Гроші та кредит

Появі грошей передувала епоха товарного або бартерного обміну. Однією з умов бартерного обміну є збіг потреб двох учасників цієї дії. Грошовий обмін долає цю обмеженість, суттєво полегшує обмін товарів і послуг, скорочує трансакційні (операційні) витрати обігу, знижує комерційний ризикта створює умови асинхронізації обмінних операцій в часі.

Причинами виникнення епохи товарних грошей є: локальність ринків; функціональне відокремлення, що призвело до множинності товарів на роль грошей.

Подальшим ступенем у розвитку грошей стало карбування металевих монет. Протягом тривалого часу в обігу використовувались повноцінні монети, реальний ваговий вміст яких відповідав номінальній вартості.

З другої половини XIX ст становище змінилось: номінальна вартість монет починає відходити від їх реальної вагової вартості; в обігу з'являються розмінні монети, номінальна вартість яких значно перевищувала їх вагову вартість; емісія таких монет стає прибутковою справою. Прибуток, отриманий від різниці між номінальною вартістю випущених в обіг грошей та витратами на їх емісію, отримав назву сеньйораж. Сеньйораж присвоювався скарбницями або центральними банками, що здійснювали грошову емісію.

Для багатьох країн з функціонуванням товарних грошей було характерним використання системи біметалевого обігу, тобто одноразової або паралельної емісії золотих та срібних монет. Потім роль загального еквівалента закріпилась за: благородними металами завдяки таким їх фізичним властивостям, як: однорідність, портативність: довільний поділ та інше.

Наприкінці XIX ст. завершилась демонетизація срібла (втрата ним грошових функцій) і роль загального еквівалента закріпилася за золотом. З 30-х рр. XX ст кредитні гроші перестають обмінюватися на золоті та срібні гроші, тобто відбувалася демонетизація золота, основними причинами якої були:

•монополізація виробництва, яка призвела до того, що товарне виробництво підривається усуспільненням виробництва, стихійне ціноутворення звільняє місце монополістичному ціноутворенню, золото витісняється кредитними грішми з обігу в скарб;

• єдність і протиріччя золота в тому, що воно поєднує унікальні властивості загального еквівалента вартості з рисами цінного сировинного товару;
• політика держав, юридична регламентація операцій із золотом.

Епоха паперових грошей-це епоха грошей, що розвиваються на кредитних засадах. Також це епоха і банківських грошей, що функціонують на безготівкову засадах, та грошей, які поступово трансформуються в електронні системи та знаки

Гроші-це товар, що має власну внутрішню вартість на етапі зародження та становлення ринкових відносин. Завдяки цьому гроші виконували у світі товарів роль загального вартісного еквівалента. Будучи у формі паперових грошей, розмінних на золото, вони розглядаються як знаки вартості монетарного товару. Розмінні паперові гроші, які не мали власної внутрішньої вартості, представляли в обігу вартість офіційно визначеної на основі зафіксованого державного масштабу цін вагової частки золота. Сучасні готівкові гроші мають відносну вартість. Завдяки цьому гроші функціонують в обігу як законний платіжний засіб тому, що вони є грішми декларованими державою; їх вартість формується під впливом ринкових сил стихійне

Ознаки економічної корисності грошей:

• Маючи абсолютну ліквідність, гроші можуть обмінюватись на інший товар
• Гроші є найзручнішою формою накопичення багатства, а його зберігання в такій формі потребує мінімуму затрат.
• Гроші мають унікальну властивість – забезпечення зв'язку сучасного та майбутнього.
• Вартість грошей визначається їх купівельною спроможністю, а ціною тієї чи іншої грошової одиниці є її валютний курс.

Відносна вартість грошей у функції засобу обігу визначається опосередковано, як їх купівельна спроможність, їх цінність порівнюється з вартістю товарів і послуг, які можна на них купити. Динаміка вартості грошей визначається динамікою цін.

Підвищення вартості грошей = Підвищення купівельної спроможності = Зниження загального рівня цін

Вартість грошей може визначатися одним з показників:

• на основі індексу роздрібних цін;
• на основі індексу оптових цін;
• через дефлятор ВНП (порівняння номінальної та реальної величини ВНП). Відносна вартість грошей у функції нагромадження, що використовується у формі фінансових активів (акції, облігації, інші цінні папери), визначається нормою процента, яка є платою за зберігання грошей саме в одній із форм.

В економічній літературі з теорії грошових відносин вихідною і центральною у системі грошових відносин е функція міри вартості, бо саме ця функція постачає товарній масі необхідний матеріал для вираження її вартості. Вартість, з одного боку, породжує функцію міри вартості, з іншого, – виявляє себе в ціні товару лише на основі цієї функції. Міра вартості- це грошова одиниця, що використовується для вимірювання та порівняння вартостей товарів і послуг. На основі міри вартості встановлюється ціна, що є грошовим вираженням вартості товарів. Ціна залежить, з одного боку від вартості товарів, а з іншого, – від величини вартості самої грошової одиниці. Вартість товарів може лишатись незмінною, однак у випадку, коли вартість грошової одиниці знижуватиметься, ціни товарів зростатимуть, тобто йдеться про обернено пропорційну залежність ціни та вартості грошової одиниці. Гроші реалізують свою функцію міри вартості через взаємодію з масштабом цін. Масштаб цін-суто технічна функція, тобто рахункова функція грошей, що відображає вартість товарної маси в грошових одиницях. З масштабом цін пов'язана девальвація (офіційне зниження курсу грошової одиниці відносно іншої валюти) і ревальвація (збільшення курсу) грошових одиниць.

Гроші