Предмет:
Тип роботи:
Лекція
К-сть сторінок:
17
Мова:
Українська
виняткових випадках (війни, катастрофи, стихійні лиха тощо);
Механізм дії розподільчої функції фінансів вміщує наступні етапи:
Первинний розподіл — розподіл вартості ВВП, доходів підприємств і формування первинних доходів суб'єктів, зайнятих у створенні ВВП.
До первинних доходів належать:
- зарплата — для фізичних осіб;
- прибуток — для юридичних осіб;
- надходження від використання державних ресурсів — для держави.
Але первинні доходи ще не утворюють суспільних грошових фондів, достатніх для розвитку пріоритетних галузей народного господарства, забезпечення обороноздатності країни, задоволення матеріальних та культурних потреб населення. Необхідним є подальший розподіл або перерозподіл національного доходу.
Перерозподіл національного доходу пов'язаний з міжгалузевим та територіальним перерозподілом коштів в інтересах найбільш ефективного та раціонального використання доходів та накопичень підприємств та організацій; наявністю поряд з виробничою невиробничої сфери, де національний дохід не створюється (освіта, охорона здоров'я, соціальне страхування та соціальне забезпечення, управління); перерозподілом доходів між різноманітними соціальними прошарками населення. Він полягає у створенні і використанні вторинних доходів (централізованих фондів) за рахунок розподіленої вартості.
Його необхідність пов'язується із:
- утриманням невиробничої сфери;
- забезпеченням держави грошовими коштами для виконання нею своїх функцій.
В процесі перерозподілу утворюється вторинний або похідний дохід. Вторинні доходи необхідні для формування кінцевих пропорцій використання національного доходу.
До вторинних доходів належать:
- загальнодержавні доходи (бюджет, цільові державні фонди, відомчі фонди міністерств і відомств;
- корпоративні доходи (фонди підприємств).
Вторинний розподіл — другий етап перерозподілу в частині формування доходів фізичних осіб, зайнятих у бюджетній (невиробничій) сфері.
У результаті розподілу (первинного і вторинного) та перерозподілу створеної вартості в усіх власників, груп населення утворюються кінцеві доходи, з використанням яких пов'язана заключна стадія руху НД і відтворювального процесу — його споживання.
Отже, реалізація розподільчої функції фінансів загалом виглядає так:
ПЕРВИННИЙ РОЗПОДІЛ → ПЕРЕРОЗПОДІЛ → СТВОРЕННЯ ВТОРИННОГО ДОХОДУ → ВТОРИННИЙ РОЗПОДІЛ
Суб'єктами при фінансовому розподілі виступають держава, підприємства та організації (юридичні особи), населення:
- держава — за правом керуючої структури суспільства і як власник-підприємець;
- юридичні особи – за правом виробників ВВП;
- населення – за правом працівників підприємств, організацій, установ і за правом соціального захисту.
Таким чином, саме через розподільчу функцію реалізується специфічне суспільне призначення фінансів – забезпечення кожного суб'єкта господарювання необхідними йому фінансовими ресурсами.
Контролююча функція фінансів полягає у створенні можливостей для здійснення державного контролю за формуванням та використанням централізованих і децентралізованих фондів грошових ресурсів. Вона зумовлена здійсненням фінансового контролю за розподільчими процесами.
Основу контрольної функції складає рух фінансових ресурсів, який здійснюється як у фондовій, так і в нефондовій формах. Оскільки фінанси охоплюють усе суспільне виробництво, то вони виступають універсальним засобом контролю за виробництвом, розподілом і обігом ВВП. Завдяки контрольній функції фінансів суспільство отримує відомості про те, як складаються пропорції в розподілі коштів, наскільки своєчасно фінансові ресурси надходять у розпорядження різних суб'єктів господарювання, наскільки ефективно вони використовуються тощо.
Об'єктом фінансового контролю є грошові розподільчі процеси при формуванні та використанні фінансових ресурсів на всіх рівнях і ланках народного господарства. Безпосереднім предметом перевірки виступають такі фінансові вартісні показники як прибуток, доходи, рентабельність, собівартість, витрати обігу, податки, відрахування на різні цілі і в різні фонди. Сферою фінансового контролю є практично всі операції, які здійснюються з використанням грошей, а в деяких випадках і без них (бартерні угоди тощо).
Суб'єктами фінансового контролю є особливі органи і організації, що наділені відповідними повноваженнями законодавчих органів влади:
- виконавчі органи управління;
- податкові та кредитні установи;
- страхові організації;
- державні комітети;
- міністерства і відомства;
- відділи місцевих рад народних депутатів;
- фінансові служби підприємств, організацій та установ;
- ревізійні комісії в кооперативних та громадських об'єднаннях;
- аудиторські фірми.
Інструментом реалізації контрольної функції виступає фінансова інформація, що міститься в бухгалтерській, статистичній та оперативній звітності.
Одне з найважливіших завдань фінансового контролю – перевірка чіткого дотримання законодавства з фінансових питань, своєчасності та повноти виконання фінансових зобов'язань перед бюджетною системою, податковою службою, банками, а також взаємних зобов'язань підприємств та організацій із розрахунків та платежів.
4. Фінансові ресурси, їх склад та особливості
Фінансові ресурси — сукупність фондів грошових коштів, які створюються в процесі розподілу, перерозподілу й використання ВВП, перебувають у розпорядженні держави, підприємств та організацій, характеризують стан економіки і мають великий вплив на її розвиток.
За формою утворення фінансові ресурси — це:
- накопичення завдяки господарській діяльності, що відображають первинний розподіл новоствореної вартості. До їх числа належать прибуток, відрахування на соціальні потреби, амортизаційні відрахування;
- ресурси вторинного розподілу й перерозподілу новоствореної вартості. Це також прямі й непрямі податки, доходи від зовнішньоекономічної діяльності, приріст довгострокових вкладів населення тощо.
Фінансові ресурси залежно від рівня, на якому проходить їх формування і використання, поділяють на:
- централізовані. Вони утворюються на рівні держави, окремих адміністративно-територіальних одиниць, галузевих об’єднань. Вони зосереджуються у Державному бюджеті, Пенсійному фонді та у інших державних цільових фондах. Більшість їх утворюється за рахунок доходів підприємств і організацій, надходжень від державного, соціального, майнового та особистого страхування тощо.
- децентралізовані. Вони перебувають у розпорядженні підприємств та організацій.