Гроші та кредит

Предмет:

Гроші і кредит

Тип роботи:

Курс лекцій

К-сть сторінок:

Мова:

Українська

Оцінка:

style="text-align: justify;">

ТЕМА 4. ВАЛЮТНИЙ РИНОК І ВАЛЮТНІ СИСТЕМИ

4. 1. Поняття валюти, валютний курс та конвертованість валют

Валюта-це грошова одиниця, що використовується як світові гроші, тобто як міжнародна розрахункова одиниця, засіб обігу і платежу. Існують такі види валют:

1) залежно від емітента валютних коштів розрізняють такі види валют:

національна валюта – платіжний засіб (грошова одиниця) певної держави (гривня, долар, марка, фунт стерлінгів тощо) ;
іноземна валюта – грошові знаки зарубіжних держав, а також кредитні та платіжні засоби (чеки, векселі) в іноземних грошових одиницях, що використовуються в міжнародних розрахунках;
колективна валюта – міжнародні грошові одиниці, емісію яких здійснюють міжурядові валютно-кредитні організації (євро, СПЗ) ;

2) залежно від режиму використання:

конвертована валюта (повно або частково) ;
неконвертована;

3) залежно від сфери і мети використання:

валюта оплати – валюта, якою здійснюють фактичну оплату товарів і послуг згідно із зовнішньоекономічною угодою чи погашення міжнародного кредиту;
валюта кредиту – валюта, якою за угодою кредитора та позичальника надається кредит;
валютні угоди (ціни) – валюта, в якій встановлюється ціна товару чи послуг у зовнішньоторговельному контракті або визначається сума надання міжнародного кредиту.

Міжнародна торгова валюта – це валюта, що використовується для оцінки міжнародних торговельних операцій (експерти імпорт товарів, послуг, капіталу), або валюта яктовар, що є предметом купівлі-продажу.

Міжнародна резервна валюта – це валюта, що використовується для покриття дефіциту платіжного балансу, надання позик, кредиту, фінансування допомоги тощо, її головною функцією є створення валютних державних резервів.

Валютні відносини – це сукупність валютно-грошових і розрахунково-кредитних відносин у міжнародній сфері. Учасники валютних відносин: держави; міжнародні організації; юридичні особи; фізичні особи.

Валютний курс – це співвідношення між грошовими одиницями двох країн, що використовується для обміну валют при здійсненні валютних та інших економічних операцій.

Види валютних курсів:

офіційний (фіксований) валютний курс- встановлені урядом постійні фіксовані пропорції обміну національної валюти на іноземну і навпаки;
ринковий (гнучкий) валютний крос-курс, що формується на валютному ринку під впливом попиту і пропозиції;
змішаний – контрольований курс, що застосовується до експорту й імпорту, при погашенні зовнішнього боргу тощо.

В основі курсів лежить співвідношення купівельних спроможностей. Купівельна спроможність валюти – це сума товарів і послуг, які можна придбати за певну грошову одиницю. Паритет купівельної спроможності (РРР) – це співвідношення купівельної сили валют.

Конвертованість-це здатність до вільного використання валюти для будь-яких операцій та обміну на інші валюти. Конвертованість може бути:

повна або часткова;
зовнішня або внутрішня;
за поточними операціями або за переміщенням капіталів і кредитів. Повна конвертованість валюти – це можливість вільного обміну на іноземну
валюту для всіх категорій власників у будь-якій формі та в усіх операціях без обмежень.

Часткова конвертованість – обмін дозволяється тільки для певних власників або за окремими операціями.

Внутрішня конвертованість – вільний обмін національної валюти на іноземну для резидентів і вільні платежі за кордон.

Зовнішня конвертованість – вільне нагромадження валюти на рахунках нерезидентів, переказ за кордон.

Конвертованість за поточними операціями-дозвіл на обмін національної валюти лише для забезпечення зовнішньоекономічної діяльності учасників міжнародних відносин за поточними операціями.

Валютне котирування – визначення і встановлення курсу іноземної валюти до національної.

Методи котирування: прямий – при якому курс одиниці іноземної валюти виражений у національній; непрямий (зворотний) – за одиницю приймається валюта, курс якої виражений у певній кількості іноземних грошових одиниць (застосовується зрідка).

4. 2. Валютний ринок: суть та основи функціонування

Валютні ринки – це офіційні центри, де відбувається купівля-продаж іноземних валют на основі попиту та пропозиції. Суб'єкти валютного ринку – продавці, покупці, посередники. Об'єкти валютного ринку – юридичні особи, зайняті у зовнішньоекономічній діяльності. Функції валютних ринків:

забезпечення своєчасності здійснення міжнародних розрахунків, страхування валютних ризиків;
диверсифікація валютних резервів банків, підприємств, держав, регулювання валютних ресурсів;
отримання спекулятивного прибутку учасниками ринку у вигляді різниці курсів валют; регулювання економіки.

Названі функції реалізуються через виконання суб'єктами ринку широкого кола валютних операцій.

Валютні операції- це операції, пов'язані з переміщенням валютних цінностей між суб'єктами валютного ринку.

Ці операції класифікуються за кількома критеріями:

за терміном здійснення платежу з купівлі-продажу валюти: касові та строкові;
за механізмом здійснення операцій: операції СПОТ, форвардні, ф'ючерсні, опціонні операції;
за формами здійснення: безготівкові та готівкові;
за масштабами операцій: оптові (здійснюються між банками) та роздрібні (здійснюються міжбанками та їх клієнтами).

4. 3. Суть та необхідність валютного регулювання

Валютне регулювання-сукупність заходів, що реалізуються міжнародними організаціями, державою у сфері валютних відносин. Здійснюється на двох рівнях: міждержавному та національному.

Функції регулювання міжнародних валютних відносин покладено на МВФ, який керується статутом, ухвалами та домовленостями.

На державному рівні регулювання визначається законодавчими актами кожної країни.

До міжнародних органів валютного регулювання належать: МВФ, Світовий банк, Міжнародні фінансово-кредитні організації.

Валютний контроль – це важлива складова валютного регулювання, мета якого-дотримання валютного законодавства під час здійснення валютних операцій за участю резидентів і нерезидентів.

Механізм валютного регулювання в Україні містить сукупність заходів, які проводяться НБУ, Мінфіном, ДПА, іншими органами валютного контролю у сфері валютних відносин.

Механізм валютного регулювання в основному зводиться до таких форм.

Девальвація – зниження обмінного курсу національної валюти щодо іноземних.