Ґрунтознавство

1. Які категорії води виділяють у ґрунтів; які їхня тривкість зв'язку з твердою фазою ґрунту і доступність рослинам?
2. Охарактеризуйте водяні властивості ґрунтів. Яке їхнє значення?
3. Який вплив на водяні властивості роблять механічний склад, гумусовий і структурний стан. Склад поглинених катіонів ґрунтів?
4. Що називається вологістю зав’ядання і як її обчисляють?
5. Що розуміють під водяним режимом, які виділяють типи водяного режиму?

1. Дюшофур Ф. Основы почвоведения. – М. : Прогресс, 1970.
2. Почвоведение. Под ред. И. С. Кауричева. – М. : Агропромиздат, 1989.
3. Роде А. А. Основы учения о почвенной влаге. т. I и II. Л. : Гидрометеоиздат, 1965-1969.
4. Роде А. А., Смирнов В. Н. Почвоведение. – М. : Высшая школа, 1972

 

Ґрунтове повітря або газова фаза – найважливіша складова частина ґрунту, що знаходиться в тісній взаємодії з твердою, рідкою і живою фазами ґрунту.

Ґрунтовим повітрям називається суміш газів і летучих органічних сполук, що заповнюють пори ґрунту, вільні від води. Наявність достатньої кількості повітря, його сприятливий склад не менш важливі в житті ґрунту і формуванні рослин, ніж забезпеченість ґрунтів водою і живильними речовинами.

Головні джерела газової фази ґрунту – атмосферне повітря і гази, що утворюються в самому ґрунті. З атмосферним повітрям у ґрунт надходить кисень, необхідний для дихання коренів рослин, ґрунтової фауни й аеробних мікроорганізмів. У процесі дихання кисень споживається з виділенням вуглекислого газу.

Більшість рослин не може існувати без постійного припливу кисню до коренів і виводу вуглекислого газу з ґрунту. Якщо ґрунт цілком ізолювати від атмосфери, то кисень у ньому витратиться цілком через декілька діб. Отже, ґрунтове повітря забезпечує живі організми киснем тільки за умови постійного обміну з атмосферним повітрям. Процес обміну ґрунтового повітря з атмосферним називають газообміном або аерацією..

Аерація ґрунту – найважливіший чинник, що визначає продуктивність ґрунту.

Ґрунтове повітря знаходиться в ґрунті в трьох станах: вільному, адсорбованому і розчиненому.

Вільне ґрунтове повітря розміщається в некапілярних і капілярних порах ґрунту, має рухливість, здатне вільно переміщатися в ґрунті й обмінюватися з атмосферним. Найбільше значення в аерації ґрунтів має повітря некапілярних пір, практично завжди вільних від води.

У суглинкових і глинистих ґрунтах частина вільного ґрунтового повітря при зволоженні ізолюється пробками води і втрачає суцільність. Таке повітря називають защемленим, його значення в аерації невелике.

Адсорбоване ґрунтове повітря – гази, які сорбовані поверхнею твердої фази ґрунту. Адсорбція газів сильніше проявляється в ґрунтах важкого механічного складу, багатих органічною речовиною. Гази адсорбуються в залежності від будови їхніх молекул, дипольного моменту в такій послідовності: N2 < O2 < CO2 < NH3.

Найбільша кількість адсорбованого повітря характерна для сухих ґрунтів, тому що тверді частки ґрунту активніше поглинають пари води, ніж гази.

Розчинене ґрунтове повітря – гази, розчинені в ґрунтовій воді. Розчинність газів у ґрунтовій воді зростає з підвищенням їхньої концентрації у вільному ґрунтовому повітрі, а також із зниженням температури ґрунту. Добре розчиняються у воді NН3, Н2S, СО2. Розчинність О2 порівняно невелика.

Розчинені гази виявляють високу активність. З насиченням ґрунтового розчину СО2 підвищується розчинність карбонатів, гіпсу й інших мінеральних сполук. Розчинений кисень підтримує окисні властивості ґрунтового розчину.

Вільне ґрунтове повітря, незважаючи на його постійний зв'язок з атмосферним, характеризується рядом особливостей.

Склад атмосферного повітря досить постійний, і вміст його основних компонентів змінюється незначно. В атмосферному повітрі міститься в об'ємних відсотках: 78, 08 азоту (N2), 20, 95 кисню (О2), 0, 93 аргону (Аr), 0, 03 вуглекислого газу (СО2).

Ґрунтове повітря