Гроші у ринковій економіці

 

Вступ

1. Функції грошей

2. Грошова одиниця японії – ієна

Висновки

Список використаних джерел

  

 

У літературі існує безліч різних визначень грошей, які значно відрізняються одне від одного. Під грошима часто розуміється все те, що звичайно приймається в обмін на товари і послуги; продукт угоди між людьми; товар особливого роду, що виконує роль всезагального еквівалента; те, що використовується як гроші. Л. Харріс визначає гроші як “будь який товар, що функціонує як засіб обігу, лічильна одиниця і засіб збереження вартості”, Р. Барр пише, що “гроші можуть бути визначені як засіб обміну, загальноприйнятий у даному платіжному співтоваристві”, С. Фішер, Р. Дорнбуш та Р. Шмалензі вважають ключовим моментом у визначенні грошей їх платіжну функцію: “Гроші – загальновизнаний засіб платежу, який приймається в обмін за товари і послуги, а також при оплаті боргів”. Яскравим прикладом суто функціонального підходу в цьому питанні слугує визначення К. Р. Макконелла і С. Л. Брю: “Гроші – це те, що гроші роблять. Усе, що виконує функції грошей і є гроші”.

З точки зору поглиблення сутності грошей, усі визначення можна об’єднати в дві великі групи – у відповідності з двома основними підходами: логіко-історичним і функціональним. Перший з них намагається з’ясувати сутність грошей через вивчення історії їх розвитку, а другий визначає гроші через їх функціональні форми, не порушуючи питання про їх глибшу основу. Але ці два підходи є альтернативними лише історично, в рамках наукових шкіл, які склалися. Тим часом за своєю сутністю вони можуть бути об’єднані та доповнювати один одного.

У реефраті розглянемо основні функції грошей в ринковій економіці, яка розпочинається з товарообміну. Звичайно, історично товарообмін не був першою формою обміну, оскільки до нього, як найвизначніші на той час, існували обмін діяльністю і нееквівалентний продуктообмін. Але саме з товарообміну розпочинається власне функціональність грошей.

 

 

Гроші в економіці світу мають величезне значення і виконують багато функцій. Основні функції грошей та їх призначення розглянуто в таблиці:

Функції грошей Призначення

Міра вартості Слугують еквівалентом вартості всіх товарів

Засіб обігу Слугують посередником в обмiні, стимулюють обмін товарів

Засiб створення скарбiв (нагромадження) Виступають як резерв багатства, регулюють грошовий обіг

Засіб платежу Забезпечують погашення боргових зобов' язань

Світові гроші Виступають як:

мiжнародний засiб платежу;

загальний купівельний засiб;

сприяють матерiалізацiї багатства. 

Функція мiри вартостi виражає вiдношення товару до грошей як до загального еквівалента. Отже, грошi реалізують функцію мiри вартостi ідеально, тобто на основi мисленного прирiвнювання товару, що продається, до уявної кiлькостi грошей. Однак для визначення ціни товарів цього недостатньо. Потрiбний масштаб (стандарт вартості) для їх порівняння або одиниця вимiру матеріальної субстанції загального еквiвалента.

Вимiряти величину вартостi товарів у грошах, дати її кількісну оцінку можна саме з допомогою масштабу цін, який забезпечує якiсну єднiсть об’єкта (товари) і засобу вимiру (гроші). Це обумовлює ще одну принципову особливість функції мiри вартостi: вона реалiзується лише в органічному поєднаннi з масштабом цін. При цьому наголосимо: якщо міра вартостi – економічна функція грошей, що не залежить вiд волi держави, то масштаб цін – суто технiчна функція грошей. Він має юридичний (декретний) характер, залежить від волi держави і слугує для вираження не вартостi, а ціни товару. Через масштаб цін ідеальна, уявна ціна товару як показник величини вартості перетворюється у прейскурантну, або ринкову, ціну, виражену в нацiональних грошових одиницях.

Отже, гроші виступають у ролі масштабу вартості та рахункової одиницi, що дає можливiсть здійснювати економiчний облiк національного продукту.

Для того щоб бути засобом обігу, гроші мають користуватися загальним визнанням суб’єктiв ринку. Йдеться про суспiльне визнання здатності грошей виконувати функцію посередника обміну товарів. Зауважимо, що суспiльне визнання можливе лише за умови, коли гроші здатнi виражати вартiсть, а точнiше – виконувати функцію збереження вартості.

Гроші успішно виконують цю функцію доти, доки їхня вартiсть (купiвельна спроможнiсть) залишається відносно стабільною. Суб’єкти ринку беруть гроші в обмiн на товари чи послуги, оскільки переконані, що вони в будь-який момент зможуть обмiняти їх на еквiвалентні матерiальнi блага. і навпаки, знецінення грошей викликає у суб’єктiв ринку недовiру до їхньої купiвельної спроможності та бажання швидше обмiняти їх на товари, що стимулює ажiотажний попит. Водночас учасники бізнесу вважають доцiльнiшим вдатися до бартерного обміну, нiє продати свої товари за грошi, які мають тенденцію до різкого знецiнення.

Важливою ознакою функції грошей як «засобу обігу» є те, що завдяки грошам товарний обмін розпадається на два самостійні акти -продаж і купівля, які можуть відокремлюватися у просторі і в часі. А це вносить суттєвi змiни у ринковi вiдносини:

по-перше, як засіб обігу гроші дають змогу суспiльству уникнути незручностей бартерного обмiну. Вони значно спрощують товарний обмін, економлять ресурси i час обмiну товару на товар, а відтак сприяють економії витрат обігу;

по-друге, розриваються вузькi межі бартерного обмiну. Власник грошей за проданий товар може перенести купiвлю іншого товару на майбутнє чи на інший ринок, або взагалi використати їх за іншим призначенням. Все це