Генезис і еволюція фінансів. фінансові категорії. фінансова система

Предмет:

Тип роботи:

Лекція

К-сть сторінок:

Мова:

Українська

Оцінка:

фонд соціального захисту населення тощо. Варто відмітити, що по-перше, завдяки державним фінансам держава виступає в ролі виробника і постачальника суспільних товарів та послуг, які ринок надати в принципі неспроможний. Це, в свою чергу, зумовлено розподілом обмежених виробничих чинників між державним і приватним секторами. По-друге, державні фінанси коригують розподіл доходів і майна. Певна їх частка використовується на трансфертні витрати, що попереджує соціально небажані результати функціонування ринку, особливо щодо дітей і людей похилого віку, хворих, інвалідів, малозабезпечених. По суті, їх можна розглядати як джерело соціального споживання, гарант суспільної гармонії. По-третє, державні фінанси спрямовуються на заходи щодо антиінфляційної стабілізації цін, підтримки високого рівня зайнятості, забезпечення соціально-економічного зростання. Це дає підстави визнавати за ними роль своєрідного регулятора макроекономічних коливань.

Фінанси підприємств визначають як сукупність грошових ресурсів, що забезпечують процес відтворення на підприємстві, форм і методів їх утворення та витрачання. До них належать фінанси різноманітних господарських систем на рівні мікроекономіки (об'єднань, кооперативів, асоціацій, корпорацій тощо). У первинній виробничій структурі вони набувають форм основного, оборотного капіталу і прибутку, амортизаційних відрахувань. Фінанси підприємств є базовою підсистемою, оскільки завдяки їм створюється внутрішній національний продукт, при розподілі якого формуються фінанси держави і фінанси населення.

Фінанси населення функціонують у вигляді фондів, що формуються у громадян з їхніх доходів, отриманих за рахунок трудової, господарської, підприємницької та іншої діяльності або у спадщину. Йдеться не про всі гроші, що є у розпорядженні людини, а лише про ті, що надаються в кредит іншій фізичній особі, вкладені у цінні папери або якусь справу, що приносить певний доход. Зрозуміло, що ці грошові фонди використовуються для примноження особистої власності та добробуту.

Особливість фінансів підприємств і фінансів населення полягає в тому, що вони є джерелом ресурсів для державних фінансів і саме на них спрямовані мобілізаційні механізми: податкова система, система страхових і пенсійних відрахувань, рентні, митні та інші платежі. Діє і зворотний зв'язок, коли централізовані державні фінансові ресурси певною мірою повертаються підприємствам і населенню у вигляді капіталовкладень, субсидій, дотацій і витрат соціального характеру.

Внутрішня побудова фінансової системи складається з:

сфер (узагальнена за певною ознакою сукупність фінансових відносин)
ланок (відособлена за певною ознакою частина фінансових відносин)

Виділяють чотири основні сфери фінансової системи:

рівень мікроекономіки – фінанси суб’єктів господарювання (відображає рух грошових коштів підприємства);
рівень макроекономіки – державні фінанси (характеризує діяльність держави);
рівень світового господарства – міжнародні фінанси (відображає перерозподільчі відносини та централізацію ресурсів на світовому рівні);
сфера забезпечення – фінансовий ринок (охоплює кругооборот фінансових ресурсів як специфічного товару).

Можна стверджувати, що кожна ланка фінансової системи є самостійним її елементом, проте ця самостійність відносна всередині єдиного цілісного.

Фінансові системи мають певні характерні риси в контексті функціонування їхніх ланок:

кожна ланка фінансових систем має властиві їй методи мобілізації коштів для створення фондів фінансових ресурсів та свої напрямки й методи їх використання;
між ланками фінансової системи існують тісний взаємозв'язок і взаємна обумовленість, кожна ланка може успішно функціонувати лише при досконалості й ефективності системи в цілому;
кожна ланка фінансової системи є відносно самостійною, має власну специфічну сферу застосування;
фінансова система держави досягає найбільшої ефективності лише тоді, коли відлагоджена та законодавчо закріплена діяльність кожної її ланки;
залежно від факторів, що впливають на організацію фінансів, насамперед на формування й використання фондів фінансових ресурсів, кожна ланка фінансових систем може поділятися на менші підрозділи.

Поділ фінансової системи на окремі ланки — явище об'єктивне, зумовлене потребами економічного розвитку. Структура фінансової системи — динамічна і не може розглядатися в статичному вигляді. У процесі економічного розвитку вона може доповнюватися або деякі її ланки можуть відмирати.

Структура фінансової системи може бути розглянута на прикладі фінансової системи України. Її можна представити за схемою, поданою

на рис. 3.4.

Державні фінанси можна визначити як сукупність фондів фінансових ресурсів загальнодержавного призначення. Основними ланками державних фінансів України є:

Бюджетна система. Її структура визначається Конституцією України та Бюджетним кодексом і залежить від форм державного устрою.
Цільові фонди держави призначені для фінансування певних потреб і видатків держави, які мають особливе значення для економічного і соціального розвитку суспільства. Специфіка цільових фондів полягає у їх цільовому призначенні та чітко визначених джерелах формування.
Державний кредит характеризує відносини, при яких держава виступає позичальником, а кредиторами — юридичні й фізичні особи цієї та інших країн, уряди інших країн, міжнародні організації та фінансові інститути.

Фінанси державного сектора економіки відображають відносини, що характеризують грошові потоки на підприємстві й відображають процеси формування, розподілу і перерозподілу його доходів.

Чільне місце у фінансовій системі посідають фінанси нефінансового сектора економіки, тобто фінанси суб’єктів господарювання. Вони обслуговують створення ВВП як основного джерела фінансових ресурсів.

Виходячи із способів фінансового забезпечення своєї діяльності, розрізняють такі методи господарювання:

комерційний розрахунок. Передбачає відшкодування всіх витрат і отримання прибутку. Комерційні підприємства є основними платниками податків до бюджету.
неприбуткова діяльність. Через систему бюджетного перерозподілу забезпечується фінансування установ невиробничої сфери за рахунок частини вилученої вартості з підприємств, що здійснюють свою діяльність у галузях матеріального виробництва. На принципах неприбутковості працюють, як правило, комунальні підприємства й установи соціального забезпечення. Вони передбачають як власні, так і бюджетні джерела фінансування наданих послуг.
кошторисне (бюджетне) фінансування. Для бюджетних організацій найголовнішою формою фінансування є бюджетні асигнування, що виділяються з відповідного бюджету на підставі планового документа — кошторису.

Сфера міжнародних фінансів відображає:

рівень світового господарства;
обмінні та перерозподільні відносини на світовому рівні;
діяльність на цьому рівні як національних суб'єктів господарювання, так і держави.

Рис. 3.4. Фінансова система України

Міжнародні розрахунки характеризують рух вартості між окремими країнами. Вони базуються на валютному регулюванні, яке полягає у встановлені курсу валют.

Фінанси міжнародних організацій характеризують формування і використання фондів фінансових ресурсів цих організацій. Суб’єкти і характер цих взаємовідносин визначаються статутом тієї чи іншої організації.

Міжнародні фінансові інститути надають фінансову допомогу окремим країнам. Вони здійснюють міжнародний перерозподіл фінансових ресурсів.

Фінансовий ринок — є важливою забезпечуючою сферою, складовою фінансової та економічної систем. Суть відносин у сфері фінансового ринку полягає в купівлі-продажу фінансових ресурсів. Мета фінансового ринку – забезпечити грошовими коштами всю систему ринків.

Фінансовий ринок виступає як:

своєрідна надбудова, через яку координується діяльність усієї фінансової системи;
сполучна сфера, через яку здійснюється рух фінансових ресурсів;
визначальний елемент ринкової економіки, без якого не може працювати весь ринковий механізм, оскільки все починається з фінансового забезпечення діяльності суб'єктів господарювання.

Ринок позичкових капіталів є формою залучення тимчасово вільних коштів на інвестиційні та інші потреби. Ринок кредитних ресурсів, що перебуває у його складі, регулюється за допомогою облікової ставки Національного банку.

Ринок цінних паперів — це мобілізація коштів на потреби господарської діяльності шляхом випуску й реалізації цінних паперів, які є гарантом повернення вкладених коштів і одержання доходу. Усі операції з реалізації цінних паперів здійснюються на фондовому ринку. Існує також позабіржова торгівля цінними паперами. Фонди фінансових ресурсів, мобілізовані на фондових біржах при продажу цінних паперів, суттєво впливають на рівень фінансового забезпечення розвитку економіки, зміцнення фінансового становища держави.

Страхування складає відокремлену, специфічну сферу фінансової системи. Воно є сукупністю фондів фінансових ресурсів, основне призначення яких — покрити втрати, що виникли з непередбачених причин, або фінансового забезпечення заходів, які не були включені в плани фінансування, але є важливими для держави.

Характерні ознаки страхування:

розглядається як один із способів відшкодування за рахунок резервів збитків юридичних і фізичних осіб, спричинених несприятливими обставинами (страховими подіями, ризиками);
відображає відносини з приводу формування і використання колективних страхових фондів за рахунок страхових внесків;
посідає проміжне місце між фінансами суб'єктів господарювання та державними фінансами.

Здійснення страхування забезпечується через страхові компанії, які є суб’єктами підприємництва.

Страхові фонди створюються за рахунок страхових внесків юридичних та фізичних осіб і перебувають у розпорядженні страхових організацій і страхових компаній різних форм власності. Страхові фонди — об'єктивне явище в економіці держави, що пов'язане з наявністю ризиків у господарській діяльності та суспільному житті.

Наявність страхових фондів фінансових ресурсів дає можливість локалізувати втрати економіки та окремих громадян, пов'язані з фактами стихійного лиха і непередбачених обставин. Страхові фонди можуть використовуватися також як інвестиційні та кредитні ресурси в економіці до настання страхового випадку.

Питання для самоконтролю

Коли вперше з‘явився термін “фінанси”?
Що розуміють під терміном “фінанси” як економічної категорії?
Яким призначення і мета фінансів?
Що таке фінансова категорія? Які Ви знаєте фінансові категорії? Охарактеризуйте основні з них.
У якій взаємодії перебувають фінанси і заробітна плата?
Поясніть взаємозв‘язок фінансів із кредитом.
Яку систему зв‘язків мають взаємовідносини фінансів і грошей?
Які основні функції виконують фінанси?
Визначте, що таке первинний і вторинний розподіл.
В чому полягає суть контрольної функції фінансів?
Охарактеризуйте форми фінансового забезпечення.
Що таке фінансові ресурси?
Яка різниця між централізованими і децентралізованими фінансовими ресурсами?
Дайте визначення поняттю “фінансова система”.
Що являє собою структура фінансової системи?
Охарактеризуйте фінансову систему України