Гроші та кредит

Валютний ринок виконує свої функції за допомогою властивих йому валютних операцій. Під валютними операціями розуміється процес переміщення валютних цінностей між суб'єктами валютного ринку.

Операції валютного ринку класифікуються за такими ознаками:

І. За терміном здійснення платежів з купівлі-продажу валюти:

1.1 Касові операції, або операції з негайною оплатою;

1.2 Строкові операції, тобто операції з відстрочкою оплати на термін, що перевищує два робочих дні.

ІІ. За механізмом проведення:

2.1 Операції спот – це валютні угоди на короткотермінову (до 48 год.) доставку валюти із негайною оплатою. Угода укладається за поточними цінами (курсами) на день її підписання, а обмін валюти – наступного дня після підписання угоди;

2.2 Операції своп. Своп – це торгово-фінансова обмінна операція у вигляді обміну різноманітним активами, у якій укладення угоди про купівлю (продаж) цих активів супроводжується укладанням контругоди, угоди про зворотний продаж (купівлю) того ж товару через певний термін на тих же або інших умовах. Отже, валютна своп-операція – це покупка іноземної валюти з негайною оплатою в національній валюті і з умовою подальшого зворотного викупу;

2.3 Форвардні операції – це різновид строкових операцій, що полягає у купівлі-продажу валюти між двома суб'єктами з наступним передаванням її в обумовлений строк і за курсом, визначеним у момент укладання контракту. Вони здійснюються здебільшого на позабіржовому міжбанківському ринку;

2.4 Ф'ючерсні операції – це також різновид строкових операцій, в яких два контрагенти зобов'язуються купити або продати певну суму валюти у певний час за курсом, встановленим в момент укладання угоди. Ці угоди здійснюються на біржах і під їх контролем;

2.5 Опціонні операції;

2.6 Валютний арбітраж являє собою купівлю-продаж іноземних валют з наступною зворотною угодою для отримання різниці валютних курсів в часі або за рахунок різниці в курсах різних валют та різних ринків.

ІІІ. За цільовим призначенням:

3.1 Операції валютного ринку з метою отримання валютних коштів для проведення міжнародних розрахунків;

 3.2 Операції валютного ринку з метою страхування від валютних ризиків (операції хеджування);

3.3 Спекулятивні операції (операції з метою отримання прибутку).

 

Питання 3. Валютний курс та його види

Зовнішньоекономічні операції здебільшого пов'язані з обміном однієї міжнародної валюти на іншу. Тому виникає необхідність встановлення співвідношення обміну між валютами, тобто валютного курсу.

Валютний курс – ціна грошової одиниці даної країни, яка виражена в грошовій одиниці іншої країни. Валютний курс, так само, як і ціна будь-якого звичайного товару, має свою вартісну основу та коливається залежно від попиту та пропозиції.

Валютний курс виконує низку важливих економічних функцій: перетворення локальної цінності грошової одиниці в міжнародну; інтернаціоналізація грошових відносин; сприяння утворенню цілісної світової системи грошей. На валютний курс впливають такі фактори, як зміна обсягів ВВП, стан торговельного балансу країни, рівень інфляції, внутрішня та зовнішня пропозиція грошей, відсоткові ставки, перспективи політичного розвитку, державне регулювання валютного курсу.

У реальній практиці міжнародних відносин в умовах паперово-грошового обігу застосовуються наступні два види валютних курсів: фіксовані та плаваючі (гнучкі) (рис.3).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Рис.3 – Сутність основних видів валютних курсів

 

В Україні у 1993 р. було прийнято фіксований курс, а з 1994 р. — плаваючий курс. Починаючи з 1 вересня 1997 p., в Україні запроваджений так званий «валютний коридор» – це такий режим курсу національної валюти, коли на певний термін встановлюється мінімальна та максимальна межі офіційного курсу валюти. А на центральний банк покладається зобов'язання підтримувати такий курс у встановлених межах.

Встановлення курсу валюти, тобто визначення її вартості в іноземних валютах називають котируванням (від фр. coter – розмічати, нумерувати). Котируванням займаються офіційні державні органи. При котируванні валют вказується курс продавця, за яким банки продають валюту, і курс покупця, за яким банки купують цю валюту. Базою визначення валютних курсів є співвідношення купівельної спроможності різних національних валют. Купівельна спроможність валюти виражається як сума товарів і послуг, що можна придбати за дану грошову одиницю. Співвідношення купівельної сили валют стосовно певної групи товарів і послуг у двох країнах визначає паритет купівельної спроможності. Він характеризує товарне наповнення окремих грошових одиниць та є одним із основних факторів визначення валютних курсів. 

Вплив держави на валютний курс проводиться через операції центральних емісійних банків за допомогою дисконтної політики та валютної інтервенції.

Дисконтна або облікова політика – зміна облікової ставки центрального банку з метою регулювання валютного курсу шляхом впливу на рух короткострокових капіталів. Валютна інтервенція – це пряме втручання центрального банку країни у функціонування валютного ринку через купівлю-продаж іноземної валюти з метою впливу на курс національної грошової одиниці. Врівноваження попиту та пропозиції на іноземну валюту відбувається через купівлю-продаж банком іноземної валюти призводить до