Ґрунтознавство

Гідролітичну кислотність (Нг) визначають титруванням кислоти, але в сольовій витяжці, приготовленої на підставі ацетату натрію. Гідролітична кислотність вище обмінної в зв'язку з тим, що рівновага іонного обміну в даному випадку зрушена убік більш повного переходу обмінно-поглинених іонів Н+ у рідку фазу внаслідок застосування гідролітично лужної солі (більший ступінь гідролізу солей алюмінію в лужному середовищі з утворенням осадженого Аl (ОН) 3 і іона Н+) і створення слабкої оцтової кислоти.

 

Таким чином, обмінна кислотність – це частина гідролітичної кислотності ґрунтів.

Між рН сольової витяжки (потенційна кислотність) і гідролітичною кислотністю для ґрунтів одного типу й однакового механічного складу існує кореляційна залежність.

Розрізняють актуальну і потенційну лужність.

Актуальна лужність визначається вмістом у ґрунтовому розчині або водяній витяжці гідролітично лужних солей, переважно карбонатів і гідрокарбонатів лужних і лужно-земельних металів (Nа2СО3, NаНСО3, Са (НСО3) 2). Актуальна лужність може визначаться значенням рН водяної витяжки, а також титруванням водяної витяжки кислотою й оцінюватися в м-екв на 100 г ґрунту.

Потенційна лужність ґрунтів визначається вмістом обмінного Nа+, оскільки натрій може переходити в ґрунтовий розчин, підлужуючи його.

Лужність ґрунтів прийнято оцінювати тільки за значенням актуальної лужності.

З процесами іонного обміну пов'язана така важлива властивість ґрунтів, як їхня буферність. Якщо в ґрунтовий розчин увести будь-яку сіль (хімічний меліорант, добриво), то завдяки процесам іонного обміну зміна концентрації ґрунтового розчину за іонами, що уведені, не буде відповідати введеній кількості речовини, що уведена. Таким чином, шляхом ГПК виконує важливу функцію регулятора концентрації ґрунтового розчину. Здатність ґрунту протистояти зміні концентрації ґрунтового розчину називається буферною здатністю ґрунту. Можна говорити і про більш широке поняття буферності ґрунту як її поліфункціональної властивості стійкості до зміни не тільки концентрації ґрунтового розчину, але і її окисно-відновного стана й ін. Часто під буферністю ґрунту розуміють лише здатність ґрунту протистояти зміні її реакції при впливі лужних і кислих речовин.

У ґрунті є буферні системи, що працюють за різноманітними механізмами, часто без участі твердої фази ґрунту. Наприклад, кислотно-основна буферність ґрунту може в значній мірі визначатися наявністю в ґрунтовому розчині слабких кислот, основ і їхніх солей.

Ґрунти як поліфункціональний сорбент із розвитою поверхнею мають здатність поглинати різноманітні речовини з газової фази. Всі ґрунти в певній мірі поглинають пари води. На цьому засноване визначення важливого водно-фізичного показника – максимальної гігроскопічності. Ґрунт здатний поглинати двоокис вуглецю, різноманітні токсичні гази, здатжні до випару пестициди, наприклад, гексахлоран, пари ртуті і її сполуки й ін. Ці процеси грають важливу роль у поведінці багатьох токсикантів у ґрунті. Проте явища сорбції ґрунтом із газової фази вивчені в меншому ступені, ніж сорбція з розчинів.

6. 5 Поглинальна здатність і її роль у генезисі і родючості ґрунтів

Зв'язок сорбційних процесів із генезисом ґрунтів різноманітна. Ґрунтовий поглинаючий комплекс, його склад, властивості і характерні риси частково наслідуються від породі в залежності від її мінералогічного і механічного складу, але в основному формуються в процесі ґрунтоутворення. Сорбційне закріплення гумусу відіграє роль не тільки у формуванні специфічних поверхонь ґрунтових часток, але й у стабілізації самого гумусу, а також в створенні диференційованого гумусового профілю різноманітних ґрунтів.

Процеси поглинання грають важливу роль у диференціації всіх речовин у ґрунтовому профілі. У профільній диференціації речовини значна роль належить сорбційно-хроматографічним процесам поділу гумусу, іонів, органо-мінеральних речовин. Різноманітні механізми сорбції мають значення у процесах в утворення ілювіальних горизонтів ґрунтів із промивним режимом.

Процеси сорбції приймають участь у формуванні властивостей ґрунтових колоїдів, а також фізичних і фізико-механічних властивостей ґрунту. У результаті сорбції органічних речовин змінюється гідрофільність ґрунтових колоїдів.

Процеси поглинання можуть грати важливу роль у формуванні мікроморфологічних ознак ґрунтів.

Сорбційні процеси впливають на закріплення елементів мінерального живлення в корнеобітаємому прошарках ґрунту, які населені коренями рослин..

Таким чином, сорбційні процеси, впливаючи на акумуляцію біофільних елементів і гумусу в ґрунті, на формування її хімічних, фізико-хімічних, фізичних і фізико-механічних властивостей, грають винятково важливу роль у родючості ґрунтів.

Важливе значення для родючості ґрунтів має склад обмінних основ, що визначає кислотність і лужність ґрунту. У залежності від рН ґрунтового розчину, водяної або сольової витяжки розрізняють такі рівні прояву кислотності або лужності ґрунтів (табл. 2).

1. Що розуміють під сорбцією і які основні види сорбційних процесів у ґрунтах ви знаєте?
2. Походження, склад і основні властивості ґрунтових колоїдів.
3. Що таке ацідоїди, базоїди, амфолітоїди?
4. Які основні закономірності сорбційних процесів у ґрунтах ви знаєте?
5. Що таке ЄКО, сума обмінних основ і ступінь насиченості ґрунтів основами?
6. Походження і види ґрунтової кислотності і лужності.
7. Визначте роль сорбційних процесів у генезисі і родючості ґрунтів.

1. Гедройц К. К. Избранные сочинения. Т. 1-3. – М. : Сельхозгиз, 1955.
2. Дюшофур Ф. Основы почвоведения. – М. : Прогресс, 1970.
3. Почвоведение. Под ред. И. С. Кауричева. – М. : Агропромиздат, 1989.
4. Роде А. А., Смирнов В. Н. Почвоведение. – М. : Высшая