Господарські зв’язки як вихідна умова укладання угод на матеріальне технічне забезпечення

 

Вступ

1. Суть та значення господарських зв’язків

2. Види та класифікації господарських зв’язків

Висновок

Використана література

 

 

Перехід України до ринкової економіки обумовив створення нового господарського механізму, орієнтованого на споживача. Розширилася й зміцнилася сфера дії товарно-грошових відносин, підсилюючи роль торгівлі. Процеси формування багатоукладного господарства на основі різних форм власності, становлення й розвитку інфраструктури ринку і його господарського механізму докорінно змінили економічне, інформаційне й правове середовище функціонування торговельних підприємств, які одержали самостійність у керуванні й веденні господарства, право розпоряджатися ресурсами й результатами праці.

У цей час благополуччя й комерційний успіх торговельного підприємства цілком залежать від того, наскільки ефективна його діяльність, і вона повинна бути орієнтована тільки на прибуткове, рентабельне господарювання, тому що підприємство несе всю повноту економічної відповідальності за свої рішення й дії.

Організація господарських зв'язків з постачальниками товарів та їх правове регулювання займає особливе місце серед інструментів комерційної діяльності торговельного підприємства, тому що ця система представляє сукупність форм, методів і важелів взаємодії підприємства зі споживачами продукції. Всі операції по організації торгово-оперативних процесів і керуванню ними з метою досягнення високої економічної ефективності роботи торговельного підприємства зв'язані, насамперед, з раціональною організацією господарських зв'язків з постачальниками товарів, які сприяють планомірному розвитку економіки, збалансованості попиту та пропозиції, своєчасній поставці продукції й товарів народного споживання покупцям. Тому на кожному торговельному підприємстві повинна проводитися робота з вивчення й підтримки господарських зв'язків з постачальниками.

 

 

Господарські зв'язки – необхідна умова діяльності підприємств, тому що вони забезпечують безперебійність постачання, безперервність процесу виробництва й своєчасність відвантаження й реалізації продукції. Кожне підприємство в процесі комерційної діяльності вступає в економічні і юридичні відносини зі своїми клієнтами, постачальниками й партнерами. В економічній літературі ці взаємини звичайно характеризуються терміном “господарські зв'язки”.

Господарські зв'язки між постачальниками й покупцями товарів – широке поняття. Сюди входять економічні, організаційні, комерційні, адміністративно-правові, фінансові й інші відносини, що складаються між торговельними підприємствами й постачальниками в процесі поставок товарів.

Система господарських зв'язків включає, зокрема:

– участь торговельної організації в розробці промисловими підприємствами

– планів виробництва товарів за допомогою надання заявок і замовлень;

– господарські договори;

– контроль за дотриманням договірних зобов'язань;

– застосування економічних санкцій;

– участь у роботі товарних бірж й оптових ярмарків;

– перевірку якості (експертизу) товарів, що поставляють;

– установлення оптимальних фінансових взаємин;

– застосування адміністративно-правових норм та ін.

Система господарських зв'язків торгівлі із промисловістю – найважливіша складова частина господарського механізму, що представляє сукупність форм, методів і важелів взаємодії підприємств, об'єднань, фірм, галузей господарства зі споживачами продукції.

Таким чином, основне місце в господарських зв'язках торгівлі належить міжгалузевим зв'язкам в галузях, що виробляють споживчі товари, по поставках цих товарів. Установлення таких зв'язків за посередництвом торгівлі дозволяє погоджувати економічні інтереси цих галузей, забезпечувати збут випускаємої ними продукції, і взаємний обмін нею, стимулювати й визначати подальший розвиток виробництва. У рамках цих зв'язків відповідні галузі промисловості на основі вимог торгівлі й у відповідності зі своїми виробничими й фінансовими можливостями випускають товари й поставляють їх у сферу обігу. Торгівля при цьому має можливість впливати на галузі, що роблять товари, у багатьох відносинах, у тому числі відносно обсягу, асортиментів, якості й забезпечувати їхнє доведення до кінцевого споживача.

Міжгалузеві господарські зв'язки повинні забезпечувати формування товарних, і насамперед ринкових ресурсів і безперебійне просування товарів у сферу обігу. Встановлення таких зв'язків забезпечується головним чином через проміжні ланки товаро-виробничого ланцюга – численні й різноманітні підприємства – посередники. У той же час у цих комерційних зв'язках в якості прямих одержувачів беруть активну участь роздрібні торговельні підприємства, а також деякі виробничі підприємства-споживачі, що використовують окремі товари народного споживання як сировину для випуску інших, тобто позаринкові споживачі.

У процесі переміщення товарів безпосередньо в сфері обігу і їхнього доведення до кінцевого споживача ланки оптової й роздрібної торгівлі широко взаємодіють, установлюючи так звані внутрішньогалузеві господарські зв'язки. Основною метою встановлення таких зв'язків є формування торговельних асортиментів ринкових ресурсів споживчих товарів, їхній раціональний розподіл по районах країни, торговельним системам і підприємствам в обсязі й асортиментах, що відповідають попиту населення, і доведення цих товарів за допомогою проміжних ланок до кінцевого пункту товаропровідного ланцюга – до магазина.

 

 

Систему господарських зв'язків за характером й послідовністю взаємодії промисловості й торгівлі можна умовно розділити на три етапи:

- підготовчий;

- документального оформлення поставки;

- виконання (функціонування).

Господарські зв'язки на поставку товарів розрізняються по своїй структурі, за кількістю учасників, термінам дії, відомчої підпорядкованості.

По своїй структурі господарські зв'язки можуть бути простими й складними.

При простій структурі договори на поставку укладають безпосередньо між підприємствами – виробниками товарів і роздрібними торговельними організаціями і підприємствами.

Так заключають договори на продовольчі товарів, фізико-хімічні властивості яких вимагають реалізації їх у свіжому вигляді (хліб і хлібобулочні вироби, молоко й молочні продукти, безалкогольні напої тощо).