за пластом (жилою), причому кут нахилу шурфу береться рівним середньому куту нахилу пласта (жили). Шурфи мають прямокутну, квадратну або еліптичну (при розвідці розсипних родовищ) стандартного розміру форму поперечного перерізу, який залежить від призначення шурфу: 1 м x 1, 25 м, 1, 25 м х 1, 50 м, 1, 5 м х 2 м тощо.
Пошук
Гірничорозвідувальні виробки
Предмет:
Тип роботи:
Контрольна робота
К-сть сторінок:
58
Мова:
Українська
Останнім часом у практиці геологорозвідувальних та інженерно-дослідних робіт дудками почали користуватися частіше, незалежно від ступеня стійкості порід та їхньої міцності. Раніше дудка використовувалася лише в стійких породах і без кріплення. Сьогодні вже існують способи кріплення дудок відповідно до властивостей розвідкових порід і часу їх використання. Діаметри дудок становлять 0, 9-1, 25 м, глибина – до 30 м.
Важкі гірничорозвідувальні виробки (шахти, квершлаги, штреки тощо) застосовують для детальної розвідки на глибину. Глибина розвідки обумовлюється заляганням корисних копалин, зони окис-нення та повторного збагачення. Шахти поділяються на вертикальні та похилі. Вертикальні експлуатаційні шахти проходяться в лежачому боці родовища, а розвідувальні – в різних точках родовища згідно з техніко-економічними міркуваннями. Якщо планується перехід розвідувальних шахт в експлуатаційні, то вони закладаються також у лежачому боці родовища. Похилі розвідувальні шахти звичайно проходяться по самому родовищу. На певному горизонті з шахти проходять у бік скупчення пласта або жили корисних копалин квершлаг, а згодом безпосередньо по скупчецню, пласту або жилі штрека, орти. Після розвідування першого горизонту шахту поглиблюють для розвідки другого й таким чином діють далі. Сліпа шахта, гезенк, схил, бремсберг проходять між двома горизонтами підземних гірничорозвідувальних виробок по рудному тілу. Гезенк і сліпа шахта на відміну від нахилу та бремсберга можуть проходити також пустими породами з наступним виходом на рудне тіло горизонтальної виробки на нижньому горизонті.
В умовах гірського рельєфу розвідка проходить горизонтальними або похилими штольнями, переріз і довжина яких відповідають геологічним умовам залягання корисних копалин і власне родовищу.
Вентиляція й освітлення підземних гірничих виробок
Вентиляція, або провітрювання – це раціональне забезпечення підземних. виробок свіжим потоком повітря.
Призначення вентиляції – очищення рудникового повітря від пилу, шкідливих і небезпечних газів; постачання в підземні виробки свіжого повітря для дихання людей; зниження температури в глибоких виробках.
Рудникове повітря. За вимогами техніки безпеки повітря робочих виробок має містити не менше як 20% кисню й не більше як 0, 5% вуглекислого газу за об'ємом. Повітря в діючих виробках може містити різні, в тому числі й отруйні, гази: оксид азоту, оксид вуглецю, сірководень, сірчистий газ, метан, компресорні гази тощо.
Вуглекислий газ (СО2) – прозорий, без запаху, слабокислий на смак. Концентрується у нижніх шарах виробки (питома вага 1, 52). Утворюється за рахунок гниття кріпильного лісу, розкладання органічних речовин, виділення з гірських порід тощо. При вмісті СО2 6% за об'ємом у людини з'являється задуха та слабкість, а при 10% – стан паморочення.
Діоксид азоту (НО2) – жовто-бура пара інтенсивного забарвлення має різкий характерний запах; при з'єднанні з вологою утворюється азотна й азотиста кислота. Діоксид азоту дуже отруйний, утворюється при підривних роботах. Руйнує слизову оболонку очей, рота й бронхів.
Сірководень (Н2S) – прозорий газ, який має запах тухлих яєць. Дуже отруйний, утворюється при гнитті органічних речовин (дерева тощо), розкладання водою сірчаного колчедану та гіпсу, виділення з мінеральних джерел тощо. Сильно діє на слизову оболонку очей і дихальних шляхів.
Оксид вуглецю (СO) – прозорий газ, без запаху, горить синім полум'ям. Отруйний – утворюється в результаті підривних робіт, підземних пожеж, роботи двигунів внутрішнього згоряння. Спричиняє отруєння людини навіть при незначних концентраціях.
Сірчистий газ (SO2) – без кольору, з різким запахом, сильно дратує слизову оболонку очей і дихальних шляхів. Утворюється в небезпечній кількості при підривних роботах на багатих сіркою родовищах тощо.
Метан (рудниковий газ) (СН4) – прозорий, без запаху. Концентрується у верхніх частинах виробки (питома вага 0, 554). Трапляється в чистому вигляді або з домішками СО2 і СО. Метан виділяється в деяких сірчаних, залізних, вугільних, свинцевих, поліметалевих рудниках і золотоносних розсипах. Горить і утворює з повітрям небезпечну вибухову суміш. Вибух досягає максимальної сили за вмісту в повітрі близько 9, 5% метану. Правилами техніки безпеки дозволяється його вміст у загальному струмені, що виходить із шахти, не вище ніж 0, 75%, а в струмені, що виходить із кожної шахтної ділянки, – не більше ніж 1%. В разі виявлення вмісту метану в окремій виробці близько 2% і більше необхідно звідти вивести робітників і вимкнути електроенергію. Підривні ж роботи дозволяється проводити лише тоді, коли у вибої та в місці встановлення джерела електроенергії для вибуху вміст метану не перевищує 1%. Вміст метану визначається спеціальними приладами й за допомогою шахтарської лампи.
Допустима концентрація отруйних газів у рудниковому повітрі не повинна перевищувати 0, 008% за об'ємом у перерахунку на умовний окис вуглецю.
Швидкість руху потоку повітря в підземних виробках має бути при температурі 15°С не нижче ніж 15 м/с, а при вищій температурі вона визначається за проектом. Швидкість руху потоку не повинна перевищувати таких норм: у стовпах, якими здійснюється спуск або підйом людей, – 8 м/с; у вентиляційних свердловинах – не обмежується; в