Громадська думка як предмет наукових досліджень

ПЛАН

1. Аналіз методів та технік дослідження громадської думки у ході підготовки до виборів
2. Програма висвітлення отриманих результатів та доведення їх до електорату

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Аналіз методів та технік дослідження громадської думки у ході підготовки до виборів

Обгрунтування методології дослідження електорального простору, вивчення феномену електоральної поведінки є актуальним питанням сучасної політичної науки. Вибори представницьких органів влади актуалізують потребу достеменного з’ясування основ формування й здійснення електоральних переваг. Слід зазначити, що вивчення електоральної простору – багатовимірна проблема. Одним з перших при розгляді даного питання є визначення самого поняття "електоральний простір".

Характерно, що вже на рівні дефініцій виникають явні "моменти розмежування" по вихідним критеріям розгляду проблеми. Стосовно поняття електорат". Дане тлумачення доцільно розкривати через поняття "виборці". У науковій літературі існують різні підходи щодо наповнення цього поняття, серед яких можна виокремити два найбільш характерних. Політологічне тлумачення розкриває зміст поняття "електорат" як кола виборців, що постійно голосують за певну політичну силу. Соціологічне визначення є більш широким, у ньому під електоратом розуміється сукупність громадян, які мають право голосу. Дискусійним питанням залишається трактування поняття "електоральний простір" через призму категорії "політичний ринок". Тут визначилися такі дві основні позиції.

1. «Ринкова»: розглядає електоральний простір, у першу чергу, через призму конкуренції, як місце зустрічі політичного попиту та пропозиції. У ході цієї зустрічі політичні актори (партії, кандидати), змушені орієнтуватися на попит, шляхом активізації своїх можливостей та претендують на те, щоб посісти ключові позиції. У ході передвиборчого змагання і, зокрема, голосування відбувається своєрідне “тестування” носіями попиту (виборцями) успішності претензій акторів на обрання їх депутатами.
2. “Антиринкова”: існування нормального “ринкового” електорального простору передбачає повноцінну інформаційну взаємодію між політичною елітою та суспільством. Політичні ж реалії характеризуються гострим дефіцитом зворотнього зв’язку, односторонністю комунікаційних потоків, відсутністю обміну визначеними, чіткими “сигналами” між “продавцями” та “покупцями”. Таким чином, “ринкова” модель у багатьох суттєвих аспектах не є придатною до розповсюджених механізмів формування електорального вибору.

Важливим є аналіз методів дослідження електорального простору. Як відомо, метод – це спосіб, підхід, інструмент, яким користується певна наука для дослідження закономірностей і категорій, що становлять її предмет. Сучасний період характеризується об’єднанням методологічних підходів при вивченні того чи іншого явища, притаманне одночасне використання різних методів досліджень (так званий синергетичний підхід). Методи та технології соціологічних, політичних, психологічних та деяких інших досліджень в сукупності останнім часом часто називають електоральними.

Першочергового значення при розробці виборчих технологій, у політичному процесі відіграють методи соціологічного і прогностичного дослідження, які між собою тісно взаємопов’язані. наведемо характеристику тих методів у технік, які на сьогодні є апробованими, ефективними і набули широкого застосування. 

Головна мета будь-якого соціологічного дослідження у виборчій кампанії - аналіз соціально-політичної ситуації в окрузі (це в першу чергу вивчення електорального простору) та прогноз її розвитку, а саме результатів голосування.

Дослідження виконує функцію «очей» виборчої кампанії. У ході дослідження проводиться кваліфікована стратифікація населення на групи за віковою, статевою, професійною і релігійною ознакою, намагаючись встановити контакт і розуміння шляхом поважного ставлення до співрозмовника, демонструючи зацікавленість до його проблем і роблячи наголос на головному «болю». 

Дослідження передбачають не лише «фотографію» подій, але й прогноз вірогідної реакції виборців на «больові» теми чи ідеї кампанії, що стосуються політики, партій та особистостей. У ході дослідження важливо не лише зібрати адекватний матеріал, але й вміло його інтерпретувати.

Вивчення громадської думки в Україні проводиться провідними соціологічними кампаніями: Київським міжнародним інститутом соціології, Центром «СОЦИС», Українським інститутом соціальних досліджень, Центром «Соціальний моніторинг» та Українським центром економічних і політичних досліджень ім. О.Разумкова. Широкомасштабне опитування – 2 тисячі респондентів у віці від 18 років, було проведено кожною з перерахованих кампаній у травні 2003 року по всіх регіонах України. Всього у опитуваннях брали участь 8117 осіб. Результати отриманих під час опитувань даних дозволяють відстежити кілька позицій, що визначають думку більшості опитаних, зокрема:

• низький рівень довіри до Верховної Ради України і влади загалом. Панічний страх українців перед продовженням парламентських повноважень і очевидне бажання скоротити кількість народних депутатів як найкраще демонструють цю особливість сприйняття законодавчої влади нашими співгромадянами;
• небажання українців наділяти значними повноваженнями президента і судову владу;
• бажання людей активніше впливати на прийняття важливих для країни рішень. Звідси – схвалення пропозиції (майже 50 відсотків опитаних), згідно з якою закони може приймати всеукраїнський референдум без затвердження їх будь-яким органом влади;
• водночас, за власним зізнанням опитаних, політикою з них «дуже цікавляться» лише 10-12 відсотків.

Дана тенденція зберігається і насьогодні. Так, за даними загальноукраїнського опитування, яке провели в червні-липні 2007 р. Фонд "Демократичні ініціативи" та фірма "Юкрейніан соціолоджі сервіс", найбільше громадян не довіряють Верховній раді України (46 відсотків), міліції (43 відсотки) та судам (43 відсотки).

Все частіше при вивченні громадської думки, особливо при проведенні виборчих кампаній, застосовують досить розповсюджену методику «фокус-груп», тобто сфокусованих групових дискусій, яка є одним з різновидів так званих якісних методів. Метод «фокус-груп» дає можливість провести більш глибинні дослідження мотивів та переконань електорату. При роботі фокусних груп в експериментальній ситуації досліджуються групи виборців з 6-8 чоловік. Підбираючи людей у групу для проведення дискусії, бажано виключити представників ЗМІ, лідерів політичних партій, підприємців. Найкраща група та, яка складається з різних