів в Україні -реальність сьогодення». К, 2011.

7. Галина МИЦЬ «Високий Замок» – інтернет версія. 8. www.ep98.dp.ua