Ґрунтознавство

Максимальна кількість капілярно-підпертої вологи, що може утримуватися в ґрунті над рівнем ґрунтових вод, називається капілярною вологоємністю (КВ). Ніж ближче до дзеркала ґрунтових вод, тим вище капілярна вологоємність для даного ґрунту.

Водопроникність – спроможність ґрунту убирати і пропускати воду. Першу стадію водопроникності характеризує усмоктування, коли вільні пори послідовно заповнюються водою. Пересування води в ґрунті під впливом сили ваги і градієнту напору при повному насиченні ґрунти водою називають фільтрацією. Водопроникність вимірюється обсягом води, що протікає через одиницю площі поверхні ґрунту в одиницю часу, виражається в мм водяного стовпа в одиницю часу.

Водопроникність залежить від загального обсягу пір у ґрунті, їхнього розміру. У легких по механічному складі ґрунтах водопроникність завжди висока. Суглинні і глинисті ґрунти, що володіють водопрочною грудкувато-зернистою структурою, також відрізняються високою водопроникністю. У ґрунтах важкого механічного складу з глибисто-пиловатою структурою водопроникність низька.

Градація ґрунтів по водопроникності виглядає в такий спосіб. Якщо ґрунт пропускає за 1ч більш 1000мм води при напорі 5см і температурі 10°С, водопроникність рахується провальной, від 1000 до 500мм – зайво високої, від 500 до 100мм – найкращої, від 100 до 70 – гарної, від 70 до 30 – задовільної, менше 30 мм – незадовільної.

При низкою водопроникності може відбуватися затаювання води на поверхні, стекание її по ухилі і розвиток ерозії.

При дуже високій водопроникності не створюється гарний запас води в корнеобитает прошарку ґрунти.

Водопідйомна здатність. Властивість ґрунту викликати висхідне пересування вологи, що утримується в ній, за рахунок капілярних сил називається водопідйомною здатністю. Капілярні сили починають виявлятися в порах діаметром 8мм, але особливо яскраво виражені в порах діаметром 0, 1-0, 003 мм. Більш тонкі пори заповнені пов'язаною водою. Тому водопідйомна спроможність росте від піщаних ґрунтів до суглинного і знижується в глинистих. Максимальна висота підйому води над рівнем ґрунтових вод для піщаних ґрунтів 0, 5-0, 7м, для суглинних – 3-6 м.

9. 4 Доступність ґрунтової вологи рослинам

Для рослин доступна та частина ґрунтової вологи, що може бути засвоєна в процесі їхньої життєдіяльності. Доступну воду називають продуктивної, тому що вона використовується на формування рослин.

Корнєва система рослин, поглинаючи воду з ґрунту, розвиває сисну силу, що перевищує усмоктувальний тиск ґрунту. Тому волога, що утримується силами більшими, ніж сисна сила кореневих волосков, недоступна рослинам. Якщо доступна волога використана, рослини зав’ядають.

Вологість ґрунту, при якому виявляється стійке зав’ядання рослин, називається вологістю зав’ядання (ВЗ). Вологість зав’ядання залежить від виду рослин і властивостей ґрунту. Ніж тяжелее механічний склад ґрунту, чим більше в ній органічної речовини, тим вище ВЗ.

Водяним режимом називають усю сукупність явищ надходження вологи в ґрунт, її пересування, утримання в ґрунтових обріях і витрати з ґрунту. Кількісно його виражають через водяний баланс. Водяний баланс характеризує прихід вологи в ґрунт і витрату її з її.

Загальне рівняння балансу виражають формулою:

В + Вос + Вг + Вк + Впр + Вб = Еисп + Ет + Ви + Вс + В1 (1)

де В – запас вологи в ґрунті на початку спостереження; Вос – сума осадко за весь період спостереження; Вг – кількість вологи, що надходить із ґрунтових вод; Вк – кількість вологи, що конденсується з парів води; Впр – кількість вологи, що надходить у результаті поверхневої притоки води; Вб – кількість вологи, що надходить від бічної притоки ґрунтових і ґрунтових вод; Еисп – кількість вологи, що випарувалася з поверхні ґрунту за весь період спостереження; Ет – кількість вологи, що витрачається на транспірацію; Ви – волога, що інфільтрується в ґрунтово-ґрунтову товщу; Вс – кількість води, що губиться в результаті поверхневого стоку; – волога, що губиться при бічному внутрипочвенном стоку; В1 – запас вологи в ґрунті наприкінці періоду спостереження.

Спрощене рівняння водяного балансу має вид:

Вос + Вг + Впр = Еисп + Ет + Ви + Вп (2)

Водяний баланс укладається неоднаково для різноманітних ґрунтово-кліматичних зон і окремих ділянок місцевості. У залежності від співвідношення основних статей річного водяного балансу може бути декілька типів водяного режиму ґрунтів.

Практично характер водяного режиму визначають по співвідношенню між кількістю осадків по середнім багаторічним даним і випаровуваністю за рік. Випаровуваність – це найбільша кількість вологи, що може випаруватися з відкритої водяної поверхні або з поверхні постійно перезволоженого ґрунту в даних кліматичних умовах за визначений проміжок часу, виражається в мм. Відношення річної суми осадків до річної випаровуваності називають коефіцієнтом зволоження (КУ). У різних природних зонах КУ коливається від 3 до 0, 1.

В даний час виділяють 6 типів режиму.

1. Мерзлотний тип. Має місце в районах поширення багаторічної мерзлоти. Мерзлий прошарок, приходячи водоупором, обуславливает наявність надмерзлотної верховодки.
2. Промивної тип (КУ> 1). У річному циклі водообігу спадні токи переважають над висхідними. Ґрунтова товща навесні і восени піддається наскрізному промочуванню до ґрунтових вод, що призводить до інтенсивному